МЕДИЦИНА

Инфекционные болезни

Давиденко О.М., Мироник О.В., Мендреску В.Б.*, Фельдман Л.Я.*

Кафедра інфекційних хвороб та епідеміології

Буковинського державного медичного університету

* Чернівецька обласна клінічна лікарня, м. Чернівці

ПОКАЗНИКИ ОКИСЛЮВАЛЬНОЇ МОДИФІКАЦІЇ БІЛКІВ СИРОВАТКИ КРОВІ ТА ЇХ ДИНАМІКА НА ФОНІ ЛІКУВАННЯ НАСТОЯНКОЮ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ГЕПАТИТ С

Вступ. Гепатит С є одним з найбільш поширених захворювань печінки. За даними різних літературних джерел [1] на земній кулі проживає від 170 млн до 1 млрд. людей, у яких виявляються маркери гепатиту С. Щороку на гострий гепатит С хворіє 3-4 млн. людей [3].

Патогенез гепатиту С недостатньо вивчений. Характерною особливістю HCV-інфекції є те, що у 20 % випадків ця патологія перебігає як гострий, у 70-80 % - як хронічний гепатит [7,11]. У перебігу патологічного процесу при хронічному гепатиті С виділяють два механізми: механізм вірусної персистенції та механізм ураження печінки. В патогенезі розвитку вірусних гепатитів має місце порушення окисно-відновних процесів і за рахунок активних форм кисню виникає структурна модифікація мембран і лізис клітин [6,8,10]. Однак активні форми кисню спричиняють окиснювальну деструкцію не тільки ліпідів, а в першу чергу білків. Встановлено також, що провідна роль у видалені HCV з організму та стримуванні прогресування інфекційного процесу належить Т-клітинному імунітету.

В якості ефективної антиоксидантної та імуностимулюючої терапії застосовували настоянку ехінацеї пурпурової, яка містить велику кількість арабінози, галактози, глюкози, ксилоли, маннози, пентозанів, фруктози, оліго- та полісахаридів, інуліну, флавоноїдів (лютеолін, кемпферол, рутин, кверцетин та ін.), ехінакозиди (за силою впливу 6,3 мг ехінакозида прирівнюється до 1 Од пеніциліну), цикорієву кислоту, ліофільні сполуки (21 речовина), алкіламіди ненасичених кислот (19 речовин), фітостероли, смоли. Свіжі корені ехінацеї пурпурової містять макро- і мікроелементи: кальцій (776 мг/100 г сировини), калій (314 мг), алюміній (129 мг), магній (117 мг), хлор (76 мг), залізо (48 мг) та незначна кількість селену. Є також карбонати, сульфати, хлориди, фосфати та силікати. Запобігає надмірній активації реакцій вільнорадикального перекисного окислення та виснаженню системи антиоксидантного захисту [1].

Мета дослідження. Вивчити інтенсивність процесів окиснювальної модифікації білків сироватки крові у хворих на гострий гепатит С та вплив на них терапії настоянкою ехінацеї пурпурової.

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням у відділенні вірусних гепатитів перебувало 38 хворих з жовтяничною формою ГГС віком від 15 до 46 років (13 чоловіки й 25 жінки). ГГС діагностували на підставі клініко-епідеміологічних даних, біохімічних показників функціонального стану печінки, даних ультразвукового дослідження. Етіологічно діагноз підтверджено виявленням антитіл до вірусу та ПЛР. Обстежені пацієнти були розділені на 2 групи. 1-група налічувала – 18 осіб, 2 - 20 осіб. Обидві групи рандомізовані за статево-віковими показниками.

Всі пацієнти одержували традиційну базисну терапію (дієта 5, дезінтоксикаційна терапія (5% глюкоза, реамберин), мезим-форте. Як препарат, що діє на антиоксидантну та імунну системи організму, була обрана настоянка ехінацеї пурпурової по 30 крапель двічі на день за 30 хв. до їди впродовж 20 днів.

Ефективність лікування оцінювали шляхом порівняльного аналізу динаміки основних проявів захворювання у пацієнтів 1-ої та 2-ої груп.

Для оцінки інтенсивності процесів окиснювальної модифікації білків користувалися методикою І.Ф.Мещишена. Вимірювання проводили за довжиною хвилі 370 нм (визначення альдегідно- та кетонопохідних основного характеру) та 430 нм (визначення альдегідно- та кетонопохідних нейтрального характеру). Величину інтенсивності окиснювальної модифікації білків виражали в одиницях оптичної густини на 1 мл плазми крові (о.о.г./мл плазми). З метою цитохімічних досліджень тонкі висушені мазки крові фіксували у парах формальдегіду і проводили реакцію на загальний білок з бромфеноловим синім за Бонхегом. Ця реакція є стехіометричною, тобто кількість барвника в місцях позитивної реакції точно відповідає концентрації білку, що дозволяє ефективно проводити комп’ютерно-денситометричні дослідження [2,4,5,9] на основі цифрових копій зображення. Цифрові копії мікроскопічних зображень еритроцитів отримували за допомогою CCD-відеокамери. З кожного мазка крові реєстрували параметри 100 еритрцитів по шкалі насиченості кольору у 256 градацій. Для цього використана оціночна 30-денна копія комп’ютерної програми Jasc® Paint Shop ProTM (Jasc® Software, Inc., 2000). Статистичну обробку проводили з використанням критерію Ст’юдента на підставі розрахунків середньої арифметичної та її похибки. Для виявлення кореляційних залежностей застосували лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона.

