Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

Агаджанова Р. М.

Харківський національний економічний університет, Україна

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Постановка проблеми. Реформування системи освіти в Україні обумовлено процесами розвитку сучасного інформаційного суспільства. Сьогодні збільшення кількості та важливості інформації, яка використовується сучасною людиною, призводить до неефективності використання тільки традиційних методів навчання. На якість вищої освіти впливають також процеси глобалізації, що супроводжуються переходом до інноваційних інформаційних технологій. Відкривається нова епоха в освіті, що пов’язана з використанням ресурсів і технологій глобальної мережі Інтернет. Сучасне інформаційне суспільство, метою якого є обмін інформацією для забезпечення розвитку окремої особистості та людської спільноти в цілому, вносить важливі зміни в уявлення про майбутнього фахівця. Сьогодні людина, яка оволоділа принципами управління комп’ютерною технікою, перетворюється на фахівця, здатного працювати в різних галузях суспільного життя і забезпечувати ефективні результати у професійній діяльності. Про необхідність та важливість впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у систему освіти України зазначено у Національній доктрині розвитку освіти [3]. Отже, одним із основних завдань сучасної системи освіти є формування основ інформаційної компетенції здатного до самоосвіти майбутнього фахівця, що визнається провідним фактором освітньої політики інформаційного суспільства. У цьому контексті особливий інтерес становить дослідження питання використання ІКТ у процесі підготовки сучасного фахівця, зокрема в умовах суттєвих змін у навчальних програмах, згідно з якими передбачається збільшення кількості часу на виконання самостійної роботи студентами вищих навчальних закладів.

Аналіз актуальних досліджень. Питанням підвищення ефективності вищої професійної підготовки, пошуку шляхів її індивідуалізації присвячені численні вітчизняні наукові дослідження (В. П. Андрущенко, В. О. Балл, Л. М. Ващенко, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, В. Ф. Паламарчук, О. М. Пєхота, Л. М. Пуховська, В. А. Семиченко та ін.). Значна кількість досліджень ґрунтується на розвитку самостійності студентів (С. І. Архангельський, Ю. К. Бабанський, П. І. Підкасистий, М. М. Скаткін, В. О. Якунін та ін.), вивченні питань організації самостійної роботи, пошуку нових ефективних форм та методів її активізації ( А. М. Алексюк, В. К. Буряк, О. В. Заїка, В. А. Козаков, В. Д. Мороз, М. М. Солдатенко, І. І. Юрас та ін.), на проблемах спеціалістів різного профілю, зокрема майбутніх економістів, та пошуку шляхів її удосконалення (Л. М. Журавська, Г. О. Ковальчук, С. М. Кустовський, Л. В. Онучак, Г. М. Романова, М. І. Смірнова, І. Я. Шимко та ін.). Наукові праці зарубіжних вчених присвячені дослідженню проблеми використання ІКТ в освіті (Д. Рейнольд, Р. Кроуфорд, К. Річардс, Р. Хамільтон). Вивченням проблеми інформатизації освіти і впровадження інформаційних технологій у навчальний процес займаються вітчизняні науковці М. Шкіль, В. Биков, М. Жалдак, Н. Морзе та ін.

Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців свідчить про те, що проблема організації самостійної роботи студентів в умовах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у вищу освіту є актуальною на сучасному етапі її розвитку.

Метою статті є розгляд структури самостійної роботи студентів в умовах впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у вищу освіту.

Виклад основного матеріалу. З огляду на сучасні інноваційні процеси в галузі освіти самостійна робота студентів набуває особливого значення для підготовки кваліфікованих фахівців, здатних до компетентної, відповідальної та ефективної фахової діяльності. У законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Указах Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти ХХІ століття», «Про основні напрями реформування вищої освіти України» наголошено на основному призначенні сучасної освіти – сприяти розвитку, самоствердженню та самореалізації особистості протягом життя. Зважаючи на це, у вищій школі все більшого значення набуває самостійна робота студентів як форма організації навчальної діяльності, що здатна забезпечити формування самостійності майбутнього фахівця, його активної життєвої позиції, потреби до вдосконалення й покращення свого фаху. Аналіз робіт численних дослідників самостійної роботи (В.А. Козаков, С. М. Кустовський, В. Д. Мороз, П. І. Підкасистий, М. М. Солдатенко, І. І. Юрас, Л. В. Янчарська та ін.) дає змогу навести визначення понять «самостійна робота студентів» та «організація самостійної роботи студентів». Отже, у дослідженнях сучасних провідних науковців самостійна робота розглядається як вид навчальної діяльності студентів, що здійснюється з опосередкованою участю викладача та забезпечує позитивні зміни в особистісних властивостях студентів, їх досвіді; організація самостійної роботи студентів сприймається як упорядкування і координування складових компонентів їх самостійної навчальної діяльності для забезпечення успішності реалізації її цілей.

