Зосимова Ж.С.

викладач

Харківський національний економічний університет

 

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ МАШИНОБУДІВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Перехід до ринкових відносин та створення умов жорсткої конкуренції приводять до фінансової неспроможності окремих суб'єктів господарювання або їх тимчасової неплатоспроможності, для них характерні: неефективне управління, високий ступінь зносу основних фондів, зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості, дефіцит обігових коштів, що дає негативний відбиток на розвитку економіки України в цілому. Як свідчить практика, саме управління є найбільш слабкою ланкою в господарському механізмі багатьох промислових підприємств, і в той же час саме цим питаням не приділяється належної уваги. Економічна криза - це в першу чергу криза управління, тому необхідні великі структурні зміни якісного характеру в управлінському середовищі.

Постановка проблеми у загальному вигляді. У зв'язку з цим впровадження стратегічного менеджменту в системи управління вітчизняними підприємствами - це не механічний процес перенесення зарубіжного досвіду, а творчий пошук нових, відповідних нашим умовам, конкретних заходів. При цьому необхідно забезпечити поетапний підхід до системи управління вітчизняними підприємствами, контроль за їх основними положенями, вироблених закордонними системами управління в процесі їх еволюційного розвитку, і одночасно, з урахуванням фактора обмеженого часу. Треба ретельно відбирати і використовувати тільки те, що необхідно для послідовного приведення у відповідність довгостроковій стратегії та потенціалу підприємства, його потреб і можливостей в умовах мінливої кон'юнктури ринку.

Подолання кризи дає можливість продовжити життєдіяльність підприємства, забезпечити його відродження на тому ж або вищому рівні. Тому розробка стратегії виходу підприємства з кризового стану є досить актуальною проблемою в даний час.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність явищ, форми і методи антикризового управління досліджували такі відомі вчені як Г. Александров, Л. Бляхман, В. Василенко, А. Градов, Г. Клейнер, Л. Лігоненко, Е. Уткін, О. Терещенко [1,4,9,12].

Автори у сфері антикризового управління надають різні визначення категорії «криза», пов’язані з особливостями антикризової стратегії промислового підприємства, які проаналізовано і систематизовано автором і наведено у табл. 1.

 

Таблиця 1

Визначення поняття «криза»

 

Автор та джерело

Визначення

Ключові слова

Е. Уткін [2]

Ситуація високої небезпеки, стану неповності в управлінні, відчуття невідкладності.

Висока небезпека, неповність управління, невідкладність

Г. Денисов [2]

Це широкомасштабна непередбачена подія, яка веде до потенційно негативних результатів, та наслідки якої можуть завдавати шкоди підприємству, працівникам, продукції

Непередбачена подія; негативних результатів, які завдають шкоду підприємству

Продовження табл.1

1

2

3

Л. Грінер [4]

Це подія, за якою наступає втрата контролю над об’єктом управління. Економічні втрати при цьому тим менші, чим раніше буде встановлено контроль над ситуацією у господарській діяльності.

Подія, за якою наступає втрата контролю над об’єктом управління

В. Василенко [5]

Криза як явище, пов’язано циклічним розвитком соціально – економічних систем, змінами умов зовнішнього середовища, потребами та інтересами людей і суспільства в цілому.

Явище, циклічний розвиток соціально – економічних систем, зміни умов зовнішнього середовища

Л. Лігоненко [6]

Криза як явище, властиве перехідним періодам при зміні стану функціонування і розвитку соціально – економічних системи підприємства.

Явище,  перехідний період при зміні стану підприємства

Економічний словник [8]

Це порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги.

Порушення рівноваги між попитом і пропозицією

А. Дуров [12]

Це значне порушення рівноваги в господарській системі, часто супроводжується втратами і розривом нормальних зв'язків у виробництві та ринкових відносинах, що, в кінцевому рахунку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

Порушення рівноваги в господарській системі, втрати і розриви нормальних зв'язків у виробництві та ринкових відносинах

 

На думку автора, криза - це непередбачене порушення рівноваги в системі підприємства, яка веде до потенційно негативних результатів, внаслідок чого, відбувається реструктуризації та модернізації як окремих систем так і підприємстві взагалі.

Цілі статті. Вдосконалення механізму антикризового управління машинобудівним підприємством та аналіз діагностики стану підприємства за допомогою моделі Альтмана.

Основний матеріал дослідження. Головною метою існування кожного підприємства, організації, звісно, крім благочинних чи подібних їм, є отримання прибутку. Це основна рушійна сила ринкової економіки, головний показник успішності діяльності. Саме за можливості отримання прибутків і розгортається конкурентна боротьба між підприємствами, але, як відомо, переможцями у цьому змаганні виходять далеко не всі. На найневдаліших представників ділового класу у разі неспроможності закріпитися на ринку чекає банкрутство і санація.

Закон України «Про відновлення платоспроможності платника або визнання його банкрутом» дає наступне визначення банкрутства: це «визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури» [1].

За своєю суттю банкрутство як цивільно-правова категорія є невід’ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентоздатних суб’єктів господарювання [3].

