Економічні науки / 7. Облік і аудит

Бровко О.Т., Панасюк А. В., Кардінал Т. Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Обмеження готівкових розрахунків

Сучасні тенденції розвитку банківських систем різних країн, боротьба міжнародних організацій з тіньовою економікою, корупцією і "чорною готівкою" свідчать про необхідність стимулювання використання безготівкових розрахунків у фінансово-економічній діяльності фізичних та юридичних осіб. У більшості розвинених країн перехід на безготівкові платежі став об'єктивним процесом, вигідним для всіх учасників ринку.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в наш час безготівкові розрахунки широко використовується, вони є дійсно зручними та ефективними. Безготівкові розрахунки сприяють здешевленню розрахунків. Коли людина йде до торгово-сервісної точки з платіжною карткою, вона не несе з собою готівки, усі гроші розміщуються на рахунку. Такі кошти, відповідно, працюють в економіці, а це є важливим аспектом.

Особливості використання безготівкових розрахуків досліджувало чимало вчених таких як В.Бєлов, К.Трофимов, Л.Новосьолова, О.Лаврушин, М.С. Матрохіна, Л.Г. Єфімова, Б.М. Іванова, А.О. Селіванова та інші.

Зростання обсягів безготівкових розрахунків підвищить рівень ліквідності у банківській системі, а отже, буде стимулювати фінустанови збільшувати кредитування і знижувати кредитні ставки. Зростання безготівкових розрахунків – це загальносвітова тенденція, адже гроші, які знаходяться на рахунках в банках працюють на всю економіку країни. Такі рахунки підвищують ліквідність банків, що дозволяє учасникам банківського ринку не тільки нарощувати активні операції, а й більше заробляти. [3]

4 липня 2012 року Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект №10656 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо функціонування платіжних систем і розвитку безготівкових розрахунків)", автором якого виступив Національний банк України (далі - НБУ). Одне з найбільш резонансних положень законопроекту - надання Нацбанку права встановлювати граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців, а Державній податковій службі - права контролювати дотримання порядку проведення готівкових розрахунків [1].

Станом на 1 липня 2012 року з 62,7 млн карток, які перебували в обігу в Україні, активними були лише трохи більше половини. За перше півріччя 2012 року обсяг операцій за платіжними картками збільшився в порівнянні з першим півріччям 2011 року на 26,4%, до 328,3 млрд гривень, кількість транзакцій зросла на 22,6%, до 507 800 000 гривень. За цей період українці майже кожну третю операцію в магазині здійснювали із застосуванням платіжних карток. Інші транзакції - це в основному зняття готівки в банкоматах.

Згідно зі статистикою, в Україні в обігу перебуває близько 200 млрд гривень. Це тільки готівкова гривня, а є ще готівкова валюта, і її обсяг становить близько 50-70 млрд доларів. Це дуже велика сума грошей, яка "живе" поза банківською системою. На думку фінансових аналітиків, коли говорять, що в країнах Західної Європи низькі ставки по кредитах, забувають сказати, що готівки там дуже мало. А це означає, що в порівнянні з європейськими українські банки знекровлені. До того ж, банкіри впевнені, що "антиготівкова" пропозиція центробанку призведе до скорочення тіньового сектора, зростання податкових надходжень та підвищення ефективності боротьби з корупцією. Фінансисти зазначають, що хабарі даються тільки готівкою, а при розрахунках карткою грошові потоки будуть контролюватися. На їхню думку, обмеження розрахунків готівкою завдасть удару по корупції (в першу чергу, по контрабанді та зарплаті в конвертах) та дозволить скоротити кількість фактів крадіжки грошей [2].

Щодо технічної (інфраструктурної) готовності економіки до масових безготівкових розрахунків, гравці ринку зазначають, що відповідні питання можна було б врегулювати всього за рік. Подібна оптимістична готовність пояснюється просто: банки безпосередньо зацікавлені у нововведеннях. Виявляється, готівка - дуже витратний інструмент і надзвичайно дороге виробництво. Сейфи для зберігання грошей, інкасаторські послуги (професія високого ризику, спеціальне обладнання тощо), збереження і пересування готівки, її обробка та заміна пошкоджених купюр - все це вимагає великих фінансових і тимчасових витрат.

В зв’язку з цим, було прийнято закон про врегулювання випуску та використання електронних грошей. 18 жовтня 2012 року набув чинності закон, який дозволяє Національному банку обмежувати розрахунки готівкою.Таким чином встановлюється ліміт 20 тисяч гривень для розрахунку готівкою.

Даний закон, зокрема, передбачає визначення терміна "електронні гроші", визначає, що емітентами електронних грошей будуть банки, а також встановлює відповідальність за неправомірне використання електронних грошей. Крім того, документ передбачає створення та ведення Нацбанком реєстру платіжних систем та систем розрахунків, їх учасників та операторів послуг платіжної інфраструктури [3].

Згідно із законом, платіжним системам надається право здійснювати діяльність в Україні тільки після їх реєстрації в порядку, встановленому НБУ. Відповідно до документа, НБУ надається право визначати порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу і взаєморозрахунків між учасниками платіжних систем за операціями із застосуванням платіжних карток, забезпечення формування та розміщення гарантійних депозитів учасників платіжних систем за операціями.

Закон передбачає надання права банкам розміщувати на платіжній картці одночасно дві і більше торгові марки платіжних систем.

Нацбанку документ надає право визначати напрямки розвитку сучасних електронних банківських технологій, контролювати створення електронних платіжних інструментів, платіжних систем та засобів захисту банківської інформації, встановлювати граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для осіб-підприємців.

