Дудак О.В.
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького
ІНВЕСТИЦІЇ: ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ
Розвиток економіки
нерозривно пов'язаний із процесами інвестування. В умовах економічної кризи в
Україні активізація інвестиційної діяльності стає одним із пріоритетних
завдань, що вимагає невідкладного вирішення на всіх рівнях господарювання. Без
розв’язання цієї проблеми стають неможливими перспективи оновлення виробництва на
якісно новому рівні, підвищення ефективності господарської діяльності,
створення конкурентоздатної економіки світового рівня.
Дослідженню
категорії інвестицій надавали значної уваги більшість фахівців економічної
теорії. Фундаментальний економіко-теоретичний аналіз інвестиційного процесу в
умовах ринку здійснено у працях Дж. Кейнса, У.Шарпа та інших. Вагомий внесок у
вивчення проблем, пов’язаних із інвестиційною діяльністю, зробили й вітчизняні
вчені, зокрема: І.А. Бланк, В.М.Грідасов , Ф.В. Горбонос [3], В.Г.Федоренко,
О.О. Гетьман [2].
Навіть найліпша
інноваційна ідея не приносить користі без її уречевлення. Впровадження
інновацій супроводжується значними витратами трудових, матеріальних,
інтелектуальних та інших ресурсів, на придбання і оплату яких потрібен певний
капітал, тобто визначені інвестиційні ресурси. Інвестиційними ресурсами
називають всі види майнових та інтелектуальних цінностей (у вартісному
відтворенні), які потрібно вкласти в об'єкти підприємницької та іншої
діяльності. В результаті їх використання мають утворюватися доходні, прибуткові
потоки, досягатися намічені ефекти.
Інвестиції -
тимчасове відмовлення економічного суб'єкта від споживання наявних у його
розпорядженні ресурсів (капіталу) і використання цих ресурсів для збільшення в
майбутньому свого добробуту. Сам же процес вкладення ресурсів називається
інвестуванням [2, с. 309-310].
Відповідно до
Положення бухгалтерського обліку №2, затвердженого Наказом Міністерства
фінансів України від 31 березня 1999 p. №87 та зареєстровано в
Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. №398/3691, зі змінами і
доповненнями, під фінансовими інвестиціями слід розуміти активи, які
утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості
капіталу або інших вигод для інвестора. Вони необхідні для придбання цінних
паперів, які випускають підприємства або держава. Детальний опис обліку, оцінки
та здійснення фінансових інвестицій регламентує Положення бухгалтерського обліку №12 "Фінансові
інвестиції", затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 26
квітня 2000 р. №9 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 травня
2000 р. №284/4505, зі змінами та доповненнями.
Вінник О.М. виділяє
наступні ознаки інвестицій:
- цінності –
матеріальні (кошти, рухоме та нерухоме майно) або нематеріальні цінності, в
т.ч. об’єкти права інтелектуальної власності (інвестиційні проекти, торгова
марка, винаходи та ін.), вартість яких може бути виражена в грошовому
еквіваленті;
- об’єкт вкладення –
об’єкти господарської діяльності або інших сфер суспільного життя (наука,
культура, соціальна сфера тощо);
- мета вкладення –
досягнення певного соціально-економічного ефекту, що зазвичай поєднує
задоволення суспільних потреб (у нових товарах, об’єктах – житлових, культури,
освіти, охорони здоров’я, духовного життя) та приватних інтересів інвесторів
[1, с. 10].
Інвестиції
неоднорідні, а тому постає проблема їх класифікації. Існують різні підходи та
методи класифікації інвестицій за багатьма ознаками.
За обсягом вкладень
розрізняють:
·
Валові інвестиції - загальний, сукупний обсяг інвестицій
за конкретний період, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів праці
та приріст товарно-матеріальних засобів.
·
Чисті інвестиції - це обсяг валових інвестицій, зменшених
на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді [3, с. 166].
За об'єктами вкладання:
·
Реальні інвестиції - це вкладення засобів у реальні
активи - як матеріальні, так і нематеріальні, пов'язані з науково-технічним
прогресом.
·
Фінансові інвестиції - вкладення грошових коштів у різні
фінансові інструменти й активи, насамперед у цінні папери [3, с. 166].
За характером участі інвестиції є:
·
Прямі - безпосереднє вкладення коштів інвестором в
об'єкти інвестування; прямі інвестиції зазвичай здійснюються без фінансових
посередників у виробничі фонди з метою отримання доходу й участі в управлінні
виробництвом. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з
метою заволодіння контрольним пакетом акцій;
·
Непрямі інвестиції - це опосередкована участь інвестора у
виборі об'єкта інвестування та вкладанні коштів іншими особами (фінансовими
посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад,
інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній [3, с. 167].
За часом інвестування розрізняють:
·
Короткотермінові інвестиції
·
Вкладення капіталу на період не більше року (наприклад,
короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів
та ін.);
·
Довготермінові - вкладення капіталу на період понад рік.
За формою власності інвестиції поділяються на:
·
Приватні - вкладення коштів, які здійснюють громадяни і
приватні підприємства;
·
Державні - це вкладення капіталу, що проводять центральні
та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів;
·
Іноземні - це вкладення капіталу іноземних громадян,
юридичних осіб і держав;
·
Спільні - це вкладення коштів юридичних і фізичних осіб
країни та іноземних держав [3, с. 167].
Інвестиції можна класифікувати за регіональною програмою:
·
Внутрішні інвестиції - вкладення коштів в об'єкти
інвестування, розміщені в межах країни;
·
Зовнішні - вкладення коштів в об'єкти інвестування,
розміщені за межами країни;
·
Іноземні інвестиції - інвестиції, які здійснює в країні
іноземний інвестор [3, с. 167].
Аналіз літературних джерел
із досліджуваної проблеми показав, що поняття „інвестиції” та їх економічний
зміст найчастіше не збігаються й трактуються по-різному, що дозволило виділити
основні їх ознаки й розкрити повне та об’єктивне їх значення.
Запропонована класифікація
інвестицій, на мою думку, у достатній мірі систематизує основні види інвестиції
й може бути методичною основою при проведенні відповідних аналітичних
досліджень, складанні бізнес-планів інвестиційних проектів, розробці
інвестиційних стратегій та в інших фінансово-економічних процесах.
Список використаних джерел:
1. Вінник О. М. Інвестиційне право. – К.: Правова єдність, 2009. – 616с.
2. Гетьман О. О., Шаповал В. М.
Економіка підприємства: Навч.
посіб. — 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
3. Горбонос Ф.В. Економіка підприємств: підручник. - К.: Знання, 2010. - 463
с.