Каленик О.А., Венгерська Н.С.

Запорізький національний університет, Україна

Передумови переходу України на принципи сталого розвитку

Передмовою впровадження умов сталого розвитку є визначення суб’єктів, об’єктів, та основних мотивів, що приймають участь в формуванні, запровадженні процесу сталого розвитку. Процес інтеграції України в глобальну економічну систему неможливий без становлення системи сталого розвитку економіки, приведення економічних показників в гармонізований циклічний процес становлення і розвитку з іншими розвинутими елементами глобального економічного простору.

Для України сталий розвиток може бути визнаний як процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення принаймні мінімально необхідних потреб всіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності навколишнього середовища, рівновага між потенціалом природи і потребами людей усіх поколінь [1].

З урахуванням особливостей перехідного періоду, який переживає Україна, цілями сталого розвитку держави повинні стати: соціальна справедливість, економічне процвітання, забезпечення високої якості стану навколишнього природного середовища, раціональне використання ресурсів, демографічна стабільність, міжнародне співробітництво [2].

Особливості сталого розвитку ґрунтуються як на законах функціонування ринкової економіки, так і на законах сталого розвитку суспільства, адже економіка як частина господарського комплексу країни є предметом дослідження й економічних, і суспільних наук. Економіку не можна розглядати безвідносно до того суспільства, в якому вона формується і діє, у відриві від конкретних соціально-економічних, виробничо-технічних, історичних, соціально-культурних умов. Однак у ній виявляються також і специфічні особливості, які багато в чому визначають принципи та методи управління такою системою.

Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності на інтереси споживача і вирішуючи завдання формування й стабілізації споживчого ринку для задоволення потреб населення та зниження соціального напруження в суспільстві, залишається життєздатною і розвивається в динамічних економічних і політико-правових умовах. З цього випливає сутність сталого розвитку торгівлі, що можна визначити як форму гармонізації використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією на безперервне підвищення соціальної ефективності. Досягнення сталого розвитку торговельного підприємства залежить від удосконалення методів керівництва та організаційної структури управління у взаємозв’язку зі стратегічними цілями управління ресурсами.

Перш за все, трансформацією українського суспільства при переході до сталого розвитку є активізація найширших верств населення, їх творча участь у здійсненні реформ. Основним чинником виступає демократизація суспільних відносин, що є вагомим компонентом перехідного процесу [2].

Важливою ознакою процесу демократизації в Україні є підвищення ролі неурядових організацій, які являють собою авангард подальшого руйнування монополізму в політиці, управлінні, соціальній та екологічній організації суспільства, формуванні держави відкритого демократичного типу.

Перехід до сталого розвитку повинен відбуватися в рамках раціонального поєднання ефективного функціонування ринкової системи та державного регулювання економіки, шляхом координації дій у всіх сферах життя суспільства, переорієнтації суспільно-політичних відносин, соціальних, економічних, екологічних і політичних інститутів держави.

Реалізація цілей сталого розвитку перш за все пов'язана з активною структурною політикою в сфері матеріального виробництва. Вона полягає в створенні високорозвиненого народногосподарського комплексу і відповідає вимогам ринкового господарства і екологічної безпеки. Екологічно орієнтована структурна політика держави має реалізовуватись через цільові комплексні програми [1].

Отже, перехід України на принципи сталого розвитку, можливий завдяки наступним принципам: переважно державне регулювання процесу сталого розвитку, максимальне використання власних можливостей економіки України, особливо її природо сировинних ресурсів, виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу; врахування конкретної ситуації, в якій буде здійснюватись процес сталого розвитку, визначення пріоритетів і включення їх до плану на кожний рік відповідно до фінансових можливостей держави; поєднання державного впливу з ринковими формами сталого розвитку, стимулювання якісних змін шляхом позачергового фінансування, кредитування, матеріально-технічного та валютного забезпечення, надання економічних пільг пріоритетам сталого розвитку.

Література

1. Білорус О. Глобальні виміри європейської інтеграції / О.Білорус // НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2009. – С. 23 – 35.

2. Орлов Я.Л. Система ринкових відносин / Я.Л. Орлов. – К., 2010. – 236с.