Таке розширення повноважень регулятора спрямовано на ослаблення позицій міжнародних платіжних систем (МПС), які в Україні є монополістами. Відомим є те, що нині 93% вітчизняного ринку карткових платежів контролюють дві МПС — Visa і Master Card. І такий стан справ НБУ, судячи з усього, не влаштовує. По-перше, з погляду надмірної залежності від іноземних розрахункових центрів — каналів комунікацій і систем обробки розрахункових операцій, що перебувають за межами України. По-друге, як зазначали в Нацбанку, через зловживання МПС своїм монопольним становищем.

У НБУ наголошують на тому, що МПС установили для України (як і для деяких інших країн СНД і Східної Європи) тарифи, рівень яких набагато перевищує тарифікацію в інших країнах. Крім того, на Інститутській указували на збільшення вимог МПС до українських банків за сумами гарантійних депозитів і їх розміщення на рахунках в іноземних банках, постійне підвищення міжнародними платіжними системами комісійних тощо [2].

Змінити цю ситуацію має національний процесинговий центр, створення якого передбачено новим законом. Цей центр обслуговуватиме всі клірингові операції за платіжними картками МПС. Такі перспективи, безумовно, не надто радують міжнародні платіжні системи. Так, виконавчий директор Visa, Рене Хо у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Центральної Європи, Близького Сходу й Африки наголошував, що такий крок України може призвести до вповільнення інтеграції вітчизняної платіжної системи у світовий простір. Звучало також попередження, що компанія перегляне обсяг інвестицій в економіку України (зрозуміло, не в бік збільшення).

Слід зазначити, що член наглядової ради Української кредитно-банківської спілки Олександр Новиков вважає, що фінустановам буде непросто фінансово стимулювати населення проводити безготівкові операції. За словами експерта, через високу конкуренцію між банками різні комісії й так установлено нині на межі собівартості, а пластикові картки дуже часто взагалі безплатно роздаються.

Слід зазначити, що багатьох громадян цікавить те, чи не примушуватиме держава громадян навіть дрібні покупки оплачувати з допомогою платіжних карт. У Нацбанку наголошують на тому, що обмеження на розрахунки готівкою запроваджуватимуть лише після скрупульозного аналізу економічної ситуації, щоб мінімізувати дискомфорт для населення, а обмеження, скоріш за все, стосуватимуться тільки великих покупок.

Серед імовірних ризиків для населення від установлення граничних сум розрахунків готівкою називалося подорожчання, наприклад, нерухомості на 1,5—3% через потребу сплачувати комісію за переказ коштів і обготівковування коштів продавцем. Але банкіри вказують і на те, що при дорогих покупках оплата клієнтами певних комісій — це все-таки вторинне питання порівняно з гарантією безпеки розрахунків. Тим більше що комісії зменшуватимуться [4].

Директор західного роздрібного регіонального центру  «Правекс-банку» Володимир Чорненький і регіональний менеджер «Райффайзен Банку Аваль» Марія Стець звертають увагу, що в законопроекті №10656 міститься рекомендація щодо зменшення комісійних. А сприятиме цьому зокрема зниження витрат банків на обслуговування готівкового обігу. «У середньому витрати з обслуговування одного банкомата коливаються в межах 400—700 дол. на місяць. Банки будуть зацікавлені зменшити комісію, бо зменшаться витрати на обробку готівки», — констатує В.Чорненький.

Водночас начальник управління НБУ у Львівській області Іван Гаврилець зазначає, що рівень шахрайства з банківськими картами в Україні вдесятеро нижчий, ніж у Європі. Нині на нього припадає лише 0,0015% загального безготівкового обігу. Причому збитки клієнтам банки переважно відшкодовують. За словами ж заступника пана Гаврильця - Олега Варещука, підвищенню безпеки безготівкових розрахунків надалі сприятиме ширше використання на українському ринку чіпових карт.

Крім того, закон передбачає встановлення штрафу в розмірі 8,5 тис гривень (500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) за обмеження або відмову в реалізації права споживача оплачувати покупки в торговельних точках за допомогою електронних платіжних засобів.

Контроль за наявністю у суб'єктів господарювання платіжних терміналів, згідно з документом, покладається на Державну податкову службу.

Отже, безготівкові розрахунки відіграють важливе значення у прискоренні обороту коштів, скороченні готівки, необхідної для обігу. Завдяки безготівковим розрахункам здійснюється концентрація грошових коштів в банках, а тимчасово вільні кошти вляються одним із джерел кредитування. Широке застосування безготівкової форми дає змогу визначити розміри емісії та вилучення готівки із обігу.

Також важливим є те, що можливість перевірки обігу коштів на рахунках суб’єктів господарювання забезпечує повноту сплати податків та інших платежів, що позитивно впливає на бюджетну систему держави в цілому.А основна задача безготівкових розрахунків полягає в протидії розвитку тіньової економіки та покращенні економічного стану суб’єктів господарювання.

Список використаних джерел:

1. Закон Країни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків» № 5284-VI від 18.09.2012 [Электронный ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5284-17

2. Андрій Алексєєв Розрахункова революція / Дзеркало тижня. Україна №33, 21 вересня 2012

3. Оболєшева О.Є. Сутність та роль безготівкових розрахунків в господарській діяльності [Электронный ресурс] Режим доступу: http://intkonf.org/obolesheva-oe-sutnist-ta-rol-bezgotivkovih-rozrahunkiv-v-gospodarskiy-diyalnosti/

4. Лазар Р. Проблеми організації безготівкових розрахунків в Україні/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: conf-cv.at.ua