Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

Глушко А.Д.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Мету, завдання та зміст державної регуляторної політики визначає її концепція. Концептуальні засади державної регуляторної політики являють собою систему взаємопов’язаних мети, завдань і принципів та визначають механізм регуляторної діяльності органів влади.

Основи державної регуляторної політики визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Згідно з положеннями цього Закону державна регуляторна політика – це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України [1].

В українській науковій термінології використовується два терміни – «регуляторна політика» та «регулятивна політика», які є синонімами терміна «regulatory poliсy», що застосовується в англійській мові. Оскільки в правовій науці склалася усталена точка зору, що однією з функцій права є регулятивна функція, то в наукових працях та нормативно-правових актах значного поширення набув термін «регулятивна політика» [2, 3]. Учені-економісти, здебільшого, використовують термін «регуляторна політика», під яким більшість із них розуміє регулювання економіки в цілому, чи окремих її сфер.

Сутність регуляторної політики відображається у системі зв’язків об’єктів і суб’єктів. Об’єктами регуляторної політики є господарські відносини та адміністративні правовідносини. Суб’єктами регуляторної політики виступають регуляторні органи, громадяни, суб’єкти господарювання та їх об’єднання, наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб’єктів господарювання. При цьому ефективність державної регуляторної політики в країні забезпечує врахування та оптимальне поєднання інтересів усіх суб’єктів.

Зміст регуляторної політики певною мірою розкривається через її функції, серед яких правомірно виділити такі:

1. Формування системи оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах.

2. Удосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

3. Гарантування прийняття економічно доцільних та ефективних регуляторних актів.

4. Сприяння усуненню адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку господарської діяльності.

5. Забезпечення досягнення економічної та соціальної ефективності на макрорівні та стабільного розвитку національної економіки.

Перелічені функції регуляторної політики формують цілісне уявлення про необхідність та важливість підвищення ефективності регуляторних процесів в національній економіці. Адже реалізація регуляторної політики передбачає виконання як економічної, так і соціальної функції. Суть економічної функції полягає у створенні умов для розвитку господарської діяльності і, відповідно, економічного зростання національної економіки. Соціальна функція спрямована на задоволення потреб та підвищення рівня добробуту населення.

Регуляторна політика базується на сукупності принципів, дотримання яких дозволяє забезпечити найвищий рівень ефективності регуляторних процесів у національній економіці. Вони відображають як тактичні, так і стратегічні орієнтири регуляторної політики.

Чинним законодавством України визначено такі принципи державної регуляторної політики як принцип доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості, передбачуваності, прозорості та врахуванні громадської думки. Враховуючи сучасні економічні реалії правомірно доповнити існуючий перелік принципами економічної і наукової обґрунтованості та звітності.

Таким чином, державна регуляторна політика являє собою систему взаємозалежних і взаємообумовлених мету, завдання і принципи її формування та реалізації (рис. 1).

Рис. 1. Концептуальні засади державної регуляторної політики

Таким чином, концептуальну основу державної регуляторної політики становить сукупність цілей, принципів, заходів, методів та інструментів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку країни.

Література:

1. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

2. Грицяк І.А. Особливості європейського управління на національному рівні: методичний аспект / І.А. Грицяк // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 1(2). – С. 165-172.

3. Чугунов І.Я. Регуляторна політика як інструмент активізації процесів регіонального соціально-економічного розвитку / І.Я. Чугунов, О.П. Крайник // Наукові праці НДФІ. – К., 2006. – Вип. 1(34). – С. 3-12.