5.Методы и приемы контроля уровня владения иностранным языком.

Орел M.В.

Державний вищий навчальний заклад “Національний гірничий

університет”

ЄВРОПЕЙСЬКІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ

Важливим досягненням у галузі перекладацької освіти є розроблення спільного компетентісного підходу в професійній підготовці перекладачів у межах проекту "Європейський магістр перекладу", що об’єднує провідні вищі навчальні заклади країн Європи. Відповідно до європейських стандартів основними компетенціями професійного перекладача після завершення магістерського циклу мають бути: мовна компетенція, міжкультурна компетенція, інформаційно-пошукова компетенція, тематична компетенція, технологічна компетенція.

Документ “Загальноєвропейські компетенції володіння іноземною мовою: вивчення, навчання, оцінювання” є практичним механізмом визначення чітких стандартів мовної компетенції, комунікативних знань і вмінь, які визнають у всій Європі. “Загальноєвропейські компетенції ...” знаходять все ширше застосування в Європі, Росії та Україні при розробці навчальних курсів, стандартів, тестових завдань тощо на різних етапах мовної освіти.

Процес навчання майбутніх лінгвістів-перекладачів має свої параметри оцінки реальних результатів та порівняння їх із заданими цілями. Щоб визначити ефективність процесу навчання, необхідно виявити те, наскільки нормативні вимоги відповідають тим змінам, які відбуваються в ході педагогічного впливу на зовнішні й внутрішні фактори навчально-педагогічного середовища.

Однією із основних процедур і складових педагогічного управління навчальною діяльністю є контроль. За допомогою контролю в процесі навчання встанавлюютья зв’язки між нормативними показниками й реально досягнутим рівнем формування технологічних вмінь. Нормативні показники складають критерії оцінки отриманих результатів.

Одним із найоперативніших методів отримання інформації про рівень сформованості компетенцій студентів-перекладачів є тестування. Тестування виступає формою як поточного, так і підсумкового контролю засвоєння мовного матеріалу й формування мовленнєвих навичок. В практиці навчання іноземній мові в основному використовують два види тестів: нормативно орієнтовані (norm-referenced tests), що слугують для порівняння навчальних досягнень і критерійно орієнтовані (citerion-referenced tests), призначені для оцінки ступеня володіння студентами пройденого матеріалу. Особлива увага в системі менеджмента якості підготовки перекладачів приділяється використанню комп’ютерних тестів, пропонуються різноманітні технології тестування, що забезпечують об’єктивні методи поточного і підсумкового контролю.

Професійна діяльність лінгвіста-перекладача пов’язана з такими функціональними групами технологічних умінь як операційні, психологічні, діагностичні, оцінні, експертні й науково-дослідницькі. Кожна з них може бути представлена у вигляді сукупності конкретних професійних умінь, які відображають загальні напрямки тих професійних завдань, які доводиться вирішувати перекладачу. Наведемо деякі з них.

Операційні вміння полягають у створенні оптимальних умов, що забезпечують найвищі показники у вирішенні поставлених завдань.

Психологічні вміння включають: формування пізнавальної потреби в ситуаціях професійного спілкування; створення умов, що стимулюють внутрішню пізнавальну активність; використання комунікативних методів та створення сприятливого психологічного клімату при вирішенні ситуацій професійного спілкування.

Діагностичні вміння передбачають: застосування методик, направлених на виявлення рівня вирішення ситуацій професійного спілкування і оцінку їх результативності; впровадження методів самоаналізу, самоконтролю; використання класичних методик тестування інтелектуальних операцій, креативності й мотивації.

Вміння оцінювати й контролювати ситуації професійного спілкування полягають у володінні евристичними засобами, засобами контролю й самоконтролю, уточнення, корекції й самокорекції тощо.

Експертні вміння – це від слідження динаміки розвитку конкретної ситуації професійного спілкування, виявлення її перспектив, оцінка якості; аналіз нових, оригінальних інформаційно-комунікативних структур в процесі спілкування з урахуванням факторів середовища й особистісних факторів, що впливають на стиль спілкування й результат.

Блок умінь, необхідних лінгвісту-перекладачу для науково-дослідної роботи, може бути представлений такими вміннями: розробка нових синтетичних технологій, а також окремих предметних методик професійної діяльності; виявлення пріоритетних напрямків розвитку освітніх технологій; аналіз досвіду роботи колег тощо.

Особлива роль в професійній підготовці майбутнього лінгвіста-перекладача відводиться технологічним умінням. Технологічний підхід безпосередньо пов'язаний із системним підходом до підготовки лінгвіста-перекладача й повинен охоплювати всі аспекти і елементи педагогічної системи: від постановки цілей до проектування всього дидактичного процесу і перевірки його ефективності.

Література:

1. Формування іншомовної комунікативної компетенції лінгвіста-перекладача на основі Європейських стандартів мовної освіти: колективна монографія/під ред. М. Л. Воловикової. – Ростов на Дону, 2010 – 176 с.

2. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования // Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 60-64.

3. Чередніченко О. Складові професійної компетенції письмового та усного перекладача. − К., 2007 – № 41. – С. 25.