Экономические науки/ 5.Управление трудовыми ресурсами

Романюк Ю.В., Хачатрян В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості управління трудовими ресурсами

Управління трудовими ресурсами є одним з основних напрямків державного регулювання і складовою державної соціально-економічної політики. Розвиток системи управління трудовими ресурсами передбачає удосконалення соціально-трудових відносин, впровадження нових форм і методів впливу на процеси формування, розподілу і використання трудового потенціалу. Удосконалення управління трудовими ресурсами потребує вирішення проблем розвитку ринку праці, створення правового, науково-методичного і ресурсного забезпечення ефективного використання трудових ресурсів, формування загальноосвітнього і професійного рівня трудових ресурсів.

Конкретна відповідальність за загальне керівництво трудовими ресурсами в великих організаціях звичайно покладена на професійно підготовлених робітників відділів кадрів, звичайно в складі штабних служб. Для того щоб такі спеціалісти могли активно сприяти реалізації цілей організації, їм потрібні не тільки знання і компетенція у своїй конкретній галузі, але і проінформованість про потреби керівників нижчої ланки. Водночас, якщо керівники нижчої ланки не розуміють специфіки управління трудовими ресурсами, його механізму, можливостей і недоліків, то вони не можуть повною мірою скористатися послугами спеціалістів-кадровиків. Тому важливо, щоб усі керівники знали і розуміли засоби і методи управління людьми.

Демографічні та міграційні процесії призвели до зменшення чисельності трудових ресурсів, погіршення їх якісної структури, зниження інтелектуального потенціалу держави, що загалом загрожує її національній безпеці.

Сучасна демографічна й економічна ситуація в Україні вимагає максимального врахування ситуації, яка складається на ринку праці.

Посилення уваги до трудових ресурсів пов’язане із зростанням їх ролі в організації виробництва, впровадженням ринкових методів організації і оплати праці, зростанням соціальної напруженості в суспільстві.

Проблеми населення і трудових ресурсів є настільки актуальними, що виникла потреба у підготовці фахівців із спеціальності «Управління трудовими ресурсами». Відповідний курс включено до переліку фундаментальних дисциплін навчальних планів освітньо-професійного напрямку підготовки бакалаврів із спеціальності «Менеджмент». У зв’язку з цим потрібні відповідні підручники і посібники, яких сьогодні ще замало для забезпечення студентів вузів.

Координальні зміни в економіці України в останні роки вимагають всебічного аналізу господарського механізму управління, зокрема, трудовими ресурсами. Це пов’язано також із зростанням їх ролі в умовах становлення ринкових відносин. Сьогодні потрібні нові методи і форми регулювання трудового потенціалу, адекватні сучасному етапу економічного розвитку і використання робочої сили, складним процесам формування дійового механізму стимулювання підвищення продуктивності праці та економії робочої сили на основі прогнозної інформації.

У масштабах економіки країни управління трудовими ресурсами спрямовано переважно на регулювання зайнятості, умов і оплати праці, забезпечення ділових взаємин між роботодавцями і найманими робітниками, на підвищення кваліфікації працездатного населення, розробку законодавства в сфері праці, зайнятості і соціальних відносин.

Основу територіально-галузевого управління трудовими ресурсами становить не тільки демографічна база конкретного регіону, а насамперед сформований господарський комплекс, який поєднує регіональне виробництво, трудові ресурси і соціальну інфраструктуру.

На підприємстві найважливішими задачами управління трудовими ресурсами є: визначення потреби в працівниках, виходячи зі стратегії діяльності фірми; аналіз ринку праці і управління зайнятістю, добір і адаптація персоналу; планування кар’єри співробітників фірми; забезпечення раціональних умов праці; організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці; розробка систем мотивації трудової діяльності; обґрунтування структури доходів, ступеня їхньої диференціації, проектування систем оплати праці; організація винахідницької і раціоналізаторської діяльності; участь у проведенні тарифних переговорів між представниками роботодавців і роботоотримувачів; рішення етичних проблем праці; управління конфліктами; профілактика девіантного поводження.

Раціональне використання трудових ресурсів припускає досягнення двох взаємозалежних цілей:

– створення сприятливих умов праці і розвиток здібностей людини в процесі трудової діяльності;

– підвищення ефективності виробництва.

Логічним результатом досягнення цих цілей є підвищення якості життя.

Під якістю життя звичайно розуміють умови людського існування забезпеченість матеріальними благами (їжа, одяг, житло), безпека, доступність медичної допомоги, можливості для одержання утворення і розвитку здібностей, стан природного середовища.

Вивчення питань управління трудовими ресурсами у взаємозв’язку з суміжними економічними дисциплінами має важливе практичне значення для формування пропорцій розподілу суспільної праці між сферами та галузями господарства, територіально-виробничими комплексами.

Література:

1. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. М., 2000.

2. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика. М., 1997.

3. Федулова Л. 1. Організаційно-економічні моделі багатофункціонального управління виробничою діяльністю на основі сучасного менеджменту. Миколаїв, 1997.