В Україні банкрутство часто є інструментом фальсифікації і зловживання. Так, неплатоспроможними стають як малі, так і великі підприємства. Переважну більшість їх умисно доводять до банкрутства, і виручені від цієї процедури кошти не надходять до бюджету держави. Це робиться з метою ухилення від сплати податків через банкрутство (широкі можливості для цього надає мораторій на задоволення вимог кредиторів, на час дії якого зупиняється виплата боржником податкових зобов’язань, і до нього не застосовуються податкові санкції, а  податковий борг списується як безнадійний) або для виведення активів підприємства-боржника чи незаконне їх заміщення [9].

В американській практиці прогнозування банкрутства використовуються такі вагові показники, як показник поточної ліквідності, показник питомої ваги позикових коштів у пасивах підприємства, на основі яких оцінюється платоспроможність позичальника. Однак слід зауважити, що в даному випадку необхідно враховувати темпи інфляції, стан циклічності в макро-і мікроекономіки, а також фондо-, енерго-та трудомісткість виробництва, продуктивність праці, податковий тягар. Крім цього бухгалтерська звітність підприємства повинна відповідати міжнародним стандартам і забезпечувати досить представницьку інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому в силу специфіки організації і технології виконання трьох факторну модель не забезпечує всебічної оцінки фінансового стану підприємства, а тому можливі відхилення прогнозу розвитку подій у фінансовій діяльності від реальних оцінок.

Для отримання більш точного прогнозу американська практика рекомендує брати до уваги рівень і тенденцію зміни рентабельності та оборотності активів, коефіцієнти заборгованості та реінвестування прибутку у виробництво, питома вага власних оборотних коштів в активах підприємства. Так як дані показники є розрахунковими, відповідно мають певну вагу і суттєво впливають на фінансову стійкість підприємства, то це дозволяє одночасно порівнювати показник ризику банкрутства і рівень рентабельності продажів продукції. Якщо перший показник перебуває в безпечних межах і рівень рентабельності продукції досить високий, то ймовірність банкрутства вкрай незначна і, навпаки, імовірність банкрутства дуже реальна. Ці висновки ґрунтуються на результатах застосування аналітичної моделі, яка розроблена в 1968 р. відомим економістом Альтманом і являє собою п’яти факторна модель [3], своєрідний алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства. Відома модель заснована на комплексному обліку найважливіших показників, діагностуючих кризовий фінансовий стан, що дозволяють розрахувати індекс кредитоспроможності і в результаті віднести господарюючі суб'єкти до потенційним банкрутам або до успішно працюючим підприємствам.

При побудові моделі Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 рр.., А друга продовжувала успішно працювати, далі розрахував 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З них відібрав п'ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від декількох показників, що характеризують економічний потенціал підприємства. Альтман визначив коефіцієнти значущості окремих факторів у загальній інтегральній оцінці ймовірності банкрутства. Модель Альтмана [4] має вигляд:

 

           

де,  Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X1 - відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;

Х2 - рівень рентабельності капіталу;

Х3 – це рівень прибутковості активів;

Х4 - коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу;

Х5 - оборотність активів.

Рівень загрози банкрутства підприємства по моделі Альтмана оцінюється за спеціальною шкалою, по якій ймовірність банкрутства визначається як «дуже висока», «висока», «можлива» і «дуже низька». Розрахуємо ймовірність банкрутства для ПАТ «Завод «Червоний Жовтень»:

 

Z  =1,2* (1,654) + 1,4*(-1,422)+3,3*( -0,767)+0,6*0,239+1*1,454 = -0,9397

Підприємство має велику ймовірність банкротства, тому що Z менше 0, а якщо Z більше чи дорівнює 3,15, то ймовірність банкрутства дуже невелика, а якщо Z менше 0,15, то ймовірність банкрутства можлива.

Однак дана модель має ряд недоліків, які ускладнюють її застосування.

По-перше, розраховані автором моделі коефіцієнти не відповідають сучасним економічним реаліям, по-друге, її можна застосовувати тільки для підприємств, котирують свої акції на відкритому ринку; по-третє, вплив зовнішніх факторів на результати роботи підприємства в сучасній економічній ситуації досить істотно і рідко піддаються прогнозу. Все це може бути усунено шляхом постійної модернізації коефіцієнтів значущості окремих факторів у загальній інтегральній оцінці ймовірності банкрутства, що, природно, при позитивній оцінці запропонованої моделі істотно впливає на ступінь її застосування.

Саме тому надзвичайно важливим є уміння завчасно передбачити перші прояви фінансової нестабільності, які згодом можуть перерости у банкрутство, діагностувати та запобігти їм, щоб уникнути санації та фальсифікацій.

0Діагностика банкрутства переважно має декілька рівнів і спирається на моніторинг внутрішніх явищ фірми, помітних зсередини. Зазвичай, система діагностики банкрутства складається з двох частин: експрес-діагностика банкрутства та фундаментальна діагностика банкрутства. На рис.1. представлена класифікая методів діагностики кризового стану підприємства [2,6,15].

