Педагогічні науки/ 4. Стратегічні напрямки реформування системи освіти

Маланюк Н.М.

Заступник директора з навчально-виховної роботи,

ПП «ОЦ «Лінгвіст» (м. Київ), Україна

Сучасний підхід до проблеми розвитку творчих математичних здібностей учнів

В умовах переходу освіти на якісно новий рівень, змінюється роль вчителя: він перестає бути особою, що тільки надає інформацію (знання), а стає організатором, керівником та направляючим у навчально-дослідній діяльності учнів. Також відбувається заміна освітнього стандарту «знання», новим – «компетентність». Тому метою статті є розгляд творчих математичних здібностей учнів з позиції компетентнісного підходу.

Проблеми компетентнісного підходу в галузі освіти досліджують Я.Бродський, С.Бондар, С.Великодний, Л.Гузєєв, І.Гушлевська, О.Павлов, А.Маркова, О.Пометун, С.Раков, Л.Романишина, А.Хуторський та інші, в іноземній практиці – Е.Абель, К.Абромса, Дж.Думас, Ж.Майз, Дж.Равена та інші. Вище перелічені автори визначають суть та структуру компетентності, з’ясовують її суть, формують методики її оцінювання, а також визначають групи компетентностей, розробляють шляхи оцінювання їх сформованості. З’ясуємо суть понять «компетентність» та «компетенція».

За Хуторським, компетентність – володіння, наявність в учня відповідної компетенції, що включає його особистісне відношення до неї та до предмета діяльності. Компетентність передбачає наявність мінімального досвіду застосування компетенції [3, с.112].

Компетенція – загальна здібність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, які набуваються завдяки навчанню. Компетенція не зводиться ні до знань, ні до навичок, бути компетентним – не означає бути вченим чи освіченим [4, с.71-72]. Компетенцію, на думку авторів, можна розглядати як можливість встановлення зв’язку між знанням та ситуацією або, в більш широкому значенні, як здатність знайти, виявити процедуру (знання і дію), яка б підійшла для вирішення проблеми.

На думку І.Родигіної [2, с.33], «предметне навчання – це тільки основа для формування компетентностей як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів». Автор вважає, що вчитель, викладаючи свою навчальну дисципліну, може формувати компетентності учнів засобами свого предмета. Ми поділяємо думки автора й вважаємо математику потужним інструментарієм у процесі формування компетентностей учнів, їх складових компетенцій, розвитку творчих здібностей учнів, становлення творчої особистості.

Ми слідом за О.Хуторським ключовими освітніми компетенціями бачимо:

- ціннісно-смислова компетенція – компетенція в галузі світосприйняття, пов’язана з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити та розуміти оточуючий світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль та призначення, вміти обирати цільові та смислові установки для своїх дій та поступків, приймати рішення;

- загальнокультурна компетенція – володіння пізнаннями та досвідом діяльності в наступних сферах: особливості національної та загальнолюдської культури; духовно-моральні основи життя; культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ та традицій; роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ; компетенції в побутовій та культурно-дозвільній сфері та ін.;

- навчально-пізнавальна компетенція – сукупність компетенцій учня в галузі самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, евристичної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесену з реальними пізнавальними об’єктами;

- інформаційна компетенція – за допомогою реальних об’єктів (телевізор, магнітофон, комп’ютер і т.д.) та інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, е-mail, Internet) формується вміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати необхідну інформацію, організовувати, опрацьовувати, перетворювати, зберігати та передавати її;

- комунікативна компетенція – включає в себе знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими та віддаленими людьми та подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі;

- компетенція особистісного самовдосконалення – освоєння способів фізичного, духовного, інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та само підтримки [3, с.117].

«Математика у навчальному закладі має бути живою, такою, якою вона є насправді, а не такою, як у заформалізованих підручниках, тим більше у заформалізованому поданні заформалізованого педагога» [1, с.15].

Універсального методу навчання, який би гарантував набуття математичних компетентностей не існує, бо компетентності носять творчий характер. Ми погоджуємося з думками С.Ракова та вважаємо, що компетентності найвищого класу притаманні творчим математичним здібностям. Таким чином, творчі математичні здібності з позиції компетентнісного підходу, на нашу думку, можна зобразити так (рис.1.):

Рис.1. Творчі математичні здібності з позиції компетентнісного підходу.

Набуттю математичних компетентностей, разом із тим розвитку творчих математичних здібностей, сприяє дослідницький підхід у навчанні, який реалізується через дослідницьку діяльність та навчальні дослідження, через рефлексію яких набувається індивідуальна, особистісна методологія проведення досліджень [1, с.22].

Навчання математики сприяє розвитку різних видів продуктивного мислення (абстрактного, алгоритмічного, логічного, просторового та ін.), уяви, уваги, пам’яті, загальних конструктивних здібностей, без яких не можна уявити творчу особистість взагалі, тобто творчі математичні здібності та їх окремі компоненти просто необхідні кожній творчій особистості, не залежно від спрямованості навчання (класи математичного та нематематичного профілів).

Література:

1. Раков С.А. Математична освіта: компетентнісний підхід з використанням ІКТ: Монографія. – Харків: «Факт», 2005. – 360 с.

2. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: «Основа», 2005. – 96 с.

3. Хуторской А.В. Дидактиктическая эвристика: Теория и технология креативного обучения. –М.: Изд-во Моск.универ., 2003. – 416 с.

4. Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 320 с.