Економічні науки / 7. Облік і аудит

асистент Курліщук І.Б.

Луцький національний технічний університет

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОБЛІКОВОГО ВИМІРУ ТРАНСАКЦІЙНИХ ВИТРАТ

Успішність функціонування підприємств у сільському господарстві залежить від логічно структурованої послідовності трансакцій між його учасниками та контрагентами, що стають дедалі складнішими та глобальнішими, вимагають чітко сформованих рамок, правил і субординації. Вони супроводжуються чималими витратами, які в економіці називають трансакційними.

Управління трансакційними витратами можливе за умов формування повної інформаційної бази даних про їх якісні і кількісні характеристики та взаємозв’язки між собою.

Актуальність питань щодо обліку, аналізу та контролю трансакційних витрат теоретично доведена, проте навіть існування кількох підходів до їх вимірювання, які, на нашу думку, є неточними, носять рекомендаційний характер та не апробовані у практиці підприємств, не розв’язує проблеми формування повноцінної інформації про них у бухгалтерському і управлінському обліку.

Досить часто, дослідники трансакційних витрат питання їх оцінки пов’язують із сектором трансакційних витрат (державний чи приватний, ринковий чи внутрішньо фірмовий, трансакцій підприємств чи витрати трансакційних галузей.). Причому, цікаво, що і однією із перших найбільш вдалих спроб оцінки трансакційних витрат, була концепція трансакційного сектору, розроблена Д. Воллісом і Д. Нортом.

Важливо те, що чим вищий розвиток трансакційного сектору, тим нижчі трансакційні витрати в ньому, що, нажаль не можна прослідкувати в сучасній Україні. Це пов’язано, насамперед, з тим, що трансакційний сектор у більшій мірі представлений сферою нематеріальних послуг (на рівні самостійних формувань та структурних підрозділів підприємств), яка в державі лише розвивається. Відповідно, певні неузгодженості та невідпрацьовані механізми спричиняють подібні витрати - як плату за недосконалості існуючих нині економічних систем.

Варто відмітити, що трансакційні витрати на макрорівні (рівні державному, ринковому чи для трансакційних галузей) можна виміряти, для приладу, методами запропонованими Е.А. Брендельовою (метод аналізу офіційних даних, які надають статистичні, урядові та інші установи; метод співставлення загальної величини трансакційних витрат пропонованої угоди «на око»; метод специфікації трансакційних витрат; метод збору даних шляхом анкетування або опитування економічних суб’єктів; експериментальний метод, тощо [1,c.88]), а от на мікрорівні, рівні окремих підприємств чи їх об’єднань - це можливо лише за умов точності їх ідентифікації та чіткості визначення правил первинного та синтетичного обліку. При цьому, для потреб управлінського обліку, у якому допускається похибка, припущення та вибір, методи Е.А. Брендельової є частково прийнятними.

Крім того, варто відмітити, що порядок відображення трансакційних витрат, як і будь яких інших витрат, регламентується П(С)БО 16 «Витрати» та передбачає, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань; витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені; витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені; витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені; якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами [2].

Важливим моментом при оцінці трансакційних витрат є те, що сукупні трансакційні витрати складаються із таких, що піддаються виміру (ті що можна зафіксувати за допомогою облікових прийомів), та тих, які виміряти важко, зважаючи на їх неофіційну, поза облікову природу (хабарі, добровільні пожертви, вимушені подарунки і т.д.). При цьому, виникає потреба зведення даних про загальні трансакційні витрати та здійснення їх перерахунку на фінансові результати від окремих трансакцій та діяльності підприємства в цілому.

Підсумовуючи, зазначимо, що основну роль у вирішенні проблем виміру та оцінки трансакційних витрат повинен відіграти облік - бухгалтерський, фінансовий, управлінський – у поєднанні властивих йому методів, прийомів та інструментів. Підґрунтям для успішного здійснення оцінки та вимірювання трансакційних витрат має стати чітка ідентифікація, визначення характеру та класифікація подібних витрат з врахуванням того, що переважна їх більшість є непрямими, накладними витратами. У подальшому, керуючись базовими принципами існуючої методики обліку витрат, необхідно розробити нову адаптовану схему первинного, синтетичного, аналітичного обліку трансакцій та витрат, що їх супроводжують із кінцевим відображення інформації у внутрішній та зовнішній звітності.

Література:

1. Бренделева Е.А. Неоинституциональная экономическая теория: учеб. Пособие / Е.А. Бренделева; под. общ. ред. А.В. Сидоровича. – Москва: Дело и Сервис, 2006. – 352 с. (Серия «Ученики Московского государственного университета им. М.В. Ломоносова»)

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000 – №3. – с. 181.