 

 

Подпись: МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ КРИЗИ
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


         Рис. 1. Методи діагностики кризи

Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему оцінки фінансового розвитку господарюючого суб'єкта, здійснювану на базі даних його фінансового обліку і стандартних алгоритмів аналізу. Система експрес-діагностики забезпечує раннє виявлення ознак кризового розвитку господарюючого суб'єкта і дозволяє застосувати оперативні заходи до їх нейтралізації, ефективна на стадії легкого фінансової кризи. При інших масштабах фінансової кризи вона має бути обов'язково доповнено системою фундаментального аналізу

На відміну від експрес-діагностики, фундаментальна діагностика, орієнтована на специфіку конкретного підприємства, ураховує його відмінності [7].

Але часто підприємства потрапляють у пастку вибору: фундаментальна діагностика потребує досить значного часу та зусиль з боку працівників-аналітиків, вона коштовна й не зовсім оперативна; натомість експрес-діагностика вимагає набагато менше часу та коштів, проте не враховує важливих чинників стосовно специфіки діяльності підприємств, не є ґрунтовною та докладною, а відтак не може забезпечити впевненість у правильності розрахунків.

Цілі проведення фундаментальної діагностики кризового фінансового стану [20]:

- підтвердження отриманої попередньої оцінки масштабів кризового фінансового стану;

- прогнозування розвитку окремих факторів представляють загрозу кризового стану, і їх негативних наслідків;

- оцінка та прогнозування здатності підприємства до нейтралізації фінансової кризи за рахунок внутрішнього фінансового потенціалу

Важливим елементом який необхідно знати і дотримуватись є етапи проведення фундаментальної діагностики кризового стану, які наглядно представлені на рис. 2.

 

 

Етапи проведення фундаментальної діагностики кризового фінансового стану
 
 


0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Етапи проведення фундаментального аналізу кризи [21]

Вплив зовнішніх факторів кризи, як правило, має стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства чи така система функціонує недосконало.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, можна підсумувати, що процес діагностики банкрутства на підприємстві є важливим блоком аналітичної роботи, проведенням якого не можна нехтувати. При цьому варто обирати не просто найбільш прийнятну модель оцінювання вірогідності банкрутства з існуючих, враховуючи стан економіки в Україні загалом і в галузі зокрема, але й застосовувати ряд експертних методів для врахування чинників, які не можливо обчислити (інфляція, світова фінансова криза, нестабільність законодавства тощо).

У процесі розвитку будь-якого підприємства існує ймовірність настання кризи, яка проявляється у формі різкого загострення суперечностей, що виникають при взаємодії окремих елементів економічної системи між собою і з зовнішнім оточенням.

Пошук шляхів виходу з кризи безпосередньо пов'язаний з визначенням внутрішніх сил протистояння, тобто наявного потенціалу підприємства, завдяки якому підприємство може подолати кризу. Для цього проводиться ретельний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища бізнесу і на підставі отриманих даних формується стратегія виходу підприємства з кризового становища.

ПАТ «Завод« Червоний Жовтень »знаходитися в кризовому стані, але має необхідні передумови для його подолання. Виходячи з результатів проведеного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, як його першочергову антикризову стратегію доцільно запропонувати стратегію виживання. Основними її напрямками є: вдосконалення структури управління; пошук інвестора, зацікавленого у випуску дизельної продукції на даному підприємстві; поліпшення структури випуску продукції, зниження собівартості продукції; участь у спільних підприємствах і різних державних програмах для залучення інвестицій.

Крім того, у роботі запропоновано створення на підприємстві служби «Антикризового управління». Реалізація даних рекомендацій дозволить у довгостроковій перспективі забезпечити фінансову стабільність підприємства, відновити його платоспроможність, розширити масштаби виробничої діяльності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Закон України “Про банкрутство”, затверджений Постановою Верховної Ради від 14.05.92р. № 2344-ХІІ.

2.     Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16.07.99р. № 996 – XIV.

3.     Закон України “Про господарські товариства”, затверджений Постановою Верховної Ради від 19.09.91р. №1577-2.

4.     Баринов В.А. Антикризисное управление: Учеб. пособие. – М.: ИДФБК-ПРЕСС, 2009. – 367 с.

5.     Беляев А.А.  , Коротков Э.М. «Антикризисное управление» / Учеб. пособие. – М.: Юнити-Дана 2009. – 312 с.

6.     Беляев С.Г., Кошкина В.И. «Теория и практика антикризисного управления». – М.: Питер, 2009. – 421 с.

7.     Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Киев: Ника-Центр, 2009. – 236 с.

8.     Богданова Т.А., Градов А.П. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой – СПб.: Специальная литература, 2010. – 511 с.

9.     Бондарь Л., Рухадзе И., Степаненко О., Тимашова Л.. Система поддержки принятия решений для оценки устойчивости и безубыточности предприятия рыночной экономики // Збірник тез ІІ міжнародної науково-практичної конференції ”Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, 2001). – Ірпінь, 2001. – С. 186.

10. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб-ник. Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – 504 с.

11. Василенко В.А., Мельник И.Е. Операционное и ситуационное управление в системе менеджмента: Учебное пособие. – М.: МГИУ, 2011. – 532 с.

12. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – М.: Гардарика, 2010. – 421 с.