Економіка/5. Управління трудовими ресурсами

Дзигівська О.М., Леонтюк-Мельник О.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Заробітна плата та її роль у формуванні соціально-Трудових відносин

Підвищення добробуту населення є, як відомо, головною умовою соціально-економічного розвитку держави. Однак нині Україна займає найнижче місце в Європі за рівнем заробітної плати, що прямо впливає на купівельну спроможність працюючого населення. Наслідком проблем, наявних у сфері оплати праці(низький рівень реальної заробітної плати, невідповідність величини зарплати й результатів праці, низька диференціація оплати кваліфікованої і некваліфікованої праці тощо), є зниження її значення для працівників. Тому виникла необхідність перегляду основних засад механізму формування оплати праці та чинників, які впливають на її величину.

Проблемою реформування оплати праці займаються вітчизняні науковці Д. Богиня, А. Колот, О. Кузнєцова, В. Лагутін, Е. Лібанова, Н. Павловська, Г. Ярошенко й ін. Аналізуючи останні публікації, можна зробити висновок, що проблема оплати праці є однією з найактуальніших, але все-таки залишається низка невирішених проблем. Про це свідчить низький рівень життя людей (особливо працездатного віку), відсутність зв'язку між величиною заробітної плати і кваліфікацією працівника та ін. [4].

В умовах ринкової економіки заробітна плата є важливою характеристикою ринку праці, визначається умовами цього ринку і одночасно її рівень визначає попит на працю і її пропозицію. Заробітна плата поєднує інтереси та потреби працівників, роботодавців та держави, тобто визначає ефективність соціально-трудових відносин.

У Законі України "Про оплату праці" заробітна плата визначається як "винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу". Однак таке визначення є достатньо поверховим, що не дає змогу глибоко проаналізувати і зрозуміти як економічні, так і соціальні аспекти цього поняття [4].

На величину оплати праці впливає багато факторів, які можна розділити на дві групи – зовнішні та внутрішні. До першої групи доцільно віднести мінімальну заробітну плату, прожитковий мінімум, ціну робочої сили, яка сформувалася на ринку під впливом попиту і пропозиції. Величина оплати праці, що сформувався таким шляхом, дуже часто суперечить принципу справедливості, оскільки в цьому випадку вона не залежить від складності виконуваної роботи і кваліфікації. На цей процес впливають лише потреба в людях певної професії і наявність такої пропозиції. Тому організація, що орієнтується на величину оплати праці, яка сформувалася на ринку, ризикує втратити свої позиції і знизити рентабельність, а це потребує коригування цієї статті витрат кожним підприємством "під себе" [2].

До групи внутрішніх факторів належать фінансові можливості кожного підприємства, величина отриманого прибутку, кваліфікація і спеціальність працівників, потрібних для нормального функціонування організації (чим рідкісніша спеціалізація і вищі вимоги до кандидата, тим вищий рівень оплати праці має запропонувати підприємство) [1].

Важливим аспектом проблеми формування заробітної плати є аналіз встановлення державою мінімальної заробітної плати. У теоретико-методологічному плані найбільш аргументованим є дослідження заробітної плати у макро- та мікроекономічному аспектах. Такий підхід дає змогу врахувати двоїстість заробітної палати та теоретично пояснити її суперечності. На макрорівні фонд заробітної плати відображає вартість сукупної робочої сили, яка витрачається на її відтворення. Цей фонд формується під дією багатьох чинників: живої та уречевленої праці, частки споживання та заощадження у національному доході, інституційних чинників, економічної політики уряду, профспілок тощо. На мікрорівні, де відбувається процес узгодження запропонованих роботодавцем умов праці з власником робочої сили, узгоджується не ціна робочої сили, а ціна праці. [3].

Отже, оплата праці є складною соціально-економічною категорією, до якої належать базова заробітна плата, бонуси, преміальні та інші виплати, залежні від результатів діяльності, а також соціальний пакет (медичне страхування, путівки тощо). Судячи із згаданих функцій і принципів, вона відіграє одну з ключових ролей у рентабельності підприємства, добробуті працівників та економічному розвитку держави. Тому доцільним є ранжування встановлення оплати праці для працівників установ й організацій, результати діяльності яких неможливо виміряти (наприклад, галузь освіти і науки, охорони здоров'я й ін.) та підприємств, рентабельність, яких залежить від продуктивності праці найманих працівників. Для останніх необхідно визначити таку величину оплати праці, яка складалася б із базової ставки заробітної плати (її величина має забезпечувати повне задоволення життєво необхідних потреб) та бонусної, яка прямо залежить від результатів діяльності працівника. У такому випадку заробітна плата виконуватиме сповна свої функції.

Література:

1. Васильчак С.В. Теоретичні основи формування оплати праці на підприємстві / С.В. Васильчак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.12. – С.152-157.

2. Максимець Ю.В. Заробітна плата як визначальний чинник мотивації праці в ринковій економіці / Ю.В. Максимець // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.10. – С. 224-229.

3. Мартин О.М. Заробітна плата як економічна категорія: соціально-економічні аспекти / О.М. Мартин // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.7. – С. 233-239.

4. "Про оплату праці" Закон України від 24.03.1995 р.

5. Шульгінова Л.А. Механізми державного регулювання заробітної плати в України: сутність і складові / Л.А. Шульгінова // Теорія та практика державного управління. –2011. – Вип.4 (35). – С.1-7.