Роль класифікації основних засобів у обліковому процесі

Усатенко О.В., к.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Григоренко А.Ю. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «НГУ»

Проблема класифікації основних засобів є актуальною, адже від спектру застосовуваних розподілень основних засобів по тим чи іншим ознакам або сферам застосування, залежить простота та швидкість їх облікового процесу, зменшення вірогідності допущення помилки у зазначеному вище процесі.

На сьогоднішній день до основних засобів застосовується велика кількість класифікацій, котра допомагає у їх аналітичному обліку на підприємстві.

Так, з метою бухгалтерського обліку, основні засоби класифікуються за певними групами, котрі відповідають присвоєному їм рахунку. Ця класифікація регламентується Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [1, 2].

Для цілей податкового обліку, основні засоби, згідно з Податковим кодексом України, поділяють на 16 груп, класифікуючи їх по мінімально допустимим строкам корисного використання [3].

Крім цього, бухгалтерський облік основних засобів організовується на основі їх класифікації за ієрархічним детальним поділом за групами та підгрупами, класами та типами, кожному з яких присвоєно код класифікації основних фондів, яка наведена в Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів» [4].

Зазначені вище класифікації не є вичерпними. У сучасній літературі виділяють ще декілька видів класифікації основних засобів, котра залежить від їх певної ознаки. Таким чином, згідно з національною класифікацією, основні засоби можна класифікувати, згрупувавши за такими ознаками як функціональне призначення, галузева ознака, використання, ознака належності.

За функціональним призначенням виділяють виробничі та невиробничі основні засоби. Виробничі основні засоби є такими, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі підприємства, або сприяють здійсненню такого процесу, та пов’язані зі створенням конкретного продукту. До них можна віднести такі основні засоби як будівлі, споруди, робочі машини і устаткування, станки та силові машини і устаткування. Невиробничими основними засобами є такі, що не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва і призначаються, у більшій мірі, для задоволення культурно-побутових і соціальних потреб працівників підприємства. Такі основні засоби являються власністю підприємства та використовуються у невиробничій сфері. До них можна віднести такі основні засоби як будинки культури, спортивні комплекси, дитячі дошкільні заклади, пральні, лазні, перукарні тощо.

За галузевою ознакою основні засоби діляться на промислові, будівельні, транспортні, сільськогосподарські та зв’язку.

За використанням зазначені вище засоби підрозділяються на діючі та недіючі. До діючих основних засобів відносяться усі ті, що приймають участь у виробництві, роботі підприємства на даний час. Недіючими основними засобами вважаються такі, що не мають застосування у даний період в господарській діяльності підприємства через їх тимчасову консервацію або очікування часу їх введення в експлуатацію.

Класифікуючи основні засоби за ознакою належності, виділяють власні та орендовані основні засоби. Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства та мають джерело свого утворення (внесок засновника до статутного капіталу, цільове фінансування і цільові надходження, заборгованість перед постачальниками та ін.). Орендованими є ті основні засоби, що використовуються на підприємстві, але не є його власністю. Орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку, за допомогою чого виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів [5].

Також основні засоби класифікують за такими галузями економіки як промисловість, сільське господарство, транспорт, лісове господарство, будівництво, зв'язок, торгівля і громадське харчування, заготівля та інші види діяльності сфери матеріального виробництва, матеріально-технічне постачання та збут, управління, житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, освіта, культура, охорона здоров’я, фізична культура і соціальне забезпечення, мистецтво, наука і наукове обслуговування, кредитування і державне страхування, партійні та громадські організації [6].

Сучасна класифікація основних засобів є досить широкою, та включає як загальні види класифікацій за певними ознаками, так і спеціальні, котрі варіюються у залежності від поставленої мети (згідно з цілями бухгалтерського обліку, податкового обліку тощо).

Проте, у практичному застосуванні таких класифікацій є певні недоліки. Одним з таких недоліків є моральна застарілість. Так, Державний класифікатор України «Класифікація основних фондів», котрий набув чинності починаючи з 1998 року, визначає ієрархічну та достатньо конкретизовану класифікацію основних засобів. Проте, через високий темп розвитку у галузях економіки та промисловості, на даний момент винайдено багато пристроїв та устаткувань, що не мають відображення у зазначеному вище класифікаторі. Такі установки, як сонячні батареї, міні-електростанції мають місце на сучасних вітчизняних підприємствах. І хоча така тенденція ще не набула широкого розповсюдження, проте присутність такого факту вже є підставою для вдосконалення класифікаційної системи обліку основних засобів.

Таким чином, класифікація основних засобів має велике значення у питанні організації бухгалтерського обліку. За її допомогою спрощується синтетичний та аналітичний облік, істотно зменшується вірогідність допущення помилок при нарахуванні амортизації та віднесення таких амортизаційних відрахувань на витрати виробництва, оцінці та переоцінці основних засобів та при складанні звітності підприємства у частині основних засобів. На сьогоднішній день підприємства України мають автоматизовані системи обліку, проте людський фактор присутній і зазначені вище класифікації допомагають при суб’єктивному визнанні основних засобів. Тому необхідними є заходи щодо вдосконалення та приведення до узгодженості класифікацій за різними цілями, що дозволить здійснювати обліковий процес на підприємстві більш точно, якісна та з меншими часовими втратами.

Список використаних джерел:

1. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.03.1999 р. № 291 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG4185.html

2. Інструкція про використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Наказ Міністерства фінансів України від 30.03.1999 р. № 291 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG9518.html

3. Податковий кодекс України: Закон України від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T102755.html#1988

4. Щодо затвердження Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів»: Наказ Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19. 08. 97 р. № 507 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0507217-97

5. Лишиленко О.В. Фінансовий облік: Підруч. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 556 с.

6. Волкова І.А. Фінансовий облік – 1: Навч. Посіб.. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 228 с.