МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ НАВИЧКАМ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ СВОГО ОРГАНІЗМУ

Серьогін Ю.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

Освоєння навичок психічної саморегуляції (ПСР), як і всяке навчання, є творчим процесом, течію якого неможливо заздалегідь прогнозувати в усіх деталях. Тим більше, що формування навичок ПСР повинно йти паралельно із придбанням студентом уміння адекватно рефлексувати свій власний стан. Враховувати ту інформацію, що надходить до нього по каналах зворотного зв'язку, характеризуючи ті зміни, які відбуваються у функціональному стані (ФС) його організму. А також є важливим чинником уточнення, як дієвості самих впливів, так і об'єктивації даних, що суб'єктивно відбиваються у потоці його почуттів і соматичних відчуттів. Саме тому можливість одержання своєчасної, максимально повної й достовірної інформації про напрямок і якість впливів, які діють на організм, повинна враховуватися при підборі й використанні методів і технік ПСР.

Постановка проблеми. Беручи до уваги важливість оптимального добору методів і технік ПСР і їх ефективного використання в управлінні ФС організму, необхідно виділити наступні основні напрямки, що дозволяють виявити їх психотерапевтичну ефективність:

· Визначити характер і ступінь впливу конкретних методів і технік ПСР на показники ФС організму, які відображають його працездатність, стійкість і надійність функціонування.

· Оцінити успішність оволодіння студентом навичками ПСР, за діагностичними показниками ФС організму, мінімізації наслідків емоційної напруженості й (або) стресу протягом усього циклу навчання.

· Проводити постійний контроль над адекватністю дії обраних методик і технік ПСР, з метою поточного коректування надаваних впливів і внесення в наступні сеанси змін, що підсилюють як психотерапевтичний ефект процедур, так і спрощують діагностику ФС організму.

Метою даної роботи є вибір і аналіз діагностичних методик, показники яких об'єктивно віддзеркалюють результати активного та цілеспрямованого управління людиною своїм функціональним станом.

До розв'язання проблеми вибору найбільш інформативних діагностичних методик, слід підходити з урахуванням сучасних уявлень про ФС організму людини як системного утворення (Леонова А.Б., 1984; Леонова А.Б., Медведєв В.І., 1981; Прохоров А.О., 1998; Леонова А.Б., Кузнєцова А.С. 2007). У цьому ключі особливий статус психологічної концепції ФС дозволяє зв'язати в рамках цього принципу ефективність впливів з тим станом, який переживає людина (Леонова А.Б., 1988, 2004). Такий підхід орієнтує студента на підбір комплексу методик і технік ПСР, що дозволяють проаналізувати зміни, які відбуваються на різних рівнях життєдіяльності організму й дати характеристику затрачуваних їм психічних і фізіологічних ресурсів. Саме тому для повноцінної діагностики в структурі основних компонентів ФС організму необхідно виділити наступні дослідження:

· оцінки рівня фізіологічної напруженості діяльності, наприклад, з боку серцево-судинної системи;

· обліку показників суб'єктивного комфорту й емоційного забарвлення переживаного людиною стану з боку його а) поточних складових; б) стійких негативних проявів і в) опосередкування особистісних особливостей (хронічне стомлення, тривожність, депресія й ін.);

· визначення характеристик протікання основних професійно важливих психічних функцій таких, наприклад, як інтелект і пам'ять.

Облік усіх вимог переконливо свідчить про необхідність серйозної підготовки студента до регулярного проведення досить складних діагностичних досліджень, здійснюваних як безпосередньо під час занять по вивченню й освоєнню методів і технік ПСР, так і по завершенню всього циклу навчання.

У спеціальній літературі можна знайти досить великий перелік методів і технік ПСР, потенційно придатних для використання в цих цілях (Кабанов М.М. і ін., 1983; Леонова А.Б., 1984; Леонова А.Б., Капица М.С., 2003; Марищук В.Л. і ін., 1984; Леонова А.Б., Кузнецова А.С. 2007). Однак при цьому виникає серйозне методичне завдання. Із широкого спектра доступних діагностичних засобів треба відібрати саме ті, які будуть найбільш повно відповідати цілям і умовам оцінки ефективності конкретних впливів. Саме тому принципи такого відбору, повинні містити в собі наступні вимоги:

· орієнтації на комплексний характер діагностичних обстежень, які віддзеркалюють рівневі структури проявів ФС людини;

· селективного комплектування наборів методик, призначених для оцінки оптимізаційних ефектів різного типу (поточна, пролонгована й відстрочена діагностика);

· компактності й простоті діагностичних процедур, які не мають тимчасових і технічних обмежень на застосування безпосередньо в прикладних умовах, а також таких, що не викликають небажаних побічних ефектів, які заважають або утрудняють професійну діяльність;

· використання стандартизованих тестів, які пройшли повний цикл верифікації та мають нормативні показники, що забезпечують однозначність у кількісній і якісній формах інтерпретації даних.

