Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доц., проректор з науково-педагогічної роботи (навчальний процес)

ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут», Україна

РОЗРАХУНОК КРИТЕРІЮ ОПТИМАЛЬНОСТІ ПІДСИСТЕМИ АНАЛІТИЧНОЇ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ

Вироблення виробничо-господарської політики на сучасному етапі трансформації та поглиблення постіндустріальних відносин потребує отримання для цілей управління необхідної інформації при мінімальних витратах на її перетворення. Тому обов’язковим логічним елементом при підході до процесу створення підсистеми аналітичної обробки інформації повинне бути визначення критерію її оптимальності (рентабельності), за величиною якого можна буде робити судження про переваги того або іншого варіанту вирішення підсистеми.

Якщо генеральна ціль підсистеми виражається її цільовою функцією, тоді критерій оптимальності являє собою чисельний вираз цільової функції. Вибір критерію оптимальності підсистеми – показника, який дозволяє робити судження про ступінь і повноту реалізації цілі, виступає однією із найбільш складних проблем. При формуванні критерію оптимальності як для усього промислового виробництва в цілому, так і для різних систем управління та їх частин виникають значні труднощі методологічного характеру. Саме цим можна пояснити той факт, що проектувальники систем управління до цих пір не мають загальновизнаного критерію оптимальності. Таке положення примушує розробників систем управління в кожному конкретному випадку висувати свої критерії ефективності, не завжди задовільні за змістом, що, в кінцевому рахунку, нерідко негативно позначається на якості створюваних функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення.

На практиці та в літературних джерелах з економічних питань запропоновано цілий ряд показників в якості загальних і поодиноких показників та критеріїв оптимальності функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення. Розглянемо деякі із них, які оцінюють якість інформаційних систем управління: 1) критерій мінімальних витрат на отримання інформації і втрат у сфері управління від її не досить високої якості; 2) критерій максимальної цінності отримуваних даних при завданих витратах ресурсів; 3) критерій мінімальних витрат ресурсів при завданої програмі випуску інформаційної системи, тобто при завданої номенклатурі вихідних показників і характеристиках, періодичності, терміновості, вірогідної достовірності та інше.

Дослідження наведених показників показує, що перші два критерії в теоретичному відношенні мають певну перевагу перед третім, тому що вони розглядають інформаційну систему як частину усієї системи управління. Тим не менш, внаслідок ряду причин їх використання в реально існуючих на промислових підприємствах та виробничих об’єднаннях умовах практично виступає неможливим. Справа у тому, що якщо витрати на створення і розвиток систем управління можуть бути при існуючої організації обліку відображені досить точно, тоді втрати від неповноти і неякісності інформації із-за відсутності методів їх кількісної оцінки врахувати неможливо. Неможливо також виміряти цінність отримуваних даних.

З точки зору практичного використання більш кращим потрібно визнати третій критерій, який ставить в центр проблеми процес отримання інформації, а також величину витрачуваних на це ресурсів. Не дивлячись на те, що критерій мінімальних витрат значно спрощує проблему оцінки якості створюваних систем управління, потрібно відзначити і його істотний недолік – він не відображує реальної ефективності системи у цілому.

До того ж, усі три розглянутих вище критерії оптимальності далеко не завжди прийнятні для порівняльної оцінки створюваних паралельно і функціонуючих систем управління.

У цьому зв`язку єдино правильним шляхом уявляється пошук критерію оптимальності на базі загального методологічного підходу до проблеми ефективності. Багатолітня практика створення функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення промисловими підприємствами та виробничими об`єднаннями свідчить, що існують два поняття, які групують усю різноманітність економічного ефекту: по-перше, економічний ефект, який отримується в системі управління, (іноді він називається прямим економічним ефектом); по-друге, економічний ефект, який отримується в керованої системі, (іноді він називається непрямим економічним ефектом). Перша група економічного ефекту обумовлена, головним чином, правильністю обрання технічних засобів обробки інформації і ступенем використання можливостей техніки, яка знаходить застосування; друга – в основному, характером робіт, які покладаються на технічні засоби або виконуваних за їх допомогою. Цей вид економічного ефекту характеризує управлінську систему і виникає в тих випадках, коли зміна процесу вирішення задачі (або обробки інформації) призводить до інтенсифікації діяльності керованої системи. До нього належить зменшення витрат або отримання додаткових вигід якісного і кількісного характеру при виконанні тих робіт, де використовуються результати вирішення задач, отримані за допомогою обчислювальної техніки (машин електронних цифрових).

Саме економічний ефект вказаних вище двох видів, на нашу думку, і повинен бути покладений в основу розрахунку критерію оптимальності створюваних систем управління взагалі і підсистеми аналітичної обробки інформації, зокрема, формула (1):

, (1)

де - коефіцієнт оптимальності (рентабельності) створюваної підсистеми;

- витрати на створення і функціонування підсистеми.

При використанні цього критерію виникають труднощі тільки із визначенням величини , яка у зв’язку із відсутністю обґрунтованої методики її розрахунку визначається приблизно, що накладає відбиток на кінцеві результати. Тим не менш, таке положення не може служити підґрунтям для сумнівів у потребі практичного використання вказаного критерію.