Економічні науки/8.Математичні методи в економіці

Студентка Лупол В.В., асистент Леонтюк-Мельник О.В.

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

На сьогоднішні умови, у яких працюють українські підприємства, є часто непередбачуваними та мінливими. Часті зміни зумовлюють необхідність підприємств адаптуватися та впроваджувати такі системи в діяльності, які б дали змогу підприємству не просто існувати, а функціонувати з найбільшою ефективністю. Такі зміни стосуються й управління капіталом підприємства, оскільки він є джерелом його фінансово-господарської діяльності. Відповідно, постає питання про удосконалення управління фінансовими ресурсами підприємства. Це насамперед стосується вибору оптимальної структури капіталу та пошуку джерел його поповнення.

Важливішим є отримання системної інформації для глибшого розуміння суті економічних явищ і характеру багатоаспектних зв’язків між їхніми визначальними параметрами, оскільки саме завдяки цьому формується підґрунтя для опрацювання теоретичних основ досліджуваних явищ. Хоча прибутковість власного капіталу і розглядали у своїх роботах багато вчених-економістів, а саме: Г.Ф. Азаренков, І.О. Бланк, Л.Т. Гіляровська, В.В. Ковальов, Г.В. Савицька та інші, що були розроблені факторні оцінки рентабельності власного капіталу. З огляду на актуальність проблеми, залишається низка питань, які потребують подальших досліджень, зокрема це визначення показника рентабельності власного капіталу та його факторного аналізу

Власний капітал належить до важливих фінансових показників підприємства і характеризує: забезпеченість коштами для функціонування; кредитоспроможність та платоспроможність. На методику аналізу власного капіталу підприємств та оцінювання одержаних результатів впливають такі фактори, як його організаційно-правова форма та вид економічної діяльності. Перший з них суттєво впливає на структуру власного капіталу і законодавче регулювання особливостей його формування та використання. Показники, одержані в результаті аналізу, порівнюють із середньогалузевими.

Вирішення задачі оптимізації структури капіталу передбачає можливість застосування різноманітних моделей. За своєю суттю економіко-математичні методи та моделі дають змогу відстежувати характер взаємозв'язку між різними техніко-економічними показниками економічних систем та їх складових, отримувати нову інформацію та формулювати найбільш оптимальні рішення для виконання поставлених цілей та завдань.

Вирішення задачі оптимізації структури капіталу передбачає можливість застосування різноманітних моделей. За своєю суттю економіко-математичні методи та моделі дають змогу відстежувати характер взаємозв'язку між різними техніко-економічними показниками економічних систем та їх складових, отримувати нову інформацію стосовно них та формулювати найбільш оптимальні рішення для виконання поставлених цілей та завдань. А також доцільно розробляти власну імітаційну модель, яка б максимально орієнтувалася на врахування фактичних даних підприємства, наявних у стандартних формах його звітності (насамперед форми 2 "Звіт про фінансові результати" та форми 1 "Баланс"). Однією з важливих вимог до моделі є те, щоб вона враховувала мінливість надходження грошових коштів, що є наслідком нестабільності зовнішнього середовища, а також давала змогу оцінити ефективність тієї або іншої структури капіталу за різних сценаріїв динаміки зовнішнього середовища.

Установлено такі етапи оптимізації структури капіталу:

– аналіз капіталу підприємства;

– оцінювання основних факторів, які визначають формування структури капіталу;

– оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на багатоваріантних розрахунках рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) при різній структурі капіталу. Остання виражається через такий показник, як ефект фінансового важеля;

– оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного і позикового капіталів за різних умов їх формування, обслуговування і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;

– оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства: необоротних активів, оборотних активів (з розбиттям їх на постійну і змінну частини);

– формування показника цільової структури капіталу.

У літературі найбільш поширеними є такі підходи, що базуються на використанні модифікацій Міллера-Модільяні, середньозваженої вартості капіталу (WACC), моделі оцінення капітальних активів (CAMP), а також специфічних оптимізаційних та імітаційних моделей. Проте застосування кожного із зазначених типів моделей для практичної оптимізації структури капіталу українських промислових підприємств стримується низкою обмежень.

Література :

1. Асаулюк С.Л. Оптимізація структури капіталу підприємства та її моделювання в сучасних умовах/ С.Л. Асаулюк// Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – №22(15). – С. 209-213.

2. Семенов А. Г., Король С. А. Методи оптимізації структури капіталу/ Семенов А. Г., С. А. Король // Економічний простір. – 2011. – №10. – С 45 – 47.

3. Орлова В.К., Василик О.Б. Рентабельність власного капіталу нафтовидобувного підприємства (на прикладі ВАТ «УКРНАФТА») / В. К. Орлова, О. Б. Василик // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2010. – №11. – С. 17 – 21.