Шкряда Н.В.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Корнілова О.В.

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТЕРМІНУ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

Сучасні тенденції розвитку світової економіки переконливо свідчать,  що для України не може бути іншого шляху прогресу,  ніж формування економіки інтелектуально-інноваіцйного типу.  Адже Україна завжди характеризувалася значним рівнем накопиченого інтелектуального потенціалу, ефективне використання якого могло б забезпечити зростання економіки нашої держави, її входження в групу європейських країн-лідерів за соціально-економічним розвитком [1].

Питання оцінки іетелектуального потенціалу підприємств, дослідження сутності самого поняття широко висвітлювалися у наукових працях багатьох вітчизняних та закордонних учених, зокрема Титової Е., Коригіна Ю.М., Куценко В., В. Удовиченко В., Опалєвої І., Левченко Л., Карпенко О.  та інших.

В сучасному розумінні поняття інтелектуального потенціалу до кінця не визначено та багатогранне, що потребує подальших досліджень його сутності та уточнення цього поняття.

Метою даного дослідження є дослідження дефініції «інтелектуальний потенціал»  для повнішого розуміння сутності даної економічної категорії.

В економічній літературі сьогодні досить активно використовується поняття «інтелектуальний потенціал» але його зміст різними науковцями трактується по-різному.  

Зокрема, Канигін Ю.М. розглядає інтелектуальний потенціал як складову соціального інтелекту в контексті загальної соціалізації суспільства [2]. Він вважає, що під соціальним інтелектом варто розуміти здатність суспільства та його підсистем сприймати, зберігати, нагромаджувати знання, продукувати нові ідеї та використовувати їх заради прогресу.

Куценко, В. Удовиченко В., Опалєва І., поняття «інтелектуальний потенціал»  здебільшого ототожнюють з поняттями  "освітній потенціал"  та «людський капітал» [3].  Подібної концепції дотримується В.  Орищенко ,  на

думку науковця, «інтелектуальний потенціал – це духовно-освітянський стан

нації,  що забезпечує здатність народу до виконання актуальних суспільно-економічних завдань, створення необхідних умов всебічного розвитку молодого покоління на базі найвищих духовних цінностей нації» [5].

Титова Е. стверджує, що інтелектуальний потенціал – це система характеристик, що визначають якість робочої сили індивідуума, сукупного працівника фірми, корпорації, країни, матеріалізуються в процесі праці на основі персоніфікованого економічного інтересу кожного суб'єкта, і їх сукупності [6].

Левченко Л., Карпенко О. визначають інтелектуальний потенціал, як підсистему загального творчого потенціалу співробітників, органічну єдність індивідуальних інтелектуальних здібностей до відтворення нагромаджених знань і їх використання, а також реалізовані і нереалізовані креативні можливості індивідуальних інтелектів [4].

Отже, наведені вище підходи до визначення сутності інтелектуального потенціалу зрештою допомагають дослідити це поняття виходячи з різних точок зору, проте вони не враховують формалізованих форм цього виду потенціалу – інтелектуальних засобів виробництва, які дають змогу людині розумової праці акумулювати знання та інформацію і творити нові ідеї, або за їх допомогою отримувати прибуток. Наприклад, від інформаційно-комунікаційних технологій та об'єктів інтелектуальної власності [7].

Таким чином, більш обґрунтоване та повне розкриття сутності терміну «інтелектуальний потенціал» дозволяє виявити, що кожне з наведених  визначень має свою особливість і відмінність. Але в цілому, проаналізувавши існуючі трактування, можна зробити висновок,  що   інтелектуальний потенціал підприємства – це сукупність економічних, правових, організаційно-управлінських, матеріально-технічних і соціально-інформаційних чинників, що визначають рівень готовності економічної системи підприємства до успішної інтелектуально-продуктової діяльності та визначають ресурси  з приводу яких виникають відповідні відносини, які направлені на  досягнення ефективного функціонування підприємства.

Література:

1. Диба Л.М. Сутність понять інтелектуальний потенціал таінтелектуальний капітал як економічних категорій [Електронний ресурс]: Режим доступу <http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2011_17_1 /Dyba.pdf>

2. Канигін Ю. Інтелект народу / Ю. Канигін // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 7. – С. 37-47.– С. 37-47.

3. Куценко В. Освіта як фактор стабільності та національної безпеки України / В. Ку-ценко, В. Удовиченко, І. Опалєва // Економіка України. – 1998. – № 1. – С. 12-21.

4. Левченко Л.В., Карпенко О.А. Институциональный подход к анализу категории “интеллектуальный капитал” / Л.В. Левченко, О.А. Карпенко  // Экономические науки.  –2009. – № 7(56). – С. 88–93.

5. Національна еліта та інтелектуальний потенціал України // Матер. міжнародної наук. конф.. – Львів, 1996. – С. 88.

6. Река Г.В. Інтелектуальний капітал та інтелектуальний  потенціал: критерії розмежування Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.1 4. Економіка, планування і управління галузі 231

7. Титова Е.В. К вопросу об инновационном развитии и ценности интеллектуального потенциала / Е.В. Титова // Экономические науки. – 2010. – № 12(73). – С. 7-12