Педагогічні науки / 1. Дистанційне навчання

К. пед. н. Лимарєва Ю. М.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

ДИСТАНЦІЙНА ПІДГОТОВКА СПЕЦІАЛІСТІВ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ

На сучасному етапі розвитку освіти загальновідомо, що найкорисніші та триваліші ті знання, до яких людина доходить самостійно. Лише те розуміння предмету міцне, дієве та плідне, до якого людина у всі роки свого життя доходить через власне міркування. З метою формування та розвитку самостійної свідомої особистості, майбутнього спеціаліста здатного успішно розвиватися та успішно функціонувати суспільстві мають створюватися максимально можливі умови для активної самостійної роботи студентів.

Актуальною проблемою підготовки сучасних педагогів у вищий школі є недостатність навчальної практично-педагогічної підготовки студентів. Загальна педагогічна практика студентів вищих педагогічних навчальних закладів складає не більше ніж 10 % всього терміну навчання.

Самоосвіта передбачає наявність великої кількості запитань, що вчать пояснювати, обґрунтовувати, наводити приклади, чітко висловлювати думку. Тому невідривна від освіти практична діяльність мотивують студента до свідомої оцінки професійних підходів викладача до організації навчання та удосконалення власного методу викладання [1]. Таким чином, через самостійну професійно-педагогічну діяльність студента впродовж навчання та спрямовуючу дію викладача з питаннями та поясненнями відбувається формування свідомого, кваліфікованого, впевненого у своїх силах спеціаліста.

У вирішенні поставленої проблеми почесне місце належить дистанційному навчанню. Воно з успіхом може бути використане у вивченні усіх загальноосвітніх предметів та вибраних тем або розділів спеціальних дисциплін. Впроваджена комп’ютеризація навчального процесу дає можливість організації віддалених консультацій та контролю виконання навчальної програми з курсу через тестування або індивідуальні завдання. Студентські Internet-конференції забезпечують обмін досвідом, отримання додаткових консультацій викладачів або фахівців інших спеціальностей та знайомство з останніми новинами в галузі науки. Наявність комп’ютерних навчальних програм дозволяє організувати на достатньому рівні підготовку до лабораторних робіт та проведення тренувальних експериментів перед роботою з реальними приладами. Окрім того, з’являється можливість завдяки комп’ютерному моделюванню розширити спектр експериментальних завдань завдяки безпечності їх проведення [3].

Новий підхід надає можливість у будь-який момент контролювати обсяг виконаної роботи, за необхідності коригувати набутий студентом досвід та отримувати індивідуальні консультації викладача за наявності конкретної реальної проблеми з якою стикається особистість впродовж своєї практичної діяльності. Завдяки цьому є також можливість відпрацювання студентом уже впродовж навчання власного алгоритму підготовки занять та зручного оформлення супровідної документації. Зручним для проведення аналізу занять є аудіо- або відеозаписи, що одночасно можуть виступати звітовими документами [4].

Враховуючи, що у педагогічних навчальних закладах все більше набуває популярності тренінговий метод, то, з метою відпрацювання до автоматизму певних елементарних умінь та навичок, дистанційне навчання та віддалений тренінг стають у нагоді для попередньої самостійної підготовки студента. Такий підходи не лише надають переваги дистанційному навчанню, але й сприяють більш усвідомленому засвоєнню практичних знань та, відповідно, професійному самовдосконаленню майбутніх спеціалістів.

Вдалий вибір форм, методів та прийомів роботи є ознакою свідомого підходу педагога до своєї справи та процесу формування свідомого ставлення студентів до навчання. Урізноманітнення підходів викладача до організації навчання дозволяє студентам наочно бачити їх дидактичну вагу та оцінити методичну доцільність використання. Таким чином, за наявності широкого спектру форм, методів та прийомів формується система знань для здійснення практичних робіт наукового й прикладного значення та, як наслідок, відбувається засвоєння теоретичних та практичних професійно-педагогічних умінь. Отже, студент самостійно свідомо вчиться шукати відповіді на опосередковані запитання, збагачувати знання власними прикладами, встановлювати логічні зв’язки між відомим та новим матеріалом, а також аналізувати досвід інших учасників процесу з приводу практичного застосування знань [2].

Дистанційна освіта створює додатковий час для навчання, ущільнює навчальний процес, розширює інформованість студентів, організовує процес навчання навколо практичного застосування знань та на основі індивідуально-консультативних спілкувань. Вивільнення основного часу навчання для відпрацювання професійно-педагогічних навичок майбутнього педагога дозволяє створити міцне підґрунтя для його подальшого свідомого й успішного функціонування в суспільстві та професійного зростання.

Література:

1. Атаманчук П. С. Элементы интерактивных технологий обучения физике : учеб. пособ. / П. С. Атаманчук, П. И. Самойленко, Н. Л. Сосницкая. – М. : АПК и ППРО, 2007. – 148 с.

2. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход / А. А. Вербицкий. – М. : Высшая школа, 1991. – 208 с.

3. Касперський А. В. Система формування знань з радіотехніки у середній та вищій педагогічній школах / А. В. Касперський – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова. – 2002. – 325 с.

4. Пташный О. Д. Теория и практика контроля результатов учебно-познавательной деятельности студентов высших учебных заведений Украины во второй половине ХІХ века : дис. …канд. пед. наук : 13.00.01 / О. Д. Пташный. – Х., 2002. – 290 с.