Результати досліджень та їх обговорення.

Пацієнти досліджуваних груп були госпіталізовані у розпал недуги, в середньому на (6,1±0,8)-й день (1-а група) і (5,9±0,7)-й день хвороби (2-а група). Переважали пацієнти із середньотяжким ступенем захворювання: 90,0 % у 1-й і 91,6 % у 2-й групі. Легкий ступінь хвороби зареєстровано відповідно у 10,0 % і 8,4 % хворих. Захворювання починалося, як правило, поступово: тривалість переджовтяничного періоду склала від 2 до 15 днів - у середньому (8,5±0,3) дня у пацієнтів 1-ї групи та (6,2 ±0,7) - 2-ї групи. У більшості пацієнтів варіант перебігу продрому був змішаним (80,0% і 79,2 % відповідно), переважали диспепсичний (94,0% і 86,5%) та астено-вегетативний варіанти (53,0% і 61,5%), рідше реєстрували артралгічний (32,0% і 40,4%) і змішаний (21,0% і 15,7%). При госпіталізації пацієнти скаржилися на слабість (86,0% і 84,2%), зниження апетиту (76,0% і 73,0%), нудоту (37,5% і 43,0%), тяжкість у правому підребер'ї (57,2% і 55,2%), свербіж шкіри (12,1% і 11,7%). Гіпербілірубінемія відповідала тяжкості хвороби, при цьому середній її рівень у розпал захворювання у пацієнтів 1-ї групи склав (134,6±12,3) мкмоль/л, у представників 2-ї групи (141,0±12,5) мкмоль/л. У всіх спостережуваних осіб відзначено високий цитоліз - активність АлАТ у цільній сироватці крові в період розпалу хвороби становила (7,3±0,2) ммоль/(лхгод) у пацієнтів 1-ї групи й (8,1±0,3) ммоль/(лхгод) у хворих 2-ї групи. Гепатомегалія, підтверджена результатами ультразвукового дослідження, зареєстрована у 14 (77,7 %) і 16 (80,0 %) пацієнтів, спленомегалія - у 8 (44,4 %) і 10 (50,0 %) відповідно.

Встановлено, що в розпалі захворювання у пацієнтів з гострим гепатитом С відбувалося збільшення інтенсивності процесів окиснювальної модифікації білків. Навіть при легкому перебігу хвороби досліджуваний показник достовірно (p<0,001) перевищував норму і становив за довжиною хвилі 370 нм – 2,17± 0,036 о.о.г./мл плазми, а за довжиною хвилі 430 нм – 1,13± 1,24 о.о.г./мл плазми (у практично здорових: 1,71±0,04 та 0,86±0,023о.о.г./мл відповідно). У групі обстежених з середньотяжким перебігом гострого гепатиту С показник інтенсивності окиснювальної модифікації білків за довжиною хвилі 370 нм дорівнював 3,14±0,069о.о.г./мл плазми, а за тяжким - 5,52± 0,078 о.о.г./мл плазми. За довжиною хвилі 430 нм рівень окиснювальної модифікації білків становив 1,49 ± 0,025 о.о.г./мл плазми та 2,38± 0,019 о.о.г./мл плазми відповідно. Необхідно відмітити, що між ступенями тяжкості гострого гепатиту С у середньому відмічалися суттєві (p<0,001) відмінності інтенсивності окиснювальної модифікації білків. За комп’ютерно-денситометричними даними також були знайдені закономірності змін вмісту білку в еритроцитах. Так, у практично здорових показник “насиченість кольору” склав 53,8 ± 1,04 одиниць, у хворих з легким перебігом гострого гепатиту С – 39,7±2,72 одиниць, у хворих з середньо тяжким перебігом гострого гепатиту С – 36,4 ± 1,09 одиниць, у хворих з тяжким перебігом – 33,1 ±1,92 одиниць. Вказані середні цифри хворих на гострий гепатит С відрізнялися від середніх цифр практично здорових з високим ступенем вірогідності (p<0,001), а також різняться між собою з вірогідністю р=0,028 і менше.

