к.е.н.,
доцент кафедри економіки НФ ЗНУ
Пономаренко
К. О.
Нікопольський факультет ЗНУ
ФОРМИ
ТА МЕТОДИ АНТИІНФЛЯЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Загальне визначення інфляції в повному обсязі
пояснює форми її прояву для будь - якої сфери діяльності, в якій мають місце
грошові операції.
Інфляція (inflation) – тривале зростання
загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової
одиниці. Основними факторами є
монетарні та немонетарні. До монетарних факторів відносять надмірне збільшення
пропозиції грошей, внаслідок чого відбувається знецінення грошей та зниження їх
купівельної спроможності. До немонетарних факторів належить підвищення попиту
на товари та послуги, збільшення витрат виробництва, сезонні фактори тощо.
На початок
90-х років ХХ сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не
відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція
трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального
рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Дж. М. Кейнс вперше
проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.
Для України інфляція має не тільки
теоретичне, а й суто практичне
значення. Інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні і соціальні
наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і
скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення
соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної
ситуації.
В Україні в 90-ті
роки ключову роль у
"розкручуванні" інфляції відігравала занадто ліберальна монетарна
політика уряду та НБУ. Слід зазначити, що перебіг інфляційного процесу в даний
період в цілому відповідає схемі, що визначається монетаристським трактуванням
сутності та причин інфляції.
Засновник
монетаризму Мілтон
Фрідман зазначив, що
інфляція — це податок, що може
вводитися без прийняття закону.
Але ми
розглядаємо антиінфляційну політику, як
важіль регулювання економіки державою. В такому разі не доцільне
висвітлення інфляції, як незалежного від законів держави явища. Так як при
необхідності регулювання економічних процесів держава встановлює, на
законодавчому рівні фіксовані чи граничні рівні цін, які безпосередньо
впливають на зменшення рівня інфляції.
Єдиним виходом з ситуації коли
інфляція набирає обертів і негативно впливає на розвиток економіки країни є
запровадження державного регулювання цін і тарифів передусім
підприємств-монополістів. До складу яких входять як природні монополії, так і
підприємства, що посідають монопольне становище на ринку. Безпосередньо в
Україні державне регулювання цін на продукцію монополістів , вибір методів та
встановлення термінів регулювання здійснюється Міністерством економіки, а на
регіональних ринках - місцевими органами влади. Ці установи спільно з
Антимонопольним комітетом визначають перелік регульованої продукції монополістів, до якого на
загальнодержавному рівні входять найважливіші види товарів
народногосподарського значення, зокрема, прокат чорних металів, мінеральні
добрива для сільського господарства, синтетичні смоли та пластмаси,
гірничошахтне обладнання тощо. На регіональному рівні до складу підприємств, що
займають монопольне становище, належать як суб'єкти природних монополій
(комунальні підприємства газового господарства, відділки залізниць,
підприємства поштового зв'язку та телефонних послуг, комунальні підприємства),
так і інші утворення (хлібокомбінати, підприємства міського електротранспорту,
метрополітен тощо).
Регулювання цін монополістів
здійснюється або через установлення фіксованих чи граничних рівнів цін,
граничних рівнів посередницько-збутових і торговельних націнок (надбавок),
граничних нормативів рентабельності, або запровадженням обов'язкового
декларування зміни цін. Перелічені методи державного втручання у процес
регулювання цін мають як недоліки, так і переваги та різною мірою
використовуються урядами країн з ринковою економікою. Так, метод регулювання
цін через граничний рівень рентабельності у відсотках до витрат виробництва,
який практично не використовується у світовій практиці, набув в Україні
значного поширення. Підприємство не має права перевищити в ціні встановлений
норматив рентабельності, інакше на порушника накладаються штрафні санкції.
Протягом короткого проміжку часу такий підхід здатний стримати монопольні
тенденції до підвищення цін та скорочення пропозиції. Однак у довгостроковому
періоді виявляються негативні ознаки цього методу, зумовлені пропорційною
залежністю обсягу прибутку від собівартості продукції. Тому підприємства -
монополісти зацікавлені не у знижені, а навпаки , у збільшені витрат на свою
продукцію, що за встановленого рівня рентабельності дає їм змогу отримати
більший прибуток .
Таким чином
можна зробити висновок , що держава України проводить активну антиінфляційну політику та цілу низку
заходів, для забезпечення її продуктивності.
Список
використаних джерел
1. Глосарій банківської термінології - http://www.bank.gov.ua.
2. General Theory of Money and
Credit-Общая
теория денег и кредита
Edited by academician E.F. Zhukov - Под редакцией проф.
чл.-корр. Раен Е.Ф. Жукова. – 188 с.
3. Інститут
економіки , фінансово- економічний факультет, кафедра економічного аналізу та
фінансів, Свистун І.В. – 224 с.
4. Милтон
Фридмен. Количественная теория денег- http:/www.people.monetarism.ru
5. Гриньова, В. М. Державне регулювання економіки : підручник /
В. М. Гриньова, М. М. Новікова. – К. : Знання, 2008. – 128 с.