Концевич О.К, Дернова А.Ю.

Науковий керівник: к. е. н., доцент Веселовська О.Є.

ДВНЗ КНУ «Криворізький економічний інститут»

Концепції «провалів» ринку та держави у галузі фінансування суспільного сектора економіки

В економіці України протягом останнього двадцятиріччя зросла роль держави у забезпеченні стратегічних умов розвитку суспільства, відбувалася докорінна перебудова цілей і механізмів використання державних фінансів, кардинальної трансформації зазнав суспільний сектор. Ці зміни супроводжувалися виявленням неспроможності ринку та обмеженості держави щодо ефективного вирішення низки суспільно значущих завдань, що актуалізує звернення до теоретичної розробки відповідної проблематики світовою економічною наукою.

Сучасні наукові концепції функціонування суспільного сектора висвітлено в працях українських вчених В. Л. Андрущенка, О. В. Длугопольського, І. Й. Малого, А. Ф. Мельник, М. В. Довбенка та ін. Проблему неефективності ринкових механізмів за умов інституційної слабкості держави розглянуто у працях російських вчених, а саме: Р. М. Нурєєва, Е. В. Пономаренко, Л. І. Якобсона, В. М. Полтеровича, А. Є. Шаститко. Разом з тим у сучасній науковій літературі майже немає публікацій, спрямованих на застосування концепцій «фіаско» держави і ринку до з’ясування причин «провалів» української держави в забезпеченні ефективного функціонування суспільного сектора.

Метою цієї публікації є виокремлення актуальних і практично значущих для розвитку національної економіки теоретичних підходів до проблеми інституційної неспроможності чинних механізмів координації економічної взаємодії.

Виклад основного матеріалу. Наукові основи аналізу збоїв ринкового економічного механізму було закладено в межах теорії економічної ефективності, якою визначено, що на мікрорівні провалами ринку є ситуації, коли раціональна поведінка людей в умовах ринкової економіки не забезпечує досягнення ефективного використання ресурсів. До такого роду збоїв можна зарахувати обмеження конкуренції та розвиток монополізму, проблему суспільних благ. На макрорівні до недоліків ринкового економічного механізму слід віднести внутрішні чинники та прояви макроекономічної нестабільності, а саме: коливання економічної активності, безробіття, інфляцію, дефіцит державного бюджету та зовнішньо-торгівельного балансу. Поряд з тим і як наслідок можна розглядати провали ринку з позицій соціальної справедливості.

До середини минулого століття вважалося, що неефективність ринкового механізму цілком може бути компенсована механізмом державного регулювання економіки та функціонуванням державного сектора економіки. Зокрема на початку ХХ ст. А. Пігу, досліджуючи відмінності між суспільними та приватними вигодами і витратами, запропонував «інтерналізувати» неявні зовнішні ефекти через державне втручання. Вчений відстоював принципи «найбільшого блага для найбільшої кількості людей» і вважав, що максимізація суспільного добробуту може бути досягнута шляхом більш рівномірного розподілу доходу. В якості одного з дієвих інструментів «інтерналізації» було запропоновано податкову політику.

Теоретичне обґрунтування економічної природи суспільного сектора у ринковій економіці здійснив П. Самуельсон, який став у середині 50-х років ХХ ст. основоположником теорії суспільних благ і аргументував доцільність державного втручання для зняття негативних наслідків дії ринкових механізмів. Разом з тим перекладення проблеми, з якою не впорався ринок, на державний сектор ще не є гарантією її ефективного вирішення. Проти панівної тенденції, що домінує в економічній теорії, щодо обґрунтування «компенсаторної» ролі держави у ліквідації провалів ринку виступив Р. Коуз, запропонувавши комплексний аналіз інституційної структури економіки, який визначає рівень трансакційних витрат. Вчений довів, що держава не спроможна оптимально розв’язувати питання суспільного сектору. Цю проблему можна вирішувати лише на основі чітко визначених прав власності шляхом укладення і дотримання угод між зацікавленими сторонами.

Участь держави, на думку вченого, визначається необхідністю легітимізації норм взаємодії між економіко-правовими суб’єктами та контролю за їх виконанням. Р. Коуз дав інституційне пояснення причин неспроможності ринку, тим самим відкривши можливості подальшого теоретичного аналізу функціонування економічних організацій.

У перехідній економіці розширення державного втручання призводить до зростання трансакційних витрат, що визначаються надмірною бюрократизацією. Вивчаючи теорему Коуза та особливості її застосування, Дж. Стігліц свого часу дійшов висновку, що досягти вичерпної специфікації прав власності практично неможливо навіть у розвинених ринкових економіках. Проте, як зауважував вчений, коли існують правові норми та механізми забезпечення їх дотримання, тоді в суспільстві формується й зміцнюється довіра як інституційна основа контрактної економіки. Неоінституційна економічна теорія таким чином сформулювала головний постулат, що може бути взятий за основу інституційної трансформації в перехідних економіках, а саме: ринок потребує інституційного забезпечення, ринкова економіка − це не простір, це насамперед − усталені норми взаємодії.

Згідно з принципом захисту порядку без втручання держави в економіку, обґрунтованого представниками вірджинської школи нової інституційної економічної теорії на чолі з Дж. Б’юкененом, держава не встановлює правил гри, а лише стежить за їх дотриманням і накладає санкції за порушення.

Держава як соціальний інститут має свої вади, що виявляються у неспроможності ефективного вирішення економічних завдань. Передумови провалів держави випливають із двох головних інституційних особливостей: по-перше, вони є результатом дії політичних механізмів прийняття рішень (демократичне голосування, представницька демократія, диктатура, бюрократичний централізм тощо); по-друге, прийняті рішення виконуються посередниками − державною бюрократією. Провали або фіаско держави − це випадки, коли держава не в змозі забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів. Невідповідність інтересів влади, яка уособлює державу, і суспільства становить особливу проблему в економіці України.

Таким чином, поєднання ринкових і неринкових форм взаємодії у сучасній економіці означає поєднання «провалів ринку», зумовлених недосконалістю ринкового механізму та неможливістю його ефективного функціонування в усіх, без винятку, сферах життя суспільства.

У перехідній економіці причини «провалів» ринку і держави набувають певної специфіки, що зумовлена своєрідними завданнями держави та, що найсуттєвіше, інституційною недостатністю забезпечення ефективної взаємодії між державним, приватним і корпоративним секторами економіки в умовах ринкової трансформації суспільства.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Застосування теоретико-методологічних підходів, вироблених у межах концепцій «провалів» ринку і держави, до аналізу реалій національної економіки виявило низку особливостей, які підсилюють ефект інституційної недостатності чинних механізмів узгодження інтересів і забезпечення економічного розвитку. Зокрема встановлено, що кумулятивні наслідки збоїв ринку та держави у трансформаційній економіці супроводжуються розгортанням специфічних тенденцій, зумовлених суперечністю між приватизованою державою та суспільством.

Питання співвідношення державної регуляторної політики і ринкових механізмів, форм суспільного контролю за діяльністю бізнесу в контексті забезпечення ефективного фінансування суспільного сектора національної економіки становлять перспективний напрям подальших наукових досліджень.