Аналіз динаміки показників ОМБ у пацієнтів, що одержували терапію настоянкою ехінацеї пурпурової показав вірогідне, порівняно з відповідними показниками до початку лікування, зниження показників інтенсивності процесів ОМБ. На момент завершення терапії у пацієнтів 2-ої групи показники ступеня окислювальної деструкції білкових молекул у хворих на ГГС вірогідно не відрізнялися від аналогічних у контролі. У той же час у представників 1-ї групи на фоні базисної терапії зареєстровано лише тенденцію до зниження досліджуваних показників ОМБ, які залишалися вірогідно вище від параметрів контролю.

До того ж у пацієнтів 2-ї групи зареєстровано значну позитивну динаміку активності АлАТ, порівняно з відповідними показниками пацієнтів 1-ї групи. Так, нормалізація активності АлАТ у хворих на ГГС, що одержали лікування настоянкою ехінацеї пурпурової зареєстрована в середньому на (34,5±2,7)-й день лікування проти (53,4±3,7) у хворих 1-ї групи.

Отримана позитивна динаміка показників окисної модифікації білкових молекул при лікуванні хворих на ГГС настоянкою ехінацеї пурпурової свідчить про підвищення резервної можливості організму щодо інактивації вільнорадикальних і перекисних сполук.

Таким чином, зростання інтенсивності окиснювальної модифікації білків в плазмі крові супроводжувалося в середньому зменшенням концентрації білка в еритроцитах крові. Даний висновок підтверджувався і кореляційним аналізом. Так, у практично здорових (n=20) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона показника “насиченість кольору” з показником інтенсивності окиснювальної модифікації білків при довжині хвилі 370 нм склав “–0,18”, а при довжині хвилі 430 нм – “-0,24”, що свідчило про слабку кореляційну залежність. У хворих на гострий гепатит С (n=38) лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона склав “-0,79” та “-0,89” відповідно, що вказувало на сильну кореляційну залежність, яка була достовірно більш сильною (при вірогідності р=0,003) у порівнянні з практично здоровими. Пояснити даний зв’язок можна здатністю продуктів окиснювальної модифікації білків викликати інактивацію ферментів, порушувати цілісність мембран [3, 7,8] Отримані данні свідчать проте, що в патогенезі гострого гепатиту В крім безпосереднього враження гепатоцитів і порушення кон’югуючої та видільної функції печінки певне значення мають зміни білків, які виникають в наслідок посилення процесів вільнорадикального окиснення.

Література :

1.Вьюшина А.В., Герасимова И.Г., Флеров М.А. Перекисное окисление белков сыворотки крови у крыс, селектированных по скорости выработки условного рефлекса активного избежания, в норме и при стрессе // Бюлл. эксперим. биологии и медицины. - 2002. - Т. 133, № 3. - С. 286-288.

2.Давиденко І.С. Комп’ютерно-денситометричні параметри білкового компонента міжворсинкового фібриноїду плаценти та їх залежність від еритроцитарних показників материнської крові // Буковинський мед. вісник.- 2000.- Т.4, №4.- С. 134-139.

3.Лучишев В.И. Вирусный гепатит С – глобальная проблема нашего времени. /В.И. Лучишев, Б.И. Санин, С.Н. Жаров // Рос.мед.журнал. – 2004. – № 3. – С. 40-45.

4.Мещишен І.Ф. Метод визначення окислювальної модифікації білків плазми (сироватки) крові//Буковинський медичний вісник. – 1998. – Т. 2, № 1. – С. 159-160.

5.Мещишен І.Ф. Польовий В.П. Механізм окислювальної модифікації білків// Буковинський медичний вісник. – 1999. – Т. 3, № 1. – С. 196-206.

6.Мироник О.В., Мещишен І.Ф., Сокол А.М. Окислювальна модифікація білків як один із патогенетичних механізмів розвитку вірусних гепатитів //Вісник Наукових Досліджень . – 1999. –№1. - С.89-90.

7.Шигильдян И.В. Характеристика групп высокого риска инфицырования вирусом гепатита С // Информ. бюл. «Вирусные гепатиты». – 2000. - № 2. С. 2-3.

8.Arthington J.D., Corah L.R., Blera F. The effect of molybdenum induced copper deficiency on acute-phase protein concentration, superoxide dismutase activity, leykocyte numbers, and lymphocyte proliferation in beef heifers inoculated with bovine herpesvirus-1 //J. Anim. Sci. - 1996.-V. 74, N 1. - P. 211-217.

9.Kudo A., Hirano H. The practical side of image processing with the use of a personal computer: Automation of the analyzing processes employing NIH image and Adobe Photo¬shopR with power Macintosh computer // Acta histochem. et cytochem.- 1999, V.32, N3.- P.229-233.

10.Frei В ., Stocker R., Ames B.N. Antioxidant defenses and lipid peroxidation in human blood plasma // Proc. Natl . Acad . Sci . USA . - 1988. - V . 85. - P . 9784-9792.

11.Giraud-Robert Anne-Maria. Les hepatites virales chroniques//Eurobiologiste, 2004.35. № 269, p.3/1-3/11