Таким чином, при підготовці програми оптимальних впливів ПСР на ФС організму, необхідний підбор двох - трьох комплексів діагностичних методик, що відповідають різним у тимчасовій перспективі й стійкості ефектам, що виникають під впливом ПСР. Слід також зазначити, що наповненість діагностичних комплексів може частково «перетинатися» або доповнювати один одного. Так, наприклад, отримані оцінки поточного стану випробуваного, проведених до початку сеансів релаксації, можна використовувати й при аналізі пролонгованих ефектів. За аналогією можна використовувати також показники негативних хронічних станів і професійно важливих функцій, які є інформативними як для діагностики пролонгованих, так і відстрочених ефектів. Крім того, слід заздалегідь планувати час проведення діагностичних вимірів і детально проробляти процедури збору й обробки даних. При цьому головною вимогою до використання діагностичної інформації, є її надійність і порівнянність результатів. Беручи до уваги, що оцінка актуальних ефектів пов'язана з визначенням впливу сеансу ПСР на поточний ФС людини, то в цьому випадку діагностика повинна проводитися до початку й відразу після закінчення сеансу. Саме тому, комплекс діагностичних методик повинен бути обмежений і за обсягом, і за часом проведення тестування (не більш 10-15 хв.). З врахуванням цих вимог ми пропонуємо у якості найбільше валідних і комплементарних методик наступні діагностичні методики. Так, для оцінки рівня фізіологічної напруженості найбільш інформативними й доступними є вимірювання базових показників діяльності серцево-судинної системи: частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску - сістолічного (АТс) і діастолічного (АТд). Вимірювання останніх можна здійснювати за допомогою легко доступних технічних засобів: тонометрів, пульсотахометрів і ін. За первинними оцінками ЧСС і АТ легко розраховується ряд наступних діагностичних показників, які в достатній мірі характеризують ефективність роботи основної фізіологічної системи енергетичного забезпечення діяльності організму (Леонова А.Б. і ін., 1988; Реіпин А.А., 1979):

· Пульсовий тиск, що розраховується як різниця між АТс і АТд. Цей показник є важливою динамічною характеристикою, що віддзеркалює пластичність змін у тонусі судин і адекватність відповіді серцево-судинної системи на інтенсифікацію навантажень;

· Вегетативний індекс Кердо, дозволяє визначити ступінь збалансованості в роботі різних відділів вегетативної нервової системи, яка відіграє провідну роль у регуляції діяльності серця, а також визначити переважний тип енергетичної мобілізації - симпатичний або парасимпатичний;

· Коефіцієнт ефективності кровообігу, дозволяє оцінити узгодженість ритміки серцевих скорочень із повноцінністю транспорту крові по судинах, що служить важливим показником оптимальності забезпечення трофотропних і енерготропних функцій організму.

У цілому, використання цих достатньо надійних і простих в одержанні діагностичних даних, дозволяє отримати узагальнену характеристику роботи серцево-судинної системи й оцінити ту глибину, яку досягають релаксаційні ефекти. У таблиці 1 представлені способи розрахунку й діапазони нормативних значень всіх вище перелічених показників.

Таблиця 1. Розрахунок показників фізіологічної напруженості організму

і діапазони їх оптимуму.

Показники	Спосіб одержання	Діапазон норми ( у стані спокою)	Оптимум
Первинні діагностичні показники
ЧСС (пульс)	Інструментальне вимірювання	55 - 75 уд /хв	60 - 70 уд / хв
Сістолічний тиск (АТс)	Інструментальне вимірювання	110 - 125 мм.рт.ст.	15 -120 мм.рт.ст.
Діастоличний тиск (АТд)	Інструментальне вимірювання	60 – 80 мм.рт.ст.	60 – 75 мм.рт.ст.
Розрахункові значення й границі оптимуму
Пульсове тиск (ПТ)	АТс - АТд	35 – 60 мм.рт.ст.	40 – 50 мм.рт.ст.
Вегетативний індекс Кердо (ІК)	[1 – (АТд / ЧСС] * 100	(+5) - (-10) умов.од.	(+3)- (-5) умов.од.
Коефіцієнт ефективності кровообігу (КЕК)	(ЧСС * ПТ) / 100	25 – 60 умов. од.	35 – 50 умов. од.

