Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

К.м.н. Шарун І.Е., Зіньковський О.Ю.

Обласний комунальний заклад “Дніпропетровське медичне училище”, Україна

ОХОРОНА ПРАЦІ ЯК ГАЛУЗЬ НАУКИ

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб, знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляхи продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно захищати людину, її здоров’я в процесі повсякденної праці.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево – судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в країні (2005 – 2010 рр.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30 – 35% усіх смертей у цьому віці.)

Тому зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, тим більше життя – те і інше дається лише один раз. Необхідно пам’ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі шкідливі умови праці тощо. За розрахунками Німецької ради підприємств наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками, складають 1% валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей. Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров’я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов’язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття.

Щорічно у понад 100 країнах світу відзначають День охорони праці.

З метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання та громадських організацій до проблем охорони праці 28 квітня в Україні згідно з Указом Президента України від 18 серпня 2006 року № 685/2006 відзначається День охорони праці.

Система управління охороною праці – це сукупність методів та засобів, які сприяють запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, у галузі, у регіоні на основі заходів, спрямованих на виконання вимог законодавчих та нормативно – правових актів з охорони праці.

Суб’єктами системи управління охорони праці на державному рівні є: роботодавець, держава та працівник, завданням яких є постійна взаємовигідна співпраця. Це оптимальний шлях для збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Сучасні українські реалії невтішні: основні виробничі фонди зношені, інвестицій у їхній розвиток надходить мало і, як наслідок, фінансових можливостей для поліпшення умов праці та підвищення рівня безпеки вкрай недостатньо.

Отже, здатність запобігти та швидко реагувати на порушення, досконале знання справи, обізнаність під час виконання робіт, а особливо робіт підвищеної небезпеки, та прийняття правильних рішень, спрямованих на запобігання або ліквідацію аварії, можливе лише за умов чіткого та правильного виконання всіх функцій управління. Тому зараз на перше місце виходить якість та безперервність навчання всіх працівників, а особливо відповідальних за охорону праці. Його мета – отримання додаткових знань та навичок з питань охорони праці та безперечного ведення робіт, набуття досвіду із запобігання аварійним ситуаціям. Водночас необхідно констатувати, що рівень ризику загибелі або травмування працівників на підприємствах України залишається вищим, ніж у розвинених країнах світу.

За даними держгірпромнагляду, у 2010 році в Україні загальна кількість нещасних випадків, пов’язаних із виробництвом, порівняно з 2009 роком, зменшилась більше, ніж на 5 % або на 672 випадки (на підприємствах України у 2010 році травмовано 11 698 осіб, у 2009 році – 12 370.) Зокрема, кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, пов’язаних із виробництвом, порівняно з 2009 роком, зменшилась майже на 5 % або на 31 нещасний випадок (на підприємствах України 1 2010 році смертельно травмовано 644 особи, у 2009 – 675.)

Дотримання законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки стане запорукою збереження найціннішого – людського життя, що дасть змогу дітям рости у повноцінних сім’ях і бути щасливими. Коли у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей найчастіше молодого і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Таким чином, цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці в навчальних закладах приділяється серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Адже саме за таких обставин людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхідний матеріальний потенціал суспільства, добробут усіх громадян. Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально – правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними об’єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.