Визначення структури самостійної роботи студентів зумовлене тим, як ми розуміємо сутність навчального процесу. У сучасній психології та дидактиці навчальний процес – це цілеспрямована взаємозв’язана діяльність викладача та студентів, яка охоплює мотивацію, ставлення цілей, планування, підготування до її здійснення, рефлексію й оцінювання результатів (Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов, В. В. Рєпкін, І. Я. Лернер та ін.) [1].

Л. В. Янчарська запропонувала наступні компоненти організації самостійної роботи студентів, які були виділені на основі структури навчальної діяльності, а саме: цільовий, мотиваційний, змістовий, процесуальний, методичний, контрольно-оцінний [5].

Таким чином, організація самостійної роботи студентів потребує: формулювання різнорівневих навчальних цілей для визначення переліку конкретних результатів навчальної діяльності та виділення різнотипних навчальних та контрольних завдань; врахування потреб, інтересів, мотивів та спрямованості студентів, що може реалізовуватись через самостійний вибір студентами стратегій вивчення дисципліни, бажаних рівнів засвоєння навчального матеріалу й видів завдань, а також забезпечення різноманітних прийомів і методів заохочення студентів до навчання; створення викладачем банку різноманітних завдань самостійної роботи студентів, що надає їм можливість добровільно вирішувати для себе, на якому рівні засвоювати матеріал, і таким чином враховувати інтереси, мотиви і можливості студентів; використання різноманітних форм і методів організації самостійної навчальної діяльності (індивідуальні та групові, роботи репродуктивного і творчого характеру, короткострокові домашні завдання і пролонговані групові проекти), варіювання термінів і вимог виконання самостійної роботи та використання різноманітної консультативної допомоги у вигляді індивідуальних консультативних занять, спілкування через мережу Інтернет тощо; підготовки різноманітних навчальних та навчально-методичних засобів: навчальних підручників і посібників різного ступеня складності, а також спеціальних методичних матеріалів (методичних вказівок, пам’яток, карт самостійної роботи студентів та ін.); використання різних видів, форм та методів контролю, а також різноманітних критеріїв оцінювання, що дозволяє врахувати індивідуальні вимоги до самостійної роботи [5].

Сьогодні впровадження інноваційних інформаційних технологій в систему вищої освіти призвело до перегляду існуючих форм організації навчального процесу. Отже, розглянемо особливості здійснення організації самостійної роботи студентів в умовах використання інформаційно-комунікаційних технологій у вищих навчальних закладах.

По-перше, слід наголосити на тому, що в умовах впровадження сучасних інформаційних технологій, зростання ролі інформації в освітньому і науковому процесах, проблема формування та розвитку інформаційної культури особистості набуває особливого значення. Інформаційна культура – це складне та багатозначне поняття, яке пронизує усі сторони розвитку людини. Існує велика кількість визначень поняття «інформаційна культура», але найбільш розповсюдженим є розуміння інформаційної культури як «сукупності інформаційного світогляду, системи знань та вмінь, що забезпечують самостійну діяльність, спрямовану на задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і новітніх інформаційних технологій» [2].

Отже, новий інформаційно-комунікаційний простір вже реально існує, об’єднуючи нагромаджені знання в єдине віртуальне «дерево» пізнання. Сьогодні перед фахівцями системи вищої освіти стає важливе завдання, а саме забезпечити ефективність організації навчального процесу за допомогою інформаційних технологій. У свою чергу, для студентів вищих навчальних закладів питання як вчитися у сучасних умовах стає головним.

На даному етапі забезпечення ефективності організації навчального процесу покладається на дистанційну освіту. Основою дистанційної освіти є інтенсивна самостійна робота студента, який може навчатися у зручному для себе місці за індивідуальним розкладом, маючи комплект спеціальних засобів навчання і можливість контакту з викладачем за телефоном, електронною і звичайною поштою. Результативність навчання на відстані залежить від низки складових, зокрема від ефективності взаємодії викладача і студента, використаних при цьому педагогічних технологій, рівня розробленості методичних матеріалів та засобів їх доставки до користувача, ефективності зворотного зв’язку.

Сучасний курс дистанційної освіти ґрунтується на таких концептуальних положеннях, як самостійна пізнавальна діяльність студента; гнучка система освіти, яка дає змогу набувати знання протягом усього життя, оволодівати засобами пізнавальної діяльності; можливість комунікації з викладачами, партнерами, співробітниками; система контролю за засвоєнням знань, уміння застосовувати їх у практичній діяльності.

Окремі навчальні заклади вже практично вирішили першу складову цієї проблеми: суттєво зростає рівень комп’ютерно-телекомунікаційної оснащеності, пропускна здатність каналів телекомунікації, здійснюються певні напрацювання щодо управління та координаційної діяльності різних ВНЗ, їх підрозділів та центрів. Але найбільш важливим є розробка електронних дидактичних матеріалів, навчальних посібників, підручників, мультимедійних програм, психолого-педагогічного забезпечення [4].

Отже, одним із напрямів використання ІКТ для вдосконалення навчального процесу є розробка і впровадження технологій дистанційного навчання. Вони відіграють суттєву роль як у денній, так і в заочній формах навчання і забезпечують самостійну роботу студентів. Розглянемо, як відбувається впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес у Харківському національному економічному університеті. У ХНЕУ реалізація дистанційних технологій відносно окремої навчальної дисципліни здійснюється у вигляді персональних навчальних систем (ПНС), які мають персональний характер і спрямовані на самостійне навчання студентів.

Об’єктивна необхідність створення та впровадження ПНС на базі дистанційних технологій обумовлена такими важливими факторами:

- потреба формування у студентів здатності самостійно навчатися протягом усього життя;

- спрямованість навчання на кінцевий результат, що передбачає самостійну роботу студента для формування здатності використовувати отримані знання у своїй діяльності;

- перехід до начальних планів нового покоління, де передбачається збільшення годин, що відводяться для самостійного навчання за кожною дисципліною;

- необхідність розширення можливості спілкування викладача зі студентом навіть при територіальному розмежуванні.

Таким чином, як зазначено у «Положенні про персональну навчальну систему як складову управління самостійною роботою студентів ХНЕУ», метою впровадження ПНС у навчально-виховний процес є забезпечення якості освіти шляхом змістовного наповнення освітнього середовища, забезпечення рівного доступу учасників навчального процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів незалежно від місця їх проживання та форми навчання, створення умов для персоналізації навчання, використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Розглянемо особливості структури самостійної роботи студентів в умовах впровадження ПНС у навчальний процес, а також яким чином здійснюється організація самостійної роботи студентів викладачами кафедри іноземних мов ХНЕУ.

Отже, формулювання цілей (бажаних результатів) самостійної роботи студентів при вивченні іноземної мови визначається з урахуванням освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм підготовки і висвітлюється в анотації до електронного курсу, розміщеного на сайті для самостійної роботи. Мотивація самостійної роботи студентів полягає у психологічному налаштуванні студента на важливість виконуваної роботи як у плані професійної підготовки, так і в плані розширення кругозору, ерудиції фахівця шляхом створення комфортних умов для виконання самостійної роботи, формування у студента почуття успішності навчання.

Планування самостійної роботи студентів здійснюється відповідно до робочих програм навчальних дисциплін «Іноземна мова» та «Поглиблене вивчення іноземної мови» згідно з вимогами (не менше 1/3, не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу дисципліни) з визначенням та упорядкуванням видів, форм, обсягів, трудомісткості конкретних завдань, форм звітності результатів, термінів виконання та контролю аудиторної та позааудиторної самостійної роботи студентів, що висвітлюється у загальній складовій змістовного блоку ПНС.

Організація самостійної роботи студентів відбувається шляхом розміщення в електронному курсі навчальних завдань (теоретичних, практичних, науково-дослідних) до кожної теми (модуля) із супроводженням інструктивних матеріалів (або методичних рекомендацій) щодо їх виконання. В інструктивних матеріалах висвітлюються мета завдання, умови виконання, обсяг, терміни, зразок оформлення (за необхідністю), критерії оцінювання.

Завдання для самостійної роботи повинні відповідати цілям навчання, змісту навчальної дисципліни, включати різні види й рівні пізнавальної діяльності студентів. Завдання для самостійної роботи студентів можуть бути обов’язковими та вибірковими, що дозволить студентам задовольняти освітні потреби з урахуванням власної зони найближчого розвитку.

Контроль самостійної роботи студентів включає ретельний добір засобів контролю і самоконтролю, визначення етапів, розробку індивідуальних форм контролю, застосування автоматизованих контролюючих систем. Здійснення оцінювання результатів самостійної роботи студентів ґрунтується на розробленій системі критеріїв до кожного навчального завдання (або виду діяльності).

Результати контролю та оцінювання самостійної роботи студентів висвітлюються в електронному журналі обліку успішності навчання і доводяться до відома студентів.

З метою визначення переваг впровадження ПНС у навчальний процес було проведене опитування серед викладачів кафедри іноземних мов ХНЕУ. Відповідно до результатів проведеного анкетування, більшість викладачів (95%) вважають, що, по-перше, ПНС сприяють розвитку інформаційно-освітнього середовища ХНЕУ тому, що відбувається створення сукупності умов, що забезпечують якість самостійного навчання студентів через застосування системи електронних курсів, засобів та ресурсів, які допомагають структуруванню, представленню, збереженню і передачі змісту освіти; побудові системи інтенсивних зв'язків між учасниками навчального процесу. По-друге, використання ПНС призводить до оптимізації навчального процесу, оскільки розроблені комплекси електронних курсів, засобів та ресурсів дозволяють автоматизувати формування навчально-методичного забезпечення, здійснювати організацію, регулювання та контроль самостійної роботи студентів як складової навчального процесу. По-третє, здійснюється організаційно-методична підтримка самостійної роботи студентів, яка полягає у розробці методичних, дидактичних, інструктивних матеріалів, їх структурування та викладення таким чином, що самостійна робота студентів стає цілеспрямованою, послідовною, керованою і надає їм можливість формувати, закріплювати, поглиблювати та систематизувати отримані під час аудиторних занять знання та уміння, здійснювати самопідготовку та самоконтроль опанування навчальною дисципліною. По-четверте, створюються умови для персоналізації та індивідуалізації навчання студентів, що передбачає можливість будувати студентами власну траєкторію навчання з урахуванням індивідуальних особливостей, особистісних якостей, освітніх потреб, рівня домагань щодо результатів навчання.

Таким чином, результати анкетування свідчать про те, що самостійна робота студентів на основі ПНС є цілеспрямованою, спланованою навчально-пізнавальною діяльністю студентів, яка організаційно, методично, інформаційно забезпечена, і яка здійснюється без прямої допомоги викладача на основі інформаційно-комунікаційних технологій за індивідуальною траєкторією навчання.

Висновки. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес сприяє забезпеченню якості освіти шляхом змістовного наповнення освітнього середовища, забезпечення рівного доступу учасників навчально-виховного процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів незалежно від місця їх проживання та форми навчання, створення умов для персоналізації навчання.

Література.

1. Бібліотека з освітньої політики // Зб. Наук.пр. «Компетентнісний підхід у сучасній освіті». Світовий досвід та українські перспективи / За ред. В. Г. Кременя – К.: К.І.С., 2004. – 112 с.

2. Інформаційна культура як складова професіоналізму сучасного фахівця [Текст]: дайджест / уклад.: О. В. Бєлодєд, К. С. Диндеренко. – Миколаїв: НУК, 2011. – 6 с.

3. Національна доктрина освіти // Освіта. – 2002. – №26. – с. 2 – 4

4. Солдатенко М. М. Теоретико-методологічні основи розвитку самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя: дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / Солдатенко Микола Миколайович. – К., 2006. – 428 с.

5. Янчарська Л. В. Диференційований підхід до організації самостійної роботи майбутніх економістів у процесі психолого-педагогічної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л. В. Янчарська. – К., 2012. – 20 с.