магістр Харенко С.В.

Науковий керівник: Романюк О.І., к.ю.н., доцент

ДонНУЕТ

імені Михайла Туган-Барановського

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності є найсуровішим, хоч і ефективним заходом для гарантування законності в цій сфері[1, с 191].

Криміногенна ситуація у цій сфері залишається складною через недостатнє нормативно-правове врегулювання як діяльності організацій колективного управління, так і контролю за цією діяльністю з боку держави, внаслідок чого існує багато скарг з боку авторів і виконавців щодо незаконного збору винагороди з суб’єктів господарювання (користувачів) за комерційне використання музичних творів та її розподілу між самими організаціями, а також власниками авторських і суміжних что и говорить прав, інтереси яких вони представляють.

Національне законодавство у ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” містить перелік дій, які можуть кваліфікуватися як порушення авторського права, а відтак, і як підстави для звернення до суду за захистом. Зазначений перелік є загальним і невичерпним. Такий підхід законодавця є абсолютно вірним, оскільки він обумовлений тим, що сучасний розвиток технологій значно розширив діапазон можливих правопорушень у сфері реалізації результатів творчої, інтелектуальної діяльності, у тому числі й у сфері авторського права.

На сьогодні найпоширенішими порушеннями авторського права є правопорушення, пов’язані з незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне розповсюдження творів. Так, прикладом зазначених порушень авторського права є розміщення без отримання відповідного дозволу автора (або авторів) чи інших правовласників творів на Internet-сайтах для вільного (платного чи безплатного) доступу, оприлюднення творів у кафе, барах, ресторанах за плату чи без такої (без сплати закладом роялті), завантаження твору або його частини в пам’ять мобільного телефону за плату або без такої тощо.

Окремим видом неправомірної діяльності (яка завдає величезних збитків), що проявляється у незаконному виготовленні та розповсюдженні контрафактних примірників об’єктів авторського права, є піратство.

В спеціальній юридичній літературі можна зустріти різні підходи до класифікації піратських дій. Так, наприклад, піратство у сфері авторського права поділяють на:

1) “чисте” піратство, яке пов’язане з напівлегальним оприлюдненням об’єкта авторського права;

2) піратство, пов’язане з підробкою об’єктів авторського права;

3) піратство, що проявляється у незаконному розмноженні копій об’єктів авторського права [2].

При кваліфікації піратських дій за документами ВОІВ визначальним є “комерційний масштаб”, який визначається обсягом виготовленої незаконної продукції, способом її виготовлення, а також метою, що полягає в отриманні прибутку.

Крім вказаних, піратськими діями відповідно до Проекту типових положень ВОІВ вважаються:

1) виготовлення упаковки або упаковка;

2) вивезення, ввезення і провезення;

3) пропозиція щодо продажу, оренди, надання займу або будь-яка інша форма розповсюдження;

4) продаж, оренда, надання займу або будь-яка інша форма розповсюдження;

5) володіння з метою здійснення дій, що зазначені вище щодо піратських екземплярів, якщо такі дії вчиняються у комерційних масштабах та без отриманого дозволу особи, якій належить авторське право і суміжні права на літературні або художні твори, на їх виконання, на фонограми або передачі організацій мовлення, залежно від конкретних випадків [3].

Безпосередньо Угода TRIPS зобов’язує держави, які входять до складу СОТ, у своїх національних законодавствах передбачити кримінальну відповідальність за піратське використання творів, що є об’єктами охорони авторським правом, які вчиняються у комерційних масштабах (ст. 61) [4]. Крім кримінальної відповідальності, Угода в якості впливу на порушника передбачає арешт, конфіскацію і знищення піратських товарів, а також усіх матеріалів і обладнання, що використовувались для вчинення правопорушення.

Класичним підходом до класифікації порушень у сфері авторського права є їх поділ на ті, що порушують майнові права й інтереси та ті, що порушують особисті (немайнові) права суб’єктів авторського права.

У випадку, якщо незаконне відтворення, розповсюдження комп'ютерних програм або баз даних або інше умисне порушення авторського права на такі об'єкти, заподіяло певний матеріальний збиток, статтею 176 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.

Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав

1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження, фонограм, відеограм, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо та відеокасетах, дискетах, будь-яких інших носіях інформації або будь-яке інше умисне порушення авторських прав та суміжних прав, у випадку, якщо це створило матеріальних збитків у великих розмірах - карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією всіх примірників творів , матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, фонограм, відеограм, обладнання та матеріалів, що застосовувалися в їх виготовленні.

2. Ті ж дії, у випадку якщо вони здійснені повторно або ж за попередньою змовою групою осіб, або ж призвели до матеріального збитку в особливо великому розмірі п караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років , або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, фонограм, відеограм обладнання і матеріалів, які застосовувалися в їх виготовленні.

3. Дії, передбачені першою і другою частиною цієї статті, здійснені службовою особою з використанням службового становища щодо особи знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні, караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. У статтях 176 і 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, у випадку якщо його розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великих розмірах - у разі якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. (Стаття 176 в редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003) [5]. При цьому замість неоподаткованого мінімуму доходів громадян необхідно застосовувати соціально податкову пільгу відповідно до Податкового Кодексу України.

На нашу думку, за такого підходу авторське право і суміжні права, а також інтереси авторів, інших осіб, яким належить авторське право та суб'єктів суміжних прав (виконавців, виробників фонограм та відеограм тощо) будуть дієвіше захищені кримінальним законом від порушень.

Список використаних джерел:

1. Романюк О.І. Інтелектуальна власність: навч. посіб. для студ. екон. спец. / О.І. Романюк – Донецьк: ДонНУЕТ, 2012 – 270 с.

2. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность Законодательство и практика применения: Практическое пособие. — М., 1997. — С. 117, 119.

3. Документ ВОИС С & Р/СЕ/2 от 18.02.1988 г.

4. ADPIC: Aspects des droits de propriete intellectuelle qui touchent au commerce;TRIPS: Trade Related Intellectual Property Rights (Права інтелектуальної власності, пов‘язані з торгівлею), ВТО: Всесвітня торгова організація. договір про створення ВТО був підписаний у Маракеші 15 квітня 1994 року і набрав сили 1 січня 1995 року.

5. Кримінальний кодекс України: Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав [Електронний ресурс]. – Режим доступа: <http://it.fresh2l.com/info-law-a176>.