к.е.н., доцент кафедри економіки НФ ЗНУ
Кубарь М. І.
Нікопольський факультет ЗНУ
Грошово
– кредитна теорія на сучасному етапі
Грошово-кредитна
теорія надзвичайно актуальна в нашому сьогоденні, тому що гроші настільки міцно увійшли в наше повсякденне життя, що ми не бачимо в них нічого
незвичайного. Я вважаю, що це
одне з найчудовіших винаходів
людини. Адже гроші мають велику цінність, вони
служать мірилом вартості всіх
оточуючих нас речей і мають здатність перетворюватися на будь-яку з них.
Кредит, як і гроші -
одна з най давнішніх економічних категорій. Він виник у ті далекі часи, коли
почали розвиватися виробництво й обмін товарів. Кредитні відносини охоплювали широкі маси населення.
Кредит як економічне явище завжди
привертав до себе увагу. Об`єктом грошового
кредиту стає тимчасово вільний капітал, який може бути позичений одним економічним агентом іншому. Позичковий
грошовий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі. Банки
вступають лише як посередники в кредиті.
В основі грошово-кредитної
політики лежить теорія грошей, яка вивчає їх вплив на стан економіки в цілому.
Я гадаю, що першочерговим завданням державного сектора є стабілізація
економіки. За допомогою грошово-кредитного регулювання держава прагне
пом'якшити економічні кризи, стримати
зростання інфляції. З метою підтримки кон'юнктури держава використовує кредит
для стимулювання капіталовкладень у різні галузі економіки країни. Держава цим
займається, проводячи фіскальну і грошово-кредитну політику. Метою грошово- кредитної теорії є контроль
над грошовою масою або рівнем позичкового відсотка - все це робиться для регулювання
грошової пропозиції в країні.
Гроші
опосередковують рух величезних мас товарів , через кредитну і фінансову системи
стимулюють розвиток продуктивних сил суспільства. На мою думку, гроші можуть
негативно впливати на розвиток виробництва, служити причиною серйозних порушень
у відтворювальному процесі, провідних до небезпечних наслідків у сфері
соціальних відносин.
Роль грошей полягає також у створенні і розширенні
механізмів утворення грошових заощаджень і передачі ресурсів від зберігачів до
інвесторів, здатним використовувати ці ресурси найбільш ефективно. Справа в
тому, що значна частина заощаджень вкладається у фізичні активи (товари,
золото) або надсилається на споживання, фактично не даючи віддачі з точки зору
економічного зростання. У кращому випадку тимчасово вільні грошові кошти
надаються в кредит на неорганізованому ринку або використовуються в цілях
самофінансування. При низькому рівні й переважно фізичній формі заощаджень
страждають інвестиції.
Стимулювання
грошових заощаджень і підвищення ефективності їх використання досягаються
шляхом розвитку грошово-кредитної інфраструктури. У даному випадку заміщення
прямих зв'язків між зберігачами та інвесторами банківським посередництвом
збільшує відношення грошей до національного доходу.
Отже, я можу зробити висновок що першочерговим завданням грошово-кредитної теорії є стабілізація економіки. Тобто, необхідне забезпечення економічного
зростання, боротьба з інфляцією.
Держава цим займається, проводячи фіскальну і
грошово-кредитну політику.
Список використаних джерел:
1. Н.Г. Антонов, М.А. Пессель “Денежное обращение, кредит и банки”.
“Финстатинформ” Москва 1995.
2.
Гроші та кредит: Підручник/За ред. проф. Б.С.
Івасіва. –Тернопіль:Карт-бланш, 2000. -510с.
3. Тарасов В. И.
Деньги, кредит, банки: Курс лекций. Мн.: 000 "Мисанта", 1998. 344 с.