Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Сивокобильська Ю.А

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Особливості та проблеми проектного фінансування в Україні

Анотація: досліджено проектне фінансування як особливий вид банківського фінансування, наведено відмінності між проектним фінансуванням та іншими видами банківського фінансування, визначено фактори що стримують розвиток проектного фінансування в Україні

Вступ. В умовах економічної нестабільності та гострої нестачі фінансових ресурсів розробка та реалізація масштабних довгострокових інвестиційних проектів на засадах проектного фінансування набуває особливої актуальності. Як свідчить світовий досвід, саме банківські установи виконують функції організаторів та фінансових ініціаторів здійснення великих інвестиційних проектів та програм, відіграють вирішальну роль у мобілізації фінансових інвестиційних ресурсів

Проектне фінансування як різновид фінансування реальних інвестицій зарекомендувало себе як досить успішний спосіб залучення коштів для фінансування інвестиційних проектів у промислово розвинутих країнах, проте для України це відносно новий банківський продукт. У чистому вигляді його пропонує обмежене коло банків, що обумовлено низкою чинників, які унеможливлюють його повноцінне використання. Тому пошук можливостей та шляхів вирішення проблем розвитку банківського проектного фінансування в Україні як фактора активізації інвестиційної діяльності банків, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної економіки України.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Фундаментальною основою розвитку проектного фінансування стали наукові праці Невіта П., Фабоци Ф. «Проектне фінансування», а також Фінерті Дж. «Проектне фінансування. Фінансовий інжиніринг активів». В Україні дослідженням теоретичних, методологічних та методичних засад впровадження проектного фінансування займалися Бланк І., Жуков В., Ляхова О., Майорова Т., Пересада А., Пушкар О. Овсяннікова Я. та ін.

Проектне фінансування – це вид банківського фінансування з використанням різноманітних джерел та застосування різних фінансових інструментів за умов, що джерелами погашення заборгованості є проектні грошові потоки, а забезпеченням боргу виступають активи учасників фінансування. Отже, проектне фінансування постає як форма фінансування проекту без застави, відоме як фінансування під майбутній грошовий потік. З огляду на аспекти практичного застосування проектне фінансування постає як цілісна система, яка охоплює всі аспекти розробки проекту та договірних відносин в процесі його реалізації.

Особливостями проектного фінансування порівняно з банківським кредитуванням є такі:

· більш широке використання джерел фінансування на основі залучення, крім банківських кредитів, коштів, отриманих від емісії цінних паперів, акцій, облігацій, власних коштів корпорацій, пайових внесків. В окремих випадках можуть залучатися державні кошти. Позичковий капітал у проектному фінансуванні переважає, частка його може сягати 70-90% вартості проекту;

· більш високий ризик для інвесторів. В традиційних схемах проектного фінансування передбачено надання кредиту без права регресу на позичальника. У наш час така форма фінансування має обмежене використання. Детальна увага у проектному фінансуванні приділяється оцінці та розподілу ризиків серед учасників;

· більш складні схеми взаємодії учасників в процесі реалізації проекту;

· проект має обмежений життєвий строк, який визначається такими факторами, як строк дії контрактів, ліцензій, обсяг корисних копалин. Борг проектного фінансування повинен бути повністю сплаченим до завершення проекту.

Досить поширеною в рамках проектного фінансування великих, зокрема інфраструктурних, проектів, у світі є практика застосування консорціумних об’єднань, які дозволяють мінімізувати проектні ризики шляхом їх розділення між учасниками, а також уникнення недофінансування проектів через проблеми, пов’язані з ліквідністю кредиторів. Проте, вітчизняні банки досить рідко об’єднуються в консорціуми, що обумовлено рядом об’єктивних причин, зокрема, банки не бажають інформувати конкурентів про свої відносини з клієнтами. Крім того, значний вплив здійснюють відмінності у політиці управління ризиками основних фінансових установ: якщо для однієї ризики проекту можуть здатися прийнятними, то для іншої – ні.

Одним з засобів залучення додаткових коштів є фінансування за допомогою експортно-кредитних агенцій. Такі агенції надають експортні кредити під страхове покриття країни-експортера. Таким чином, українські підприємства сьогодні мають можливість залучити кредити з Німеччини, США, Швеції, Данії, Франції, Італії, Канади, Угорщини, Китаю, Чехії та інших країн терміном від 1 до 10 років.

При фінансуванні на основі активів, лізингу, іпотеки, фінансування з залученням експортно-імпортних агенцій основним джерелом погашення кредиту також є майбутні грошові потоки від використання активу, але, на відміну від проектного фінансування, ризики по створенню такого активу не враховуються, крім того, актив має попередньо фіксовану вартість, яка враховується при заставі.

При структурному торговому фінансуванні та фінансуванні на основі запасів, які також належать до видів фінансування під майбутні грошові потоки, відмінними ознаками є такі: актив не має попередньо фіксованої вартості і створюється після початку фінансування, а створення активу не розглядається як окремий бізнес. Результати порівняльного аналізу різних видів банківського фінансування за основними ознаками наведено у таблиці 1.

Таблиця1

Порівняльний аналіз основних видів банківського фінансування

Види банківського фінансування	Проектне фінансування	Пряме кредитування	Фінансування на основі активів	Структурне фінансування
Проектна компанія	Є завжди	Ні	Ні	Ні
Позичальник	Проектна компанія	Основна компанія	Основна компанія	Основна компанія
Джерело погашення кредиту	Використання активу, що створюється	Здійснення діяльності, рефінансування, застава	Використання активу, що створюється	Використання активу, що створюється
Забезпечення	Актив, що створюється, гарантії	Застава, гарантії та інші	Існуючий актив, гарантії	Актив, що створюється, гарантії
Розподіл ризиків між учасниками	Передбачається завжди	Можливо	Можливо	Можливо

Проектне фінансування є високо ризиковим напрямом діяльності, який передбачає застосування відповідних методів, інструментів, ноу-хау, потребує значних фінансових ресурсів, персоналу, що обумовлює певну спеціалізацію на ринку банківських послуг, яка притаманна потужним банкам, як правило, з іноземним капіталом, що мають вихід на ринок зовнішніх запозичень або одержують фінансування від материнських структур.

