Семенова К.О., Литвиненко О.Д.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Погляд сучасної фінансової теорії на теоретичні підходи до оптимізації структури капіталу

Актуальним питанням для економіки України сьогодні є розроблення максимально ефективної структури капіталу підприємства. Ефективність функціонування будь-якого підприємства залежить від обраної стратегії управління його капіталом. Основне завдання при управлінні капіталом полягає у формуванні та підтримці його оптимальної структури, яка зможе найбільш повно задовольнити стратегічні цілі підприємства. Досліджуючи теоретичні засади управління формуванням капіталу, найбільш значущою та дискусійною серед економістів є концепція його структури. Адже теоретична концепція структури капіталу надає та моделює основу для вибору напрямів стратегії економічного та фінансового розвитку підприємства, які забезпечують зростання ринкової вартості даного підприємства.

Вагомий внесок у вивчення питань, пов'язаних з розробкою фінансової стратегії та оптимізації структури капіталу, зробили науковці: І. Бланк, В. Вінокуров, А. Вовчак, В. Герасимчук, А. Градов П. Друкер, Б. Карлоф, В. Кінг, Г. Кіндрацька, Г. Клейнер, Д. Клиланд, Н. Міллер, Ф. Модільяні, О. Омельянович, Т. Поливана, М. Портер, М. Прокопенко, А. Старостіна, Д. Таргет, Л. Чеснакова, З. Шершньова та інші.

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю пошуку шляхів оптимізації структури капіталу з погляду декількох теоретичних підходів та з урахуванням факторів впливу на нього.

Метою роботи є дослідження існуючих теорій оптимізації структури капіталу та виявлення основних факторів впливу.

Економічний механізм зв’язку оптимізаційних концепцій дозволяє використовувати в процесі управління підприємством взаємозв’язану систему критеріїв і методів. Використання зазначеної системи дозволяє оптимізувати структуру капіталу з одночасною мінімізацією середньозваженої його вартості і максимізації ринкової вартості підприємства.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

¾ традиційна концепція;

¾ концепція індиферентності;

¾ компромісна концепція;

¾ концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та відокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації.

Традиційна концепція структури капіталу ґрунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.

Більш низьку вартість позичкового капіталу відносно власного автори цієї теорії пояснюють різним рівнем ризику, властивого цим капіталам. Рівень доходності позичкового капіталу в усіх його формах носить детермінований характер у зв’язку з тим, що ставка процента по ньому є фіксованою та визначеною заздалегідь. Рівень доходності власного капіталу невизначений і залежить від фінансових результатів діяльності підприємства. Виходячи із більш низького рівня вартості позичкового капіталу в співставленні з власним, дана концепція механізму оптимізації структури капіталу передбачає: за рахунок підвищення питомої ваги позичкового капіталу знижується показник середньозваженої вартості капіталу підприємства і відповідно - підвищується ринкова вартість підприємства (рис.1) .

Рис.1 Формування структури і середньозваженої вартості капіталу відповідно з традиційною концепцією.

Перевагою даної теорії є положення про наявність взаємозв'язку між фінансовою структурою капіталу, вартістю капіталу та ринковою вартістю підприємства. Разом з тим положення традиційної теорії про більш низьку вартість позикового капіталу підприємства щодо вартості її власного капіталу приводить до висновку про те, що оптимізація структури капіталу забезпечується при формуванні капіталу виключно за рахунок позикових коштів, тобто саме позиковий капітал виступає як пріоритетний і єдиний фактор, що визначає механізм такої оптимізації. Такий висновок суперечить теоретичним постулатам і практичним методам обліку фінансових ризиків у вартості капіталу. Зі збільшенням заборгованості в загальній структурі капіталу фірми фінансовий ризик зростає, що зумовлює зростання середньозваженої вартості капіталу компанії. У зв'язку з цим максимізація використання позикового капіталу призводить до втрати фінансової стійкості і загрози банкрутства [1].

Вищезазначене дозволяє зробити висновок, що традиційна теорія є надмірно спрощеною і навряд чи може бути застосована в сучасній практиці.

В основу концепції індиферентності покладено положення про неможливість оптимізації ні за критерієм мінімізації середньозваженої його вартості, ні за критерієм максимізації ринкової вартості підприємства, оскільки вона не впливає на ці показники.

В процесі розробки даної концепції функціонування ринку капіталу має певні обмеження:

¾ ринок є досконалим;

¾ на ринку діє єдина для всіх ставка відсотка без ризику;

¾ усі підприємства можливо класифікувати за рівнем ризику діяльності на підставі показників розміру очікуваного доходу та ступеня вірогідності його отримання;

¾ вартість залученого капіталу не пов’язана з діючою системою оподаткування прибутку;

¾ до розрахунку вартості окремих елементів капіталу не включено витрати, пов’язані з його купівлею-продажем.

Дана концепція справедлива лише в умовах прийнятих обмежень і припущень, далеких від реалій господарської практики, і носить чисто теоретичний характер. Разом з тим вона формулює сукупність умов, при яких фінансова структура капіталу не впливає на ринкову вартість компанії.

