Проскуріна Н.М.,

д.е.н., доцент кафедри обліку і аудиту

Фісай Є.С.

Запорізький національний університет,

м. Запоріжжя

ПОРЯВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАЛЕЖНОГО І ДЕРЖАВНОГО АУДИТУ. ПАРАЛЕЛЬ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ В НИХ

Інтеграція України в європейське співтовариство супроводжується впровадженням загальноприйнятих міжнародних норм і стандартів. Не є виключенням і перехід державного фінансового контролю до більш прогресивних форм. Саме такою формою, за якою майбутнє державного контролю, є державний аудит [1].

Слід зазначити, що аудит, умовно поділяється на незалежний (комерційний) аудит, який проводиться незалежними аудиторами або аудиторськими фірмами, та державний фінансовий аудит, що проводиться державними уповноваженими органами відповідно до покладених на них повноважень.

Існує ряд відмінностей між цими видами аудиту. Поперше державний аудит, не є тим аудитом, що підпорядковується Закону України «Про аудиторську діяльність», відповідно до ст. 3 якого, аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Подруге, згідно порядку проведення, органами державної конрольно-ревізійної служби, аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ (фінансово-господарський аудит) – це форма державного фінансового контролю, яка спрямована на запобігання фінансовим порушенням, сприяє ефективному використанню державного і комунального майна, правильності ведення бухгалтерського обліку та складанню достовірної фінансової звітності.

Серед багатьох формулювань державного аудиту найбільш деталізованим є визначення, наведене відомим російським вченим В.В. Бурцевим: «Государственный аудит, как одна из главных форм государственного финансового контроля в широком смысле – это установленная законодательством деятельность органов государственной власти и управления всех уровней по выявлению, предупреждению и пресечению: ошибок и злоупотреблений денежными средствами государства, несоблюдения законодательства, недостатков в организации системы управления [3].

З огляду на вищесказанне можемо сформувати таблицю порівняння незалежного та державного аудитів [4, 5].

Критерії	Незалежний аудит	Державний аудит
Сфера діяльності	Підприємницька діяльність	Діяльність державних органів
Законодавча база	ГКУ, ЗУ «Про аудиторську діяльність»	БКУ, ЗУ «Про ДКРС в Україні»
Документ, що підтверджує кваліфікацію аудитора	Сертифікат, виданий АПУ, після складання кваліфікаційного іспиту	Кваліфікація визначається керівництвом державного органу
Тривалість	Визначено договором	Не більше 90 календарних днів
Підстава проведення	Договір між аудитором (АФ) та замовником (позапланово)	Згідно з планом роботи державного контролюючого органу
Наявність оплати послуг	На комерційній основі	Безкоштовно
Користувачі інформації	Власники (акціонери, інвестори, приватні особи); адміністрація; державні органи (податкова адміністрація, Фонд держмайна України); банки тощо	Розпорядники бюджетних коштів, фінансові органи та органи Державного казначейства.
Ініціатори проведення	Аудитора (аудиторську фірму) клієнт вибирає сам	Призначаються суб’єктами адміністративного права

Видно, що сутність аудиторської діяльності як такової дуже схожа, однак кожному з видів аудиту притаманні свої особливості.

Що стосується аудиторського ризику, то на нашу думку його визначення й оцінка є тотожними, як в державному, так і в незалежному аудиті.

Це твердження випливає з того, що незмінними залишаються елементи аудиторського ризику: властивий ризик, ризик контролю та ризик не виявлення. Існують співпадання факторів ризику. Діяльність організацій, де проводиться аудит, її специфіка, певні зміни і т.д., системи бухгалтерського обліку (наявність нетипових операцій, відсутність посадових інструкцій, зміни внесені в операції та інші), оцінки результатів попередніх контрольних заходів та перевірок, визначення пов’язаних сторін аудируємих організацій та підприємтсв, стан внутрішньо-господарського контролю та багато інших [2].

З цього випливає тотожність оцінки аудиторського ризику. Як у першому, так і в другому виді аудиту складання програми аудиту йде після визначення аудиторського ризику.

Список використаних джерел

1. Фісай Є.С., Гринь В.П. Державний аудит в Україні: предумови виникнення та перспективи розвитку. // Матеріали VI Міжнародної студентської конференції «Інноваційні ідеї молоді в соціально-економічному розвитку України XXI століття». – Запоріжжя: Видавництво ЗНУ, 2012. – 416 с.

2. Державний аудит : Навч.-метод. посібн. для самост. вивч. дисц. / Л. В. Дікань, О. О. Вороніна та ін. – Харків : Вид. ХНЕУ, 2008. – 164 с.

3. Бурцев В.В. Система государственного контроля // Финансы, 2000. – № 9

4. Скорба О.А. Виникнення та розвиток державного фінансово-господарського аудиту / О.А. Скорба // Економіка: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. Випуск 261: В 7 т. – Т. V. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2010.

5. Локтєв О.Г. Аудит як нововведення у державному фінансовому контролі: європейські орієнтири.