На ринку проектного фінансування в Україні спостерігається активізація діяльності потужних вітчизняних банків та посилення впливу провідних зарубіжних банків, що традиційно спеціалізуються на наданні цих послуг. Даний вид банківських послуг в Україні запроваджується за класичними методиками міжнародних банків, які передбачають створення в кредитних установах окремого спеціалізованого департаменту з проектного фінансуванням. Послуги з проектного фінансування в Україні надають Укрексімбанк, ВТБ, Райффайзен банк Аваль, Iнвестбанк, ОТП Банк, Альфа-Банк.

Одним з головних чинників, які стримують розвиток проектного фінансування в Україні, є обмеження Національного банку щодо обсягів інвестування. Оскільки проектне фінансування, по-перше, потребує значних фінансових вкладень, а по-друге, носить довготривалий характер, то для його ефективного здійснення необхідним є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комерційних банків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням.

відсутність у банках фахівців з фінансового проектування з досвідом роботи

Рис 1. Проблеми розвитку проектного фінансування в Україні

Розвиток операцій банківського проектного фінансування в Україні також гальмує відсутність адекватної нормативно-правової бази, зокрема, законодавчої основи для здійснення ряду фінансових операцій, які активно застосовуються у всьому світі (синдикація, секютиризація), а також відсутність чіткої законодавчої процедури реалізації майнових прав на об’єкт нерухомості, який будується. Суттєвим недоліком є і жорсткий порядок оподаткування довготермінових інвестиційних проектів, який передбачає сплату банком-інвестором податку в процесі інвестування, коли проект ще не дає віддачі, а мають місце лише витрати. Така практика штучно завищує вартість проекту і знижує його ефективність. Відповідно, необхідним є перегляд законодавства щодо оподаткування таких проектів.

Крім того, розвиток проектного фінансування також гальмується внаслідок впливу деяких макроекономічних чинників, до яких належать такі:

· диверсифікованість джерел інвестиційних ресурсів в умовах усе більш обмеженого обсягу бюджетних ресурсів і різкого зростання обсягів державного зовнішнього запозичення;

· негативні тенденції в розподілі фінансових ресурсів, що утворяться в державі, у розрізі суб'єктів володіння і розпорядження;

· правова неузгодженість окремих складових економічної політики, у першу чергу структурної, податкової та інвестиційної;

· нерозвиненість фондового ринку;

· зростання питомої ваги збиткових підприємств;

· відсутність необхідних умов для трансформації заощаджень в інвестиції;

· високий рівень інвестиційних ризиків, значна тінізація економіки.

Відсутність досвіду з впровадження проектного фінансування пояснюється відносно недовгим шляхом його розвитку в Україні. Як наслідок, банки неправильно розуміють його сутність, вони ототожнюють його з кредитуванням, в результаті чого оцінюють не прибутковість проекту, а поточну діяльність позичальника, накопичені ним активи.

Ще одним суттєвою перепоною, яка стоїть на перешкоді розвитку даної операції в Україні, є несприятливий інвестиційний клімат. Для подолання даної перешкоди, на нашу думку, вкрай необхідним є втручання держави шляхом надання гарантій страхування проектних ризиків, в тому числі, надання гарантій банкам, які фінансують інвестиційні проекти.

Однак незважаючи на зазначені недоліки можна визначити ряд переваг проектного фінансування. Головною перевагою є його довготривалий характер, тобто отримавши кошти на фінансування проекту позичальник може використовувати їх тривалий термін у будь-якій валюті (як правило це долар або євро). Не менш важливою перевагою є можливість комплексного підходу до вирішення питань з фінансування проекту, більш професійний підхід до вирішення задач. Серед інших переваг: вигідні відсоткові ставки, індивідуальний графік погашення кредиту, можливість отримання пільгового періоду погашення заборгованості.

Висновки. Таким чином, можна зробити висновок, що український ринок проектного фінансування у перспективі знаходиться у стадії формування, провідну роль у механізмах його розбудови відіграють банківські установи з іноземним капіталом. Проектне фінансування порівняно з іншими видами банківського фінансування має притаманні йому особливості, до яких слід віднести те, що фінансування здійснюється на основі створення проектної компанії, важливими функціями якої є узгодження інтересів основних учасників, у т.ч, щодо розподілу ризиків. Подальший розвиток проектного фінансування в Україні гальмується внаслідок дії факторів, обумовлених особливостями банківської діяльності, а також пов’язаних з впливом макроекономічних чинників.

Література:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1560-ХІІ –[Електронний ресурс]: Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996р. №94/96-ВР – [Електронний ресурс]: Режим доступу http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z960093.html.

3. Матычак Т. Проектное финансирование в Украине: условия, преимущества, риски [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.prostobiz.ua/layout/set/print/finansy/proekty/putevoditeli/proektnoe_finansirovanie_v_ukraine_usloviya_preimuschestva_riski_i_perspektivy.

4. Пересада А.А., Майорова Т.А., Ляхова О.О. Проектне фінансування: Підручник. – К.:КНЕУ, 2009. – 736 с.

5. Харламова Г. О. Інвестиційна позиція та перспективи інтеграції України у міжнародний інвестиційний простір / Г. О. Харламова // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №20. – С. 3-8