Компромісна теорія (теорія стаціонарного співвідношення), передбачає врахування таких реальних економічних умов, як фактор оподаткування прибутку і витрати банкрутства [4]. Вона визначає оптимальне цільове значення фінансової структури капіталу компанії шляхом знаходження точки компромісу, відповідної мінімальної величині середньозваженої вартості капіталу, з урахуванням 2 факторів: оподаткування прибутку та витрат банкрутства. Разом з тим вона не враховує витрати пристосування структури капіталу до оптимальної, економічну поведінку менеджерів, власників, інших учасників господарського процесу, а також ряд інших чинників [2].

Рис.2. Формування оптимальної структури капіталу та його середньозваженої вартості відповідно до компромісної концепції.

Точка компромісу, визначає оптимальну структуру капіталу підприємства за умов мінімального значення показника середньозваженої вартості капіталу. Разом з тим, рівень доходності та ризику в процесі формування структури капіталу кожне підприємство обирає самостійно.

Основою компромісної концепції структури капіталу є те, що вона формується під впливом певних умов, які визначають відповідність рівня доходності ризику капіталу, що використовується підприємством. У процесі оптимізації структури капіталу ці показники необхідно враховувати шляхом знаходження компромісу щодо їх впливу на загальний фінансово-господарський стан підприємства.

У неокласичних концепціях передбачалося, що фінансові рішення приймаються в умовах досконалого ринку, де інформація є повною і загальнодоступною, а економічна поведінка учасників раціональною. Проте, в реальному світі ринкові ціни не відображають всю інформацію, інформація не є прозорою і загальнодоступною для всіх його учасників, тобто інформація є асиметричною, а раціональність економічних суб'єктів - обмеженою.

Основу концепції протиріччя інтересів складає положення про різні інтереси та рівні інформованості власників, інвесторів, кредиторів та менеджерів в процесі управління капіталом. Автори даної концепції, не змінюючи принципової сутності компромісної концепції, суттєво розширили її практичне використання. Складовими концепції протиріччя інтересів формування капіталу підприємства є : теорія асиметричної інформації, сигнальна теорія, теорія моніторингових витрат та інші.

Облік розмаїття інтересів різних сторін при оптимізації структури капіталу також лежить в основі теорії стейкхолдерів. Стейкхолдери - зацікавлені особи, які представлені внутрішніми і зовнішніми групами, здатними впливати або зазнавати впливу з боку компанії. Різноманітність їх інтересів, різна оцінка допустимого ризику породжують умови для конфлікту інтересів, що вносить певні корективи в процес оптимізації фінансової структури капіталу [5].

З урахуванням зазначених теорій основними критеріями оптимізації структури капіталу виступають:

¾ оптимальний рівень доходності та ризику;

¾ мінімізація середньозваженої вартості капіталу підприємства;

¾ максимізація ринкової вартості підприємства.

Пріоритетність критеріїв оптимізації структури капіталу підприємство визначає самостійно, що передбачає врахування цільової структури капіталу.

Всі теорії в тій чи іншій мірі беруть до уваги чинники, що визначають фінансову структуру капіталу. Слушним є висновок Є. Брігхєма, що жодні теоретичні підходи структури капіталу не дають чіткої відповіді на питання щодо можливості її оптимізації. Отже, неможливо знайти оптимальну структуру за допомогою лише кількісних моделей, а визначення цільової структури передбачає виявлення впливу факторів як кількісного, так і якісного характеру.

В основі типології теорій фінансової структури капіталу повинні лежати їх вихідні методологічні принципи. Так, традиційні теорії спираються на методологічні принципи неокласичного підходу: досконалість ринку і раціональність економічних суб'єктів, в той час як сучасні теорії виходять із недосконалості ринків, асиметрії інформації та нераціональності господарських агентів - методологічних принципів, характерних для інституційного підходу та аналізу економічних процесів.

Отже, у сучасній фінансовій практиці при визначенні оптимальної структури капіталу менеджерами компаній доцільно застосовувати комбінацію декількох теоретичних підходів, які враховують мінливість різних факторів. У сучасних умовах розвитку вітчизняного фінансового ринку необхідно брати до уваги так звану транзитивну специфіку, яка має значний вплив на утворення факторів, що впливають на формування структури капіталу вітчизняних компаній.

Література:

1. Афанасьев А.А. Управління структурою капіталу / А.А. Афанасьев, С.А. Кравченко // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 1. - С. 25-28.

2. Баліцька В.В. Структурування капіталу підприємств та оцінка ефективності його використання/ В.В. Баліцька //Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 6. - С. 56-62.

3. Беспалов М. Теоретические подходы к формированию и оптимизации финансовой структуры капитала компании / М. Беспалов // Финансы: планирование, управление, контроль. - 2010. - №3. - С. 24-30.

4. Бланк И. А. Управление использованием капитала / И.А. Бланк. - К. : Ника-Центр : Эльга, 2000. - 656 с.

5. Бланк И.А. Финансовый менеджмент : учебный курс / И.А. Бланк. - К. : Ника-Центр : Эльга, 2006. - 656 с.

6. Поливана Т.М. Формування оптимальної структури капіталу корпорацій: теоретичні підходи та міжнародний досвід / Т.М. Поливана // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - № 3. - С. 18-22.