Мельник Л.В., Сахань О.І.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК

ШВИДКОГО ЧИТАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

На сучасному уроці читання вчитель має формувати в учнів правильне, свідоме, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Під час опрацювання тексту належний рівень сформованості цих умінь у дітей забезпечувати важко. До того ж процес формування навички швидкого читання в молодших школярів довго залишався поза увагою вчених і методистів.

Лише останнім часом окремі аспекти цієї проблеми почали досліджувати В.М. Зайцев, І.Г. Пальченко, Л.К. Лухтай, І.Т. Федоренко. Ученими, зокрема, підкреслюється, що основним завданням сучасного вчителя початкових класів є інтенсивний розвиток навички читання з метою оволодіння дітьми самостійною діяльністю під час роботи з текстом, а навчання швидкого читання є основою успішного розвитку інтелектуальної сфери особистості в дорослому житті.

Мета нашої розвідки – на основі аналізу психолого-педагогічної й методичної літератури показати актуальність проблеми навчання швидкого читання молодших школярів.

Сучасні психологи та педагоги визначають навичку читання на початковому етапі як процес відтворення звукової форми слова за її графічною моделлю з виявленням, активною переробкою та усвідомленням смислової інформації. З цього випливає, що навичка читання об'єднує дві групи умінь: уміння, які пов'язані з відтворенням звукової форми слова, – спосіб, правильність, темп читання, та уміння, що ґрунтуються на виявленні й усвідомленні смислової інформації – свідомість (розуміння), виразність читання.

Читання являє собою процес, що базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, яка надходить під час її обробки в мозок. Професор І.Т. Федоренко всебічно дослідив процеси, які відбуваються при читанні, і встановив, що швидкість читання залежить обсягу слухового та зорового сприйняття дитини. Він дійшов висновку, що швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не на сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв'язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Харківським професором запропоновано систему завдань із розвитку швидкого читання молодших школярів. Послідовник учення І.Т. Федоренка І.Г. Пальченко упроваджує та розвиває цю систему в Луганській області [4; 5].

Провідними педагогами підіймається питання про користь і шкоду швидкого читання, зокрема Н.Ф. Скрипченко у статті «Шляхи удосконалення класного і позакласного читання» застерігає, що молодшим школярам рано ще займатися всерйоз «динамічним» читанням. Дослідниця згадує й одеськиx методистів, чия система дає кращі результати в середній чи старшій ланці школи [7]. Однак, стосовно вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів В.М. Зайцев дійшов висновку, що головна причина слабких знань старшокласників бере початок у початковому навчанні: дітям бракує елементарних навичок швидкого письма, лічби й особливо читання [1].

Без швидкочитання, за словами В. О. Сухомлинського, нереальною стає і наукова організація праці у школі. Цілком очевидно, що у практичній роботі вчителі мають орієнтуватися на досягнення передових педагогів – учених і практиків. Якщо у школярів не розвинути обсяг слухового та зорового сприйняття, не дати їм якісної початкової освіти, то вони не зуміють опанувати більшість сучасних професій. З такою думкою погоджується й Л.К. Лухтай у статті «Шляхи вдосконалення техніки читання школярів», де пропонує систему завдань послідовного розвитку навички швидкого читання [2].

Луганський учитель-методист В.Б. Федотова підготувала збірники завдань з навчання дітей швидкому читанню «Учимося читати швидше» (1996) та «Читайка» (2004). Ці посібники допомагають учителям зробити урок цікавим, яскравим, змістовним, допомагають удосконалювати логічне мислення школярів [8; 9]. Проблемі формування читацьких навичок присвячене спеціальне дослідження І.П. Ґудзик «Розвиток навички читання» [3].

У методичній літературі звертається увага й на місце розуміння прочитаного стосовно певного ступеня формування навички читання
(Т.Г. Єгоров, Б.Г. Ананьєв, А.Н. Трошин та інші). Про важливість навчання сприйняття художніх творів школярами пишуть відомі дослідники М.В. Васильєва, М.І. Оморокова, Н. Н. Свєтловська.

На думку науковців А.І. Шпунтова та Є. І. Іваніної, аналіз твору має бути спрямований на виявлення його ідейного змісту, тієї головної думки, яку автор намагається донести до читача. Над проблемою повноцінного сприйняття тексту (художнього твору) працювали і продовжують працювати багато вітчизняних учених, психологів, методистів, дослідників, серед яких О.Я. Савченко, Г.М. Кудіна, З.М. Новлянська, Т.Г. Рамзаєва, М.С. Соловейчик, М Р. Львов, О.В. Сосновська.

М.Р. Львовим докладно описані психологічні особливості сприйняття художнього твору молодшими школярами. Протиставляючи досвідченого (кваліфікованого) і недосвідченого читача, учений пише, що розкодування графічних знаків не викликає труднощів у кваліфікованого читача, що всі свої зусилля він витрачає на усвідомлення образної системи твору, його ідеї та свого власного ставлення. Проте молодший школяр ще не володіє навичкою читання повною мірою, тому для нього перетворення графічних знаків у слова – доволі складна операція, яка часто гальмує всі інші дії, і читання, таким чином, перетворюється в просте озвучення, а не стає спілкуванням з автором твору. Л.М. Рожина зауважує, що повноцінне сприйняття художнього твору не вичерпується його розумінням. Воно являє собою складний процес, який обов'язково передбачає виникнення того чи того ставлення як до самого твору, так і до тієї дійсності, що у ньому зображена [6, с.4].

Отже, усіма вченими одностайно підтримується думка, що вміння читати сприяє розширенню лексичного запасу, закріпленню граматичного матеріалу, міцному засвоєнню структурних форм мови; воно відкриває великі можливості для подальшого вдосконалення мовленнєвих умінь учнів. Це підтверджує актуальність вивчення проблеми формування навичок швидкого читання в молодших школярів у наукових дослідженнях.

Література:

1. Зайцев В. Приглашение к эксперименту (О работе над техникой чтения в начальных классах) / В. Зайцев // Народное обазование. – 1990. – № 5. – С.78-83.

2. Лухтай Л.К. Шляхи вдосконалення техніки читання школярів / Л.К. Лухтай // Початкова школа. – 1989. – № 5. – С. 18-22.

3. Розвиток навички читання: методичні рекомендації: навч.-метод. посібник: Міністерство освіти України / підгот. І.П. Ґудзик. – К.: Освіта, 1993. – 94 с.

4. Пальченко І.Г. Система вправ для розвитку навичок швидкого читання / І.Г. Пальченко // Початкова школа. – 1991. – № 4. – С. 19-22.

5. Пальченко І. Про вдосконалення техніки читання (З досвіду застосування методичних рекомендацій професора І.Т. Федоренка) / І. Пальченко // Початкова школа. – 1989. – № 11. – С. 13-17.

6. Рожина Л.Н. Психология воспитания литературного героя школьниками / Рожина Л.Н. – М.: Просвещение, 1977. – 158 с.

7. Скрипченко Н.Ф. Шляхи удосконалення класного і позакласного читання / Н.Ф. Скрипченко // Початкова школа. – 1990. – № 5. – С. 10-14.

8. Федотова В.Б. Учимся читать быстрее / Федотова В.Б. – Луганск: Янтарь, 1996. – 36 с.

9. Федотова В.Б. Читайка / Федотова В.Б. – Луганск: Янтарь, 2004. – 92 с.