Пілігрім Г. С.

Дем`яненко Т. В.

Донецький університет економіки та торгівлі

імени Михайла Туган-Барановського

Правові наслідки перебування у фактичних шлюбних відносинах

На сучасному етапі розвитку сімейного права як самостійної галузі права активізується увага науковців на дослідженні окремих правових інститутів. У першу чергу це зумовлюється тим, що суспільні відносини перебувають у постійному розвитку. Вони змінюються, вдосконалюються і, врешті, набувають нової форми та змісту. Відповідно до законодавства України, реалізуючи право на особисту свободу, кожна людина має право на створення сім’ї та проживання в ній (ст. 4 Сімейного кодексу України (СК)) [1]. Форму створення сімейного союзу громадяни можуть обирати самостійно. Враховуючи таку ситуацію, у прийнятому в 2012 році СК України положенням ст. 74 було врегульовано питання відносин осіб, що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу. У зв’язку з цим в юридичному обігу частіше почали використовувати поняття «фактичний шлюб».

На науковому рівні дослідженню питань фактичних шлюбних відносин присвячено роботи вчених І. Апопій, І. Жилінкової, В. Махінчука, З. Ромовської, С. Фурси, Ю. Червоного та інших.

Метою статті є з’ясування правової природи союзу осіб, що проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу; аналіз правових наслідків спільного проживання осіб, без реєстрації шлюбу.

Поняття «шлюб», у ст. 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Альтернативною формою організації союзу чоловіка та жінки, на противагу шлюбу, є фактичний шлюб. Саме з появою у законодавстві норми, яка визначає передумови для створення сім’ї на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, стало можливим існування таких відносин.

Результати аналізу норм СК, зокрема ст. 74, дозволяють стверджувати, що фактичним шлюбним відносинам притаманні певні ознаки. Серед них можна визначити: проживання чоловіка та жінки однією сім’єю, пов’язане із спільним побутом; виникнення у зв’язку з цим взаємних прав та обов’язків; відсутність зареєстрованого в органах державної влади шлюбу як між особами, що спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою. Проте положення ст. 74 фактично суперечить ч. 2 ст. 21 СК, зі змісту якої вбачається, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Деякі науковці висловлюють думку, що характерною ознакою можна вважати строк перебування у фактичних шлюбних відносинах. Слід звернути увагу на той факт, що у ст. 74 СК не регламентовано питання тривалості спільного проживання осіб без державної реєстрації шлюбу. У тім науковець С. Фурса запропонувала вважати строк, що дорівнює 10 рокам [2]. На наш погляд, основними фактами під час розгляду спорів у судах, є: встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, укладення договорів між чоловіком та жінкою, народження у них спільних дітей та піклування про них тощо. Можна погодитись із думкою А. Цірат та О. Сліпченко, які відзначають, що, «досліджуючи питання про період перебування у фактичних шлюбних відносинах, суди не використовують строк як суттєву умову визначення факту спільного проживання однією сім’єю» [3].

Не менш актуальним постає питання з розподілу майна, яким володіють особи, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Зокрема, проблематично довести факт придбання майна за спільні кошти, якщо при укладенні письмового договору стороною у ньому було вказано лише одного із учасників фактичних відносин. Відповідно до положень цивільного законодавства, право власності на майно виникає у набувача майна та є його приватною власністю. Необхідно звернути увагу на факт, що для подружжя при укладенні договору щодо спільного майна, який потребує нотаріального посвідчення, згода іншого вимагається у такій же формі. У той час як при укладенні подібних договорів згода іншого із учасників фактичних шлюбних відносин не вимагається.

Отже, за необхідності особи, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, можуть укласти договір, яким було б урегульовано питання володіння, користування та розпорядження майном, а також імовірний варіант поділу спільно набутого майна після припинення відносин між сторонами.

Окремо слід зупинитись на особливостях права на спадкування осіб, що проживали без реєстрації шлюбу. Особи тривалий час можуть проживати разом та набувати у власність майно. Та у випадку смерті будь-кого із осіб може постати ряд проблем щодо визначення подальшої долі цього майна. Відповідно до законодавства, особа може набувати майно після смерті спадкодавця на підставі закону або за заповітом. Враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7, де вказано, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦКУ [4], таких осіб логічно можна віднести до спадкоємців четвертої черги за законом, як таких, що проживали однією сім’єю із спадкодавцем не менше як п’ять років до моменту відкриття спадщини. Отже, особа, що проживала зі спадкодавцем у фактичних шлюбних відносинах, матиме право на спадкування лише за відсутності спадкоємців попередніх трьох черг. До того ж до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки. Така ситуація значно зменшує можливість отримати хоча б якусь частину від спільно набутого майна.

Розкриті нами проблемні питання та можливі варіанти їх вирішення розкривають лише частково усю різноманітність відносин осіб у незареєстрованому шлюбі. Стрімке зростання кількості зазначених пар потребує якісних змін чинного законодавства щодо регулювання відносин фактичного подружжя. Насамперед це стосується захисту їхніх прав та інтересів у майновій сфері; захисту прав дітей, що народились у фактичному шлюбі; можливості отримання соціальних пільг таких союзів тощо.

Література:

1. Сімейний кодекс України: Закон України від 9 грудня 2012 р. N 5462-17.

2. Фурса С. Я. Настільна книга нотаріуса: Сімейні відносини в нотаріальному процесі / С.Я. Фурса, Л.Ю. Драгневіч, Є.І. Фурса. – К.: Ін Юре, 2003. – 352 с.

3. Цірат А. Спільне проживання без офіційного оформлення, але з юридичними наслідками / А. Цірат, О. Сліпченко // Юридична газета. – 2008. – № 10–11. – С. 18–19.

4. Про судову практику у справах про спадкування: Постанови Пленуму Верховного Суду України: від 30 травня 2008 р. № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua.