Економічні науки/ 10.Экономика підприємства.
Федічева В. В.
студентка VI курсу, бакалавр, спеціальність економіка
підприємства
Ровенська В. В.
К.е.н., ст. викладач кафедри економіки промисловості
Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ
ЧИННИКИ
ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Актуальність теми: Успішність підприємств багато в
чому залежить від участі людини в перетвореннях, мірі розвитку творчості і
ініціативи, ефективності реалізації його потенціалу, оскільки в сучасних умовах
знання, трудові навики, заповзятливість і ціннісно-мотиваційні характеристики
індивідів стають важливим стратегічним ресурсом. Об'єктивною основою посилення
важливості проблем розвитку трудового потенціалу служить вступ до дії нової
концепції відношення до людини - концепції управління людськими ресурсами,
заснованої на необхідності соціальної активізації населення, зростання його
вкладу у вирішення економічних, соціальних, професійних, родинних і особистих
проблем. Дана концепція передбачає дослідження проблем формування і ефективного
використання трудового потенціалу. Актуальність теми полягає також і в тому, що
в теперішній час відбувається не стільки
розвиток, скільки руйнування і втрата накопиченого трудового потенціалу, його
недовикористання.
Ступінь вивченості проблеми. У
вітчизняній економічній науці проблеми розвитку трудового потенціалу були
досліджені ще в 70- 80-х роках такими економістами, як JI. C. Дегтяр,
Р. П. Колосова, А. Р. Косаєв, В. Костаков,
А. Е. Котляр, І. С. Маслова, Ю. Р. Одєгов,
А. С. Панкратов, В. М. Попів, Е. І. Рузавіна,
Р. П. Сергєєва, М. І. Скаржинський, С. С. Утінова
і ін. Проте, не дивлячись на підвищену увагу до категорії "трудовий
потенціал", в трактуванні його сутності та структури, немає єдиної думки.
Дослідження по питаннях відтворення трудового потенціалу велися, в основному, в
рамках проблем народонаселення і трудових ресурсів суспільства в цілому,
окремих галузей і підприємств, підвищення ефективності його використання.
Проблеми управління, його цілі на різних стадіях відтворення трудового
потенціалу досліджувалися в роботах А. С. Панкратова,
Р. С. Вечканова, В. Т. Пуляєва, Д. Чудінова.
Сьогодні наукові дослідження ведуться по різних аспектах розвитку трудового
потенціалу: проблеми використання трудового потенціалу суспільства в цілому
розглядаються в роботах І. Е. Заславського,
Е. Д. Катульського, А. С. Кашепова,
М. Н. Кулапова, І. С. Маслової, Д. Р. Мікульського,
Е. Н. Синдяшкиной, Р. Р. Руденко, Л. С. Чижевою;
проблеми кадрового потенціалу підприємства - в роботах
С. С. Андрєєва, Е. С. Галаєвой, П. С. Журавльова,
Ю. Забродіна, А. Я. Кібанова, Е. С. Маслова,
Ю. Р. Одєгова; проблеми демографічного потенціалу - в дослідженнях
А. С. Кашепова, Т. О. Разумової, Р. Р. Руденко і
др.; проблеми розвитку людського потенціалу - в роботах С. Валентей,
Е. С. Кузнецової, Л. Нестерова і ін.
Ціль статті: розкрити зміст економічної
категорії "трудовий потенціал", особливостей формування і
використання трудового потенціалу, визначити основні чинники, що впливають на
формування трудового потенціалу.
Об'єктом дослідження є трудовий потенціал.
Предметом дослідження виступають чинники, особливості
і тенденції формування і використання трудового потенціалу.
Теоретичною і методологічною основою дослідження послужили праці
вітчизняних і зарубіжних учених в області економіки і соціології праці, управління персоналом.
Виклад основного матеріалу. Потенціал об'єднує в
собі три рівні зв'язків часу і простору, що функціонують в єдності. По-перше,
він характеризує минуле, оскільки втілює в собі накопичені системою
характеристики, що дозволяють їй функціонувати. По-друге, відображає
сьогодення, тобто реально використовувані або невживані наявні здібності.
По-третє, потенціал направлений на майбутнє, тобто постійно змінюється,
розвивається, нагромаджує нові здібності, характеристики, включаючи елементи
майбутнього розвитку.
Виділяють два
основні підходи до розуміння категорії «трудовий потенціал»: ресурсний і
факторний. В рамках ресурсного підходу трудовий потенціал практично
ототожнюється з його трудовими ресурсами. Потенціал є збиральною
характеристикою ресурсів, прив'язаною до місця і часу. Ще трудовий потенціал
розглядають як «відповідні трудові ресурси в єдності їх кількісних і якісних
сторін», причому кількісною основою вважається населення працездатного віку, а
якісною — його віково-статева структура, рівень освіти, професійна підготовка і
мобільність. «Факторний» підхід характеризують трудовий потенціал як форму
особистого або людського чинника, розширюючи його суто ресурсне тлумачення
оцінкою можливостей суспільства у використанні здібностей працівників як
активний суб'єкт виробництва.
Аналіз
формування і використання трудового потенціалу показує, що на його розвиток
робить вплив безліч чинників, які, можна об'єднати в наступні основні блоки:
демографічні, соціально-економічні, організаційні, політичні і правові.
Природною основою трудового потенціалу є населення. Демографічний чинник є одним з тих, що визначають для
забезпечення стабільного і безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального
демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як
чинник і результат його функціонування. Від демографічних характеристик
працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить розвиток
трудового потенціалу і, як результат, величина сукупного національного доходу.
На формування трудового потенціалу робить вплив доля населення в
працездатному віці в його загальній чисельності. Стає все менше дітей, а згодом
і молоді, що вступає в працездатний вік. В результаті цього додаткову потребу в
працівниках (зокрема, на заміну вибулих) надалі доведеться задовольняти в
основному за рахунок механічного приросту населення. Це особливо позначиться в
майбутньому.
Недоліки в
організації оплати праці носять антистимулюючий характер для розвитку трудового
потенціалу, із-за якого працівники не
прагнуть підвищувати свою трудову віддачу.
Соціально-економічні
чинники також здійснюють істотний вплив на трудовий потенціал підприємства.
В даний час
необхідний відповідний рівень професійних, загальноосвітніх і культурних знань,
а молодь, на жаль, не володіють достатнім обсягом знань і навиків для
задоволення попиту на кваліфікованих і
дослідних працівників рекреаційного комплексу, що вимагає їх
перепідготовки.
Освітній
рівень населення і молоді, що вступають в працездатний вік, має велике значення
для формування кваліфікованих робочих кадрів. В умовах жорсткої конкуренції на
ринку праці перевага віддається висококваліфікованим фахівцям, сучасним
вимогам, що відповідають.
Природно-кліматичні умови роблять істотний вплив на рівень трудового
потенціалу. Ця дія виявляється, зокрема, в наявності відмінностей тривалості
життя, рівнів захворюваності,
тривалість трудового життя і так далі для різних природно-кліматичних
зон.
Висновки: Облік різних чинників, що впливають на трудовий потенціал необхідний,
оскільки вони дають можливість визначити загальні риси і тенденції формування
національного і регіонального ринку праці, розкрити характер впливу на умови
відтворення населення, на пропозицію робочої сили на ринку праці, масштаби
безробіття, визначати структуру і рівень зайнятості.
Оцінка стану трудового потенціалу України на сучасному
етапі має неоднозначний характер. З одного боку, відбувається поліпшення його
певних якісних характеристик:
- формується уміння працювати в
ринковому середовищі;
- підвищується підприємницька
активність.
До того ж в Україні відбуваються процеси, які наводять до
руйнування трудового потенціалу:
- не підвищуються темпи відтворення
населення.
- за останні роки значно погіршали
показники здоров'я людей всіх вікових груп, зростають показники старіння
населення.
- посилення інтенсивності трудової
міграції серед найпродуктивніших в економічних і відтворювальних відносинах
вікових груп збільшує як прямі, так і непрямі втрати, компенсувати які можливо
лише при стійкого підвищення рівня і якості життя населення.
- недостатнє фінансування наукової сфери
наводить до втрат наукового потенціалу. До того ж система освіти, яка є
елементом формування якісно нового національного трудового потенціалу, вимагає
негайної модернізації.
- неефективною залишається система
професійного навчання, підвищення кваліфікації і перекваліфікації робочих
кадрів унаслідок відсутності прогнозування попиту на робочу силу і вільного
доступу працедавців і економічно активного населення до інформації про його
поточний стан.
Важливим чинником формування трудового потенціалу є
досягнення високого рівня життя населення.
Знаходячись в умовах кризисної ситуації, наші
підприємства приділяють мало уваги підвищенню ефективності формування і
використання трудового потенціалу своїх працівників. Але, як відомо,
функціонування економіки носить циклічний характер. Тому після погіршення
фінансового стану неминуче слідує етап відродження, наступного витка розвитку.
Про таку зміну ситуації потрібно пам'ятати вже сьогодні і не приймати
необдуманих рішень відносно звільнення персоналу, використання режиму вимушеної
неповної зайнятості, відпусток за ініціативою адміністрації. Трудовий потенціал
підприємства значно легше зберегти, ніж надалі його відновлювати.
Літературні джерела:
1. Осовська Г.В.,
Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами. – К.: Кондор, 2003. – 224 с.
2. Згалат-Лозінська
Л. О. Економічній механізм ефективного використання трудового потенціалу за
розумів формування ринкових відносин: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03/
Науково-дослідній економічний інститут. – До., 2002. – 22 с.
3. Ільїн Л.М.
Ефективність відтворення трудового потенціалу Україні. – К.: Енергія плюс,
2007. – 212 с.
4. Бажан І.І.
Трудовій потенціал Україні: формування і використання. – Донецьк: ТОВ південний
“Схід ЛТД”, 2006. – 144 с.
5. Долішній М.І.
Соціально-трудовій потенціал: теорія і практика / М.І. Долішній, С.М. Злупко. —
К.: Наукова думка,1994. — 263 з