Чиж Н.М., к.е.н., доц. кафедри банківської справи

Луцький національний технічний університет

Особливості забезпечення діяльності банків власними коштами

Основною умовою банківської діяльності є наявність достатнього обсягу грошових ресурсів. Складовими ресурсами банку є його власні та залучені від інших юридичних та фізичних осіб кошти, а їх структура і розмір визначаються інтенсивністю й різноманітністю операцій, що здійснюються цією фінансово-кредитною установою.

До власних банківських ресурсів належать фонди, які створюються за рахунок прибутку та коштів акціонерів і засновників банку, їх метою є розвиток матеріально-технічної бази, покриття можливих збитків, забезпечення мінімального рівня платоспроможності, стимулювання праці співробітників.

Один з найважливіших шляхів зростання власних ресурсів комерційних банків — емісія й розміщення серед юридичних і фізичних осіб акцій, облігацій та інших цінних паперів. Дозвіл на їх випуск дає НБУ, а реєстрацію здійснює Міністерство фінансів. Потрібно зазначити, що при організації комерційного банку забороняється для формування чи збільшення статутного капіталу використовувати бюджетні ресурси або ті, що одержані в кредит чи під заставу [2].

Варто зазначити, що за економічним змістом капітал банку — це власні кошти засновників або акціонерів (власників банку), внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

Банківський капітал відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку, хоча за величиною становить незначну частину сукупних ресурсів банку. Частка власного капіталу у ресурсах банку має бути не нижчою за 8 %, тоді як для промислових підприємств це співвідношення, як правило, становить 50 % і вище.

Тим самим, власний капітал банку - це виражена у грошовій формі частина майна, яка належить його власникам, забезпечує економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовується для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку

Розмір власного капіталу становить станом на 01.09.2013 р. близько 14,62 % від сукупних пