Шендерук О. Б.

  Чернігівський державний інститут економіки і управління

 Педагогічна майстерність як вияв високого рівня педагогічної  діяльності.

      Педагогічна майстерність, як наукова проблема, постала у ХIX ст. Дослідники педагогіки тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтез наукових знать, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя».                                                                           Педагогічна майстерність грунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. У психолого-педагогічній літературі в даний час існують різні характеристики поняття "педагогічна майстерність", але немає єдиного визначення, яке точно і повно розкриває його зміст і сутність. Так, наприклад, М.І. Дьяченко і Л.О. Кандибович пишуть: «Педагогічна майстерність - це високий рівень професійної діяльності викладача. Зовні воно виявляється в успішному творчому рішенні найрізманітніших педагогічних задач, в ефективному досягненні способів і цілей навчально- виховної роботи...                                                                                                                                 З внутрішньої сторони педагогічна майстерність - це функціонуюча система знань, навичок, умінь, психічних процесів, властивостей особистості, що забезпечує виконання педагогічних задач». Але це визначення не дає ясного представлення про зміст педагогічної майстерності, про його компоненти.                                                                                     В.О. Стастьонін визначає педагогічну майстерність як вищу форму професійної спрямованості особистості, а головним показником майстерності в будь-якій діяльності, на його думку, є володіння спеціальними узагальненими уміннями. На думку Н. В. Кузьміної та М. В. Кухарева, - це ,,найвищий рівень педагогічної діяльності...який виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних наслідків". О. І. Щербаков розуміє педагогічну майстерність як синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва й наукових особистих якостей педагога.                                                                                                                                      Ш. О. Амоношвілі не дає чіткої дефініції педагогічної майстерності, але називає її основні риси: ,,Бути майстером педагогічної справи - це означає мати вихідну позицію... яка є особистісно-гуманною;...це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина;... це першодослідник теоретичних рекомендацій, який може їх переконливо довести або спростувати. ...Його творчість може збагатити педагогічну науку і практику новими висновками, дати початок новим ідеям і підходам".                                                                                                                    У Європі під педагогічною майстерністю мається на увазі практичне розгортання і втілення викладачем у професійну діяльність сукупності інтелектуальних, психологічних і духовних якостей. Майстерність викладача прирівнюється до майстерності робітника або ремісника, майстра або митця.                                                                                             Погляд на викладача як на митця достатньо поширений у світі: його діяльність уважається настільки складною, що взагалі не може систематизуватися. Під час занять він отримує величезну кількість інформації, на яку миттєво реагує. Тому викладацька діяльність є мистецтвом, що потребує інтуїтивно відчуття, творчості, імпровізації.                                                                       Найбільш вдало,на нашу думку, сутність педагогічної майстерносні розкрита в «Педагогічній енциклопедії»: це «високе і постійно вдосконалюєме мистецтво виховання і навчання, доступне кожному педагогу, що працює по покликанню і любить дітей».  Педагог-майстер - це людина з "високої літери", яка досконало знає свій предмет; має інцеклопедичні знання з багатьох споріднених дисциплін; має широкий кругозор; добре розбирається в питаннях загальної й особливо дитячої психології; досконало володіє методикою навчання і виховання.                                         У вітчизняній педагогічній науці найбільш глибоко цю проблему опрацьовували вчені  кафедри педагогічної майстерності Полтавського педагогічного іституту ім. В. Г. Короленка. ,,...Важливим професійним якостями педагога ми повинні визнати працелюбність, працездатність, дисциплінованість, відповідальність, уміння поставити мету, вибрати шляхи її досягнення, організованість, наполегливість, систематичне і планомірне підвищення свого професійного рівня, прагнення постійно підвищувати якість своєї праці тощо".                                                                   На думку І. П. Підласого, до особистісних якостей педагога належать,,...людяність, порядність, об'єктивність, щедрість, доброта, висока моральність, оптимізм, емоційна врівноваженість, потреба в спілкуванні, інтерес до життя вихованців, доброзичливість, самокритичність, дружелюбність, скромність, достойність, патріотизм, релігійність, принциповість, чуйність, емоційна культура і багато інших".                                                                                          Визначають такі складові педагогічної майстерності: гуманістичну спрямованість діяльності педагога; професійну компетентність; педагогічні здібності; педагогічну техніку. Всі ці елементи пов'язані між собою та мають здатність до саморозвитку.                                                                      Гуманістична спрямованість - найголовніша характеристика майстерності педагога, що базується на основі ціннісних орієнтацій: на себе (самоутвердження); на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога - виховні ідеали, виховні заходи та методика їх здійснення); на вихованця (допомогти йому адаптуватися до соціального середовища, знайти сенс життя); на мету педагогічної діяльності (сприяти само актуалізуванню у професійній діяльності та громадському житті).                                                                                            Професійна компетентність є підвалиною педагогічної майстерності. Здібність до педагогічної діяльності - дуже важливий елемент у структурі педагогічної майстерності. Провідними здібностями вважаються чутливість  людини до особистості, комунікативність, перцептивність, динамічність, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування і креативність.                                                                                                  Педагогічна техніка - це конкретний інструментарій, навички та вміння організації та проведення різноманітних навчально-виховних заходів. За відсутності або недостатнього її розвитку інші елементи педагогічної майстерності залишаються нереалізованими.                                                                    Відповідно до цих критеріїв визначається кілька рівнів оволодіння педагогічною майстернорністю:                                                                                    

       -             елементарний рівень - педагог володіє лише окремими                                      

                     елементами професійної діяльності;                                                        

       -             базовий рівень - педагог володіє основами 

                      педагогічної майстерності (цей рівень мають випускники 

                      вищих навчальних закладів);

       -             досконалий рівень - характеризується чіткою 

                      спрямованістю дій педагога, їх високою якістю; 

       -             творчий рівень - характеризується ініціативністю,

                      творчістю у професійній діяльності. Педагог самостійно

                      конструює оригінальні, педагогічно доцільні прийоми й

                      способи взаємодії. Причому його діяльність базується на

                      результатах рефлексивного аналізу.

    Про це влучно сказав французький письменник Є. Абу: «Історію цивілізації можна виразити в шістьох словах - чим більше знаєш, тим більше можеш».                                                                                                  Педагог повинен створити таку духовну, інтелектуальну та емоційну обстановку під час спілкування, де панувала б атмосфера довіри, добра, людяності, взаєморозуміння та психічної взаємо підтримки. ,,Завдання викладача - знайти шлях до формування позитивних емоцій у процесі учіння. Це прості прийоми: зміна методів роботи, емоційність, активність викладача, цікаві приклади, дотепні зауваження тощо. Ці прийоми дають не тільки тимчасовий успіх, вони сприяють збільшенню симпатії до викладача, вирішують головне завдання - формують стійкий, постійний інтерес до предмета".                                                                                               Безпосередньо цього не можна досягти, коли у педагога відсутні спостережливість, увага, уява. Обличчя й очі  учня мають бути відкритою книгою, з якої він черпає знання про його емоційно-вольовий стан, наміри, бажання тощо.                                                                 ,,Той, хто все життя обирає педагогічну професію, має володіти бодай трьома особливостями: умінням  шанувати і любити людей більше себе ; умінням по життєво набувати знання і різновиди людського досвіду - теоретичний, практичний, естетичний; умінням передавати різновиди досвіду учням".                                                                       Педагогічна діяльність - це найвідповідальніша галузь людської діяльності. До цієї роботи можна допустити тільки тих осіб, які мають до неї хист та інші особистісні якості, що сприяють цій діяльності.                           Я. А. Каменський вважав,що  студентів слід вчити легко і радісно, ,, щоб напій науки проковтували без побоїв, без крику, без огиди, словом, привітно і приємно".

     На нащу  думку, щоб стати майстром, творцем, вчителю необхідно опанувати закономірності  і механізми педагогічного процесу. Це дозволить йому педагогічно мислити і діяти, тобто самостійно аналізувати педагогічні явища, розчленувати їх на складені елементи, осмислювати кожну частину в зв'зку з цілим, знаходити в теорії навчання і виховання ідеї, висновки, принципи, знаходити основну педагогічну задачу (проблему) і способи її оптимального рішення. Майстерність педагога - в передачі знаннь, які не переносяться з книжок в аудиторію, а подаються як власний погляд на світ. Доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так : педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.                                                                                                             Вчитель-майстер - це людина, яка постійно прагне до збагачення політичними і професійними знаннями, удосконалення, це людина, у якої ніколи не слабшає прагнення усе далі осягати секрети навчання і виховання дітей.                                                                                                      Найважливішою рисою вчителя-майстра, на нашу думку, є його постійна пошукова діяльність. Такий вчитель завжди проявляє ініціативу, організовує навчально-виховний процес так, щоб сформувати творчу особистість учня.

Список використаної літератури

1. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. -  

    Минск: Изд-во БГУ, 1978. - с. 169-170.

2. Елканов Б.К. Профессиональное самовоспитание будущего учителя. -

    М., 1990.

3. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства. - М, гл. І, ст. 18-48.

4. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність. - К., Вища школа, 1997.

5. Педагогическая энциклопедия. - М.: Сов. Энциклопедия, 1965. - Т.2. - с. 

    739.

6. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості

    учня. - К., 1990. Розд.ІІІ, ст. 188-201; розд. ІV, ст. 230-248.