Піхтєрьова О. С.

студентка 4 курсу Горлівського інституту іноземних мов, Україна

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРІВ БЕАТРИКС ПОТТЕР

Беатрикс Поттер – відома британська дитяча письменниця, авторка та художниця-ілюстраторка своїх казок. Її тонкі акварелі складають єдине ціле з текстом творів, що по-особливому уточнюють та унаочнюють дивовижний казковий світ Б. Поттер. За своє життя письменниця спромоглася написати 23 унікальні та неповторні історії.

Досліджуючи синтаксичні особливості в творах Б. Поттер звернемо увагу на парентетичні внесення, авторські відступи та звернення до читачів, стилістичну інверсію, однорідні члени речення, перелічення, полісиндетон, паралельні конструкції, анафору, епіфору, тобто на синтаксичні конструкції, які характеризуються стилістичною маркованістю по відношенню до нейтрального фону.

Аналіз історій Б. Поттер зробив можливим виокремлення вигуку, функцією якого є викликати емоційну реакцію читача та привернути увагу до розповіді, створити комічну атмосферу: «One day – oh joy! – there were a quantity of overgrown lettuces, which had “shot” into flower» [1]. Письменниця використовує також уточнення, що мають функцію додавання деталей та зауважень, що не мають безпосереднього відношення до основного речення: «There were jam pots and paper bags, and mountains of chopped grass from the mowing machine (which always tasted oily), and some rotten vegetable marrows and an old boot or two» [1]. Такі внесення також можуть привносити гумористичну нотку та відчуття правдоподібності подій, що описуються. Б. Поттер експлуатує прийом відокремлення за допомогою тире членів речення, що не являють собою типово вставних елементів: «But Nutkin gathered oak-apples – yellow and scarlet – and sat upon a beech-stump playing marbles, and watching the door of old Mr. Brown» [1]. Цей прийом надає виділеним словам характер додатковості, підвищуючи виразність розповіді.

В цілому, позиція парентетичних внесень в середині речень казок письменниці є переважаючою, що дозволяє авторці розбити складний чи довгий для засвоєння матеріал на декілька простих частин та полегшити сприйняття матеріалу.

Авторські відступи та звернення до читачів представляють собою будь-які переходи в авторському мовленні до першої особи та слугують меті оживлення розповіді, переконанні читачів в її правдивості, створюють тон задушевної бесіди автора з читачами, виконують контактовстановлюючу функцію. В такому випадку розповідь набуває характеру своєрідного діалогу: «I have never felt sleepy after eating lettuces; but then I am not a rabbit» [1]. Такі відступи спроможні створити ефект того, що авторка є одним з діючих персонажів: «For my part I prefer to live in the country, like Timmy Willy» [1].

В структурному відношенні переходи в авторській розповіді до першої особи не завжди представляють собою окремі, більш менш самостійні елементи тексту, а є частиною речення, яку неможливо відділити. В цьому випадку актуалізується функція емфази: підкреслення, посилення: «I’m sorry to say that Peter was not very well during the evening» [1].

Порушення традиційного розташування та перестановка підрядного та головного речень в казках робить кожне з частин складного речення додатково значущим: «When the snow-flakes came down against the small leaded window-panes and shut out the light, the tailor had done his day’s work» [1].

Характерною особливістю казок Б. Поттер можна вважати широке використання однорідних членів речення. Функцією цього прийому є конкретизація опису та створення наочності розповіді: «And she hung up all sorts and sizes of clothes – small brown coats of mice; and one velvety black mole-skin waist coat; and a red tail-coat with no tail belonging to Squirrel Nutkin; and a very much shrunk jacket belonging to Peter Rabbit; and a petticoat, not marked, that had gone lost in the washing – and at last the basket was empty!» [1]. Однорідні присудки найчастіше зустрічаються в казках традиційного плану, що ми бачимо і в казках Б. Поттер. Описуючи дії в їхній часовій послідовності, передаючи динаміку дії, однорідні присудки полегшують сприйняття речень, тому що в лаконічній формі передають зміст, для якого могло б знадобитися використання складнопідрядних та складносурядних речень. Використання ланцюжків однорідних присудків (часто разом з багатосоюззям) володіє високою ступінню експресивності та передає ритм розповіді: «And she ironed it and folded it, and put it on one side» [1].

Використання полісиндетону сприяє більшій експресивності та ритмічності перерахування та широко використовуються в творах Б. Поттер. Частотне використання союзу «and» на початку речень та абзаців в казках Б. Поттер можна пояснити їхнім тісним зв’язком з народною казкою, в якій використання даного союзу обумовлено усною формою існування: «Old Mr. Bouncer coughed and laughed; and Tommy Brock puffed and grinned. And Mr. Bouncer laughed and coughed, and shut his eyes because of the cabbage smoke… » [1]. Полісиндетон в казках Б. Поттер виступає, насамперед, як засіб зв’язку однорідних членів речення в межах простого речення та самостійних речень в складносурядному реченні.

Використані письменницею паралельні конструкції демонструють стилістичну сутність повтору в усьому його проявленні – посиленні логічного та емоційного впливу на читача. Наприклад, опис речей: «There were twelve pieces for the coat and four pieces for the waistcoat; and there were pocket flaps and cuffs for the lining of the coat there was fine yellow taffeta, and for the button holes of the waistcoat, there was cherry-coloured twist» [1].

Тож як ми бачимо синтаксична організація казок Б. Поттер є неповторною та своєрідною, перераховані прийоми – далеко не все, що міститься в казках письменниці, тому ця тема може бути об’єктом подальшого ретельного вивчення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волшебный мир Беатрикс Поттер (книги) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://beatrixpotter.ru/books