Примітка: ( * ) - відповідає знаку множення.

Іншим важливим аспектом у діагностиці поточного ФС організму, є його характеристики, які фіксуються студентом на основі своїх суб'єктивних відчуттів. Для цієї мети найбільше доцільно використовувати досить інформативні, добре веріфіковані й компактні суб'єктивні тести, призначені для діагностики рефлексуємих студентом переживань. До них відносяться наступні шкали й таблиці для обробки результатів.

Методика «Шкала станів» дозволяє оцінити самопочуття й настрій випробуваного, які виявляють домінуючий вплив на ФС його організму. Дана методика складається з 10 шкал, на кожному полюсі якої розташовані протилежні за значенням прикметники, що позначають типові ознаки «гарного» і «поганого» самопочуття (наприклад, «сильний - слабкий», «спокійний - схвильований», «нудний - зацікавлений», «напружений - розслаблений») [1]. Для оцінки ступеня виразності переживань використовується семибальна шкала із центрованою оцінкою «0», яка відповідає 4 балам у діапазоні від 1 до 7 балів.

Показником виконання даного тесту є «індекс суб'єктивного комфорту», значення якого відбивають як ступінь переживання, так і благополуччя в поточному ФС організму («actual well-being»).

Незважаючи на простоту, використання даної методики виявляється досить ефективним. У легкій і доступній формі вона дозволяє визначити загальну спрямованість, «загальний вектор» у зміні оцінок самопочуття й настрою, що домінують у певний момент часу, володіючи при цьому досить високою чутливістю до швидкої зміни переживань. Щодо цього методика дозволяє відмовитися від проведення більш трудомістких досліджень, що мають подібну спрямованість, наприклад, при використанні тесту САН, не знижуючи при цьому ні якості тестування, ні його об'єктивності, але суттєво зменшуючи при цьому час, необхідний для їхнього проведення.

В конкретній формі методика «Шкала станів», включає наступні блоки: «Обробки результатів», «Діапазону розкиду оцінок індексу суб'єктивного комфорту (ІСК)» і «Інтерпретації результатів» і має такий вигляд:

Інструкція: «Прочитайте кожну із представлених нижче пар полярних тверджень і на оцінній шкалі (Шкала 1) відзначте, у якому ступені ваші відчуття в цей момент часу ближче до того або іншому полюсу шкали. Відсутність скільки-небудь вираженого зрушення убік того або іншого переживання по даній шкалі відповідає оцінці «0». Не замислюйтеся довго над вибором відповіді - звичайно перше відчуття виявляється найбільш точним».

Обробка результатів. При підрахунку даних тестування шкала (3210123), пропонована кожному обстежуваному, трансформується в послідовність балів від 7 до 1, причому оцінний бал «7» присвоюється максимально позитивній оцінці переживання, а бал «1» - максимально негативній.

Шкала 1. Перелік можливих станів і їх оцінка

1	Сильний	3	2	1	0	1	2	3	Слабкий
2	Веселий	3	2	1	0	1	2	3	Смутний
3	Сонний	3	2	1	0	1	2	3	Бадьорий
4	Спокійний	3	2	1	0	1	2	3	Схвильований
5	Щасливий	3	2	1	0	1	2	3	Нещасний
6	Ледачий	3	2	1	0	1	2	3	Енергійний
7	Свіжий	3	2	1	0	1	2	3	Втомлений
8	Розслаблений	3	2	1	0	1	2	3	Напружений
9	Повний сил	3	2	1	0	1	2	3	Розслаблений
10	Нудний	3	2	1	0	1	2	3	Зацікавлений

Оцінка «4» бала відповідає нейтральному пункту «0». До складу методики входять як прямі, так і зворотні шкали. Для прямих шкал (п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9) оцінка в 7 балів перебуває на лівому полюсі шкали; для зворотних шкал (п. 3,6, 10) оцінка в 7 балів переміщається на правий полюс шкали.

Основним показником даної методики є індекс суб'єктивного комфорту (ІСК), який розраховується як загальна сума балів, набрана випробуваним по всіх 10 шкалах по наступній формулі:

ІСК = (Σ п. 1, 2, 4, 5, 7, 9) - (Σ п. 3.6, 8, 10) + 28,

(де Σ п. - пункти запитальника, 28 - поправочний коефіцієнт).

Інтерпретація результатів дослідження здійснюється з урахуванням інтервалів, які представлені у Таблиці 1:

Таблиця 1. Нормативні інтервали рівня суб'єктивного комфорту

ІСК>54 балів	Високий рівень суб'єктивного комфорту, гарне самопочуття
48 <ІСК <54 балам	Прийнятний рівень суб'єктивного комфорту, нормальне самопочуття
41 <ІСК <47 балам	Знижений рівень суб'єктивного комфорту, знижене самопочуття
ІСК<41 бала	Низький рівень суб'єктивного комфорту, погане самопочуття

Методика «Шкала ситуативної тривожності», призначена для оцінки поточних переживань тривоги: генералізованого занепокоєння, схвильованості, непевності в собі, які традиційно співвідносяться з рівнем загальної емоційної напруженості, що виникає у людини в професійній або навчальній видах діяльності.

Методика містить 20 коротких тверджень, які описують типові переживання тривоги в прямій і зворотній формах (наприклад, «Я перебуваю в напрузі», «Мене хвилюють можливі невдачі», «Я спокійний», «Мені ніщо не загрожує» і ін.), що дозволяють охарактеризувати основні феноменологічні й поведінкові аспекти складного комплексу проявів тривоги [2].

Для оцінки ступеня виразності кожного із симптомів використовується монополярна чотирибальна шкала, кількісним градаціям якої відповідають короткі вербальні формулювання, які охоплюють діапазон від повної відсутності переживань до їхньої максимальної інтенсивності.

Інструкція: Прочитайте уважно кожне з наведених нижче тверджень і закресліть відповідну цифру праворуч у залежності від того, як Ви себе почуваєте в цей момент часу.

При виборі користуйтеся наступними оцінними судженнями: 1 – «Зовсім ні»; 2 - «Мабуть так»; 3 – «Вірно»; 4 – «Цілком правильно». Не замислюйтеся довго над питаннями й відповідями на них, тому що правильних або неправильних відповідей не буває!

Шкала №2. Перелік можливих станів і їх оцінка

№	Твердження	Зовсім немає	Мабуть, так	Вірно	Цілком правильно
1.	Я спокійний (спокійна)	1	2	3	4
2.	Мені нічого не загрожує	1	2	3	4
3.	Я перебуваю в напрузі	1	2	3	4
4.	Я відчуваю жаль	1	2	3	4
5.	Я почуваю себе вільно	1	2	3	4
6.	Я розстроєний (розстроєна)	1	2	3	4
7.	Мене хвилюють можливі невдачі	1	2	3	4
8.	Я почуваю себе відпочилим (відпочилою)	1	2	3	4
9.	Я стривожений (стривожена)	1	2	3	4
10.	Я відчуваю почуття внутрішнього задоволення	1	2	3	4
11.	Я впевнений (упевнена) у собі	1	2	3	4
12.	Я нервую	1	2	3	4
13.	Я не знаходжу собі місця	1	2	3	4
14.	Я напружений (напружена)	1	2	3	4
15.	Я не почуваю скутості, напруженості	1	2	3	4
16.	Я задоволений (задоволена)	1	2	3	4
17.	Я стурбований (стурбована)	1	2	3	4
18.	Я занадто збуджений (збуджена) і мені не по собі	1	2	3	4
19.	Мені радісно	1	2	3	4
20.	Мені приємно	1	2	3	4

Підсумковим показником дослідження тривожності за даною методикою, є індекс ситуативної тривожності, який розраховується як різниця між сумою балів по прямим і зворотним пунктам тесту, доповнена додатком поправочного коефіцієнта для переведення одержуваних сумарних оцінок у зону позитивних значень. Тестові норми й границі інтервалів для винесення діагностичних суджень про рівень тривожності представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Нормативні інтервали рівня ситуативної

тривожності

ІСТ <35 балів	Низький рівень ситуативної тривожності
35 < ІСТ < 44 балів	Помірний рівень ситуативної тривожності
45 < ІСТ < 60 балів	Високий рівень ситуативної тривожності
ІСТ > 60 балів	Примежовий стан

Разом з тим, наш досвід використання даної методики в практиці професійної діагностики й консультування студентів показав, що в ряді випадків необхідно вносити корекцію в границі диференціації низького й помірного ступеня виразності ситуативної тривожності в порівнянні із традиційно встановлюваною нормою [2]. Так, зокрема, при тестуванні студентів у період сесій оцінки нижче 30 балів майже ніколи не зустрічаються, тому діагностичний інтервал «низький рівень ситуативної тривожності» фактично залишається, що називається - «непрацюючим». З урахуванням значення середньоквадратичного відхилення (s) за уточненим даними, зібраним нами на великій вибірці студентів у віці від 17 до 24 років (п = 574), верхню границю цього діапазону слід провести на рівні 34 балів. Крім того, доцільно ввести додатковий діагностичний інтервал у діапазоні високих оцінок ситуативної тривожності, на основі якого виділяється зона переходу в область прикордонних станів. Цьому відповідають значення індексу ситуативної тривожності, що перевищують границю в 60 балів ( > 2s за загально вибірковим даними). У цілому ж, з урахуванням зроблених виправлень, шкала ситуативної тривожності є надійним і інформативним діагностичним засобом. Вона в компактній формі дозволяє охарактеризувати основні феноменологічні й поведінкові аспекти складного комплексу проявів тривоги. Це особливо важливо для одержання цілісної характеристики поточного ФС людини та його фізіологічної напруженості, які поєднують в єдине ціле дані про рівень, неспецифічні прояви суб'єктивного комфорту /дискомфорту й ступені емоційної напруги.

Методика «Шкала диференціальних емоцій» - є повністю веріфікованою версією методики К. Ізарда [3] і спрямована на діагностику якісної різноманітності емоційних переживань людини в конкретний момент часу.

В основі моделі К. Ізарда лежить виділення 10 базових емоцій, відповідних до основних компонентів у складній палітрі безпосередніх емоційних переживань людини [4]. По своєму якісному складу вони можуть бути укрупнені в наступні блоки [1]:

· поточні позитивні емоції: інтерес, радість, подив;

· гострі негативні емоції: горе, гнів, відраза, презирство;

· опосередковані тривожно–депресивні переживання: страх, сором, провина.

Оцінка ступеня виразності кожного з компонентів емоційних відчуттів, як з боку яскравості переживання окремих емоцій, так і гами емоцій, що виявляють себе в різних формах, сполученнях і комбінаціях, дозволяє виявити й охарактеризувати домінуюче афективне забарвлення в стані психіки випробуваного. Це особливо важливо при здійсненні контролю над якістю психологічних впливів, надаваних за допомогою релаксаційних процедур.

До складу методики включено 30 прикметників, що віддзеркалюють типові переживання тієї або іншої емоції. Ступінь виразності кожного з переживань оцінюється по п'ятибальній шкалі: від повної відсутності - 1 бал, до їхньої максимальної виразності - 5 балів. Відповідно, бланки для опитування й способу обробки результатів мають такий вигляд.

Інструкція: Перед Вами список прикметників, які характеризують прояви різних почуттів і емоційних переживань. Праворуч від кожного прикметника розташований ряд цифр від 1 до 5, що відповідає по наростанню різного ступеня виразності даного переживання. Ми просимо Вас оцінити, наскільки кожне з перерахованих переживань властиве Вам у цей момент часу, підкресливши відповідну цифру. Не замислюйтеся довго над вибором відповіді: найбільш точним звичайно виявляється Ваше перше відчуття!

Ваші можливі оцінки: переживання повністю відсутнє, переживання виражене незначно; переживання виражене помірковано; переживання виражене сильно; переживання виражене в максимальному ступені.

Шкала №3. Перелік можливих станів та їх оцінка

Базові емоції	Твердження	Оцінки
	1. Уважний	1	2	3	4	5
I. Інтерес	2. Сконцентрований	1	2	3	4	5
	3. Зібраний	1	2	3	4	5
	4. Що насолоджується	1	2	3	4	5
II. Радість	5. Щасливий	1	2	3	4	5
	6. Радісний	1	2	3	4	5
	7. Здивований	1	2	3	4	5
III. Подив	8. Здивований	1	2	3	4	5
	9. Уражений	1	2	3	4	5
	10. Сумовитий	1	2	3	4	5
IV. Горе	11. Сумний	1	2	3	4	5
	12. Зломлений	1	2	3	4	5
	13. Розлютований	1	2	3	4	5
V. Гнів	14. Гнівний	1	2	3	4	5
	15. Розлючений	1	2	3	4	5
	16. Що почуває ворожість	1	2	3	4	5
VI. Відраза	17. Що почуває відраза	1	2	3	4	5
	18. Що почуває огида	1	2	3	4	5
	19. Презирливий	1	2	3	4	5
VII. Презирство	20. Що зневажає	1	2	3	4	5
	21. Гордовитий	1	2	3	4	5
	22. Наляканий	1	2	3	4	5
VIII. Страх	23. Боязкий	1	2	3	4	5
	24. Панікуючий	1	2	3	4	5
	25. Соромливий	1	2	3	4	5
IX. Сором	26. Боязкий	1	2	3	4	5
	27. Соромливий	1	2	3	4	5
	28. Співчутливий	1	2	3	4	5
X. Провина	29. Винуватий	1	2	3	4	5
	30. Що кається	1	2	3	4	5

Обробка результатів: на основі даних анкети, отриманих у ході опитування випробуваного, розраховуються індивідуальні узагальнені показники його емоційного стану, що сформувався до часу проведення дослідження та віддзеркалюють його емоційну сферу, виходячи з наступних основних груп емоцій:

1) індекс позитивних емоцій (ПЕМ), що характеризує ступінь позитивного емоційного стану випробуваного:

ПЕМ = Σ(Інтерес + Радість + Подив);

2) індекс негативних емоцій (НЕМ), що характеризує ступінь негативного емоційного стану випробуваного:

НЕМ = Σ(Горе + Гнів + Відраза + Презирство);

3) індекс тривожно-депресивних емоцій (ТДЕМ), що визначає стійкість психіки випробуваного до впливу навколишнього середовища й соціуму:

ТДЕМ = Σ(Страх + Сором + Вина).

Інтерпретація результатів дослідження здійснюється з урахуванням наступних градацій, встановлених для кожної групи емоцій (таблиця 3).

Таблиця 3. Нормативні інтервали градації емоційного стану.

Ступінь емоційних переживань	ПЭМ	НЭМ	ТДЭМ
Слабка	<19 балів	< 14 балів	< 11 балів
Помірна	від 20 до 28 балів	від 15 до 24 балів	від 12 до 20 балів
Виражена	від 29 до 36 балів	від 25 до 32 балів	від 21 до 30 балів
Сильна	> 37 балів	> 33 балів	> 31 балів

Методика «Шкала оцінки ступеня хронічного стомлення» призначена для виявлення до клінічних ступенів хронічного стомлення, яке у своїх крайніх формах переходить в розряд патологічних станів: астенічного синдрому, вегето-судинної дистонії й ін. [1,3]. Підібрані в шкалі твердження відповідають найбільш типовій симптоматиці хронічного стомлення, що торкається як відчуття фізіологічного й психофізіологічного дискомфорту, так і порушення в протіканні різних психічних процесів. В цілому, у набір симптомів, які утворюють діагностичну шкалу, входять ті стани і переживання випробуваного, які відповідають основним структурним компонентам, що характеризують цілісну картину синдрому хронічного стомлення. До них відносяться:

· прояви фізіологічного дискомфорту, включаючи підгрупу симптомів порушення циклу «сон – пильнування»;

· прояви когнітивного дискомфорту, що включають у себе відчуття незадоволеності працездатністю й погіршенням самопочуття;

· прояви загального дискомфорту в сфері міжособистісного спілкування на фоні порушень в емоційно – афективній сфері.

Інструкція: Прочитайте кожне з наведених нижче тверджень і співвіднесіть його з тим, як Ви себе звичайно почуваєте протягом останніх декількох місяців. Якщо воно збігається з типовими для Вас відчуттями, то закресліть відповідь «Так», а якщо ні, то - «Ні». Якщо Ви утрудняєтеся у виборі відповіді, підкресліть обидва запропонованих варіанта «Так - Ні».

Шкала №4. Перелік можливих станів і їх оцінка

№	Тверджения	Відповідь
1.	Найчастіше в мене гарне самопочуття	Так	Ні
2.	Я став(ла) дратівливим	Так	Ні
3.	Останнім часом я став(ла) гірше бачити	Так	Ні
4.	Я став(ла) забудькуватим	Так	Ні
5.	Після роботи я почуваю себе розбитим	Так	Ні
6.	Мені подобається працювати в колективі	Так	Ні
7.	У мене часто буває подавлений настрій	Так	Ні
8.	Я почуваю постійну важкість в голові	Так	Ні
9.	У мене набрякають ноги	Так	Ні
10.	У мене бувають запаморочення	Так	Ні
11.	У мене буває відчуття, що мені важко зітхнути	Так	Ні
12.	Мені завжди хочеться якнайшвидше закінчити роботу й піти додому	Так	Ні
13.	Після сну я звичайно встаю млявим і погано відпочилим	Так	Ні
14.	Мій робочий день звичайно протікає непомітно	Так	Ні
15.	Я часто став(ла) сваритися зі своїми близькими	Так	Ні
16.	Після пробудження я засинаю із труднощами	Так	Ні
17.	Я постійно спитую неприємні відчуття в очах	Так	Ні
18.	Останнім часом мене стали дратувати речі, до яких я раніше ставився (лась) спокійно	Так	Ні
19.	Я став(а) млявим і байдужним	Так	Ні
20.	Мені важко удержувати в пам'яті навіть ті справи, які потрібно зробити сьогодні	Так	Ні
21.	Останнім часом мені стало важко працювати	Так	Ні
22.	У мене рівний і спокійний характер	Так -	Ні
23.	Мене мучать болі в скронях і в чолі	Так -	Ні
24.	У мене бувають приступи серцебиття	Так -	Ні
25.	Коли я працюю, у мене майже увесь час болять спина й шия	Так -	Ні
26.	У мене часто виникає відчуття нудоти	Так -	Ні
27.	У мене часто болить голова	Так -	Ні
28.	Миючи роботи перестала мені подобатися	Так -	Ні
29.	Я постійно прагну спати днем	Так -	Ні
30.	Мої близькі стали зауважувати, що в мене псується характер	Так -	Ні
31.	Коли я читаю, мені доводиться напружувати очі	Так -	Ні
32.	У мене найчастіше неспокійний сон	Так -	Ні
33.	Я із задоволенням приходжу на роботу	Так -	Ні
34.	Я увесь час почуваю себе втомленим	Так -	Ні
35.	Останнім часом я почуваю загальне нездужання	Так -	Ні
36.	Я почуваю себе абсолютно здоровою людиною	Так -	Ні

Обробка результатів: на основі анкети, отриманої в ході опитування випробуваного, розраховується індекс хронічного стомлення (ІХРС):

ІХРС = (Σ пп. прямих відповідей – Σ пп. зворотних відповідей) + 12,

де: (Σ пп. прямих відповідей) включає пункти 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11,12, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 34, 35, а (Σ пп. зворотних відповідей) – 1,6, 14, 22, 33, 36; 12 – поправочний коефіцієнт.

Інтерпретація результатів дослідження здійснюється з врахуванням градацій, що характеризують ступінь хронічного стомлення (таблиця 6).

Таблиця 6. Нормативні інтервали градації індексу хронічного стомлення.

ІХРС < 17 балів	Відсутність ознак хронічного стомлення
18 < ІХРС < 26 балів	Початковий ступінь хронічного стомлення
27 < ІХРС < 36 балів	Виражений ступінь хронічного стомлення
37 < ІХРС < 47 балів	Сильний ступінь хронічного стомлення
ІХРС > 48 балів	Перехід в область патологічних станів (астенічний синдром)

Методика «Шкала особистісної тривожності», призначена для оцінки схильності суб'єкта до переживання тривоги у всіляких ситуаціях, включаючи спокійні й нейтральні. В цілому методика спрямована на оцінку текучих переживань тривоги: генералізованого занепокоєння, схвильованості, невпевненості в собі, які, як правило, співвідносяться із загальним рівнем емоційної напруженості, що виникає у людини в різних життєвих, виробничих ситуаціях та особистісних стосунках. В своїй основі методика дослідження базується на відомому тесті Ч. Спілбергера [4], адаптованого Леоновою А.Б. і Кузнецовою А.С. [5].

По відношенню до вище описаної методики «Шкалу ситуативної тривожності», слід розглядати як парну методику, близьку до першої як за формою проведення опитування, так і за процедурою обробки даних. Основним показником методики є індекс особистісної тривожності, за кількісними показниками якого визначаються границі збудливості психіки випробуваного. В цілому, методика є надійним інформативним діагностичним засобом, що дозволяє у компактній формі охарактеризувати поведінкові аспекти складного комплексу прояву тривоги.

Інструкція: Прочитайте уважно кожне з наведених нижче пропозицій і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, як Ви звичайно себе почуваєте останнім часом. При виборі відповіді користуйтеся наступними оцінними судженнями: 1 – «майже ніколи»; 2 – «іноді»; 3 – «часто»; 4 – «майже завжди». Над питаннями довго не замислюйтеся, тому що правильних або неправильних відповідей не буває.

Шкала №5. Перелік можливих станів тривожності і їх оцінка

№	Твердження	Майже ніколи	Іноді	Часто	Майже завжди
1.	Я зазнаю насолоди	1	2	3	4
2.	Я звичайно швидко утомлююся	1	2	3	4
3.	Я легко можу заплакати	1	2	3	4
4.	Я прагну бути таким же щасливим, як і інші	1	2	3	4
5.	Нерідко я програю через те, що недостатньо швидко ухвалюю рішення	1	2	3	4
6.	Звичайно я почуваю себе бадьорим (ой)	1	2	3	4
7.	Я спокійний (а), холоднокровний (а), зібраний (а)	1	2	3	4
8.	Очікувані труднощі звичайно дуже тривожать мене	1	2	3	4
9.	Я занадто переживаю через дрібниці	1	2	3	4
10.	Я цілком щасливий	1	2	3	4
11.	Я приймаю все занадто швидко до серця	1	2	3	4
12.	Мені не вистачає впевненості в собі	1	2	3	4
13.	Звичайно я почуваю себе в безпеці	1	2	3	4
14.	Я намагаюся уникати критичних ситуацій і труднощів	1	2	3	4
15.	У мене буває нудьга	1	2	3	4
16.	Я задоволений (задоволена) своєю роботою	1	2	3	4
17.	Всякі дрібниці відволікають і хвилюють мене	1	2	3	4
18.	Я сильно переживаю свої розчарування й відтак довго не можу про них забути	1	2	3	4
19.	Я врівноважена людина	1	2	3	4
20.	Мене охоплює занепокоєння, коли думаю про свої справи й турботи	1	2	3	4

Обробка результатів: на основі анкети, розраховується індекс особистісної тривожності (ІОТ):

ІОТ = (Σ пв (прямих відповідей) – Σ зв (зворотних відповідей) + 35,

де: (Σ пв) містить у собі пункти 2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20;

(Σ зв) – 1, 6, 7, 10, 13, 16, 19; 35 – поправочний коефіцієнт.

Інтерпретація результатів. Інтерпретація отриманих при тестуванні значень показника ІОТ для визначення рівня особистісної тривожності проводиться на основі наступних нормативних інтервалів (таблиця 5).

Таблиця 5. Нормативні інтервали індексу особистісної тривожності.

ІОТ < 35 балів	Низький рівень особистісної тривожності
35 < ІОТ < 44 балів	Помірний рівень особистісної тривожності
45 < ІОТ < 60 балів	Високий рівень особистісної тривожності
ІОТ > 60 балів	Прикордонний стан

ВИСНОВКИ: наведений перелік діагностичних методик слід розглядати як базовий набір веріфікованих діагностичних засобів, який може бути використаним як для оцінки актуальних і пролонгованих ефектів застосування методів і технік ПСР, так і для навчання студентів технікам і навичкам ПСР.

Безумовно, його можна й потрібно доповнювати й модифікувати відповідно до конкретних цілей й завдань ПСР. Однак, загальним правилом вибору діагностичного інструментарію для оцінки й контролю динамічних змін у функціональній і психічної системах людини, є ретельний, добре продуманий і зважений підхід до формування пакета стандартизованих, достовірних, високоінформативних і комплементарних по своєму складу діагностичних методик.

Література

1. Леонова А.Б., Капица М.С. Методы субъективной оценки функциональных состояний человека // Практикум по инженерной психологии и эрганомике / Под ред. Ю.К. Стрелкова. М.: Академия, 2003. С. 136 – 167.

2. Ханин Ю.Л. Краткое руководство к применению шкалы реактивной и личностной тревожности Ч.Д. Спилбергера. Л.:ЛНИИФК, 1976, 102 с.

3. Леонова А.Б., Колодезникова Т.С., Майская М.А., Родина О.Н. Методические рекомендации по использованию комплекса диагностических методик для оценки работоспособности операторов массовых профессий в микроэлектронике. Вып. 1. М.: ЦНИИ «Электроника», 1988, 146 с.

4. Изард К. Психология эмоций. СПб.: Речь, 1999, 460 с.

5. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1984, 287 с.

6. Спилбергер Ч.Д. Концептуальные и методологические проблемы исследования тревожности // Тревога и тревожность. Хрестоматия / Под ред. В.М. Астапова. СПб.: Питер, 2001. С. 88 – 103.

7. Леонова А.Б., Кузнецова А.С. Психологические технологии управления состоянием человека. – М.: Смысл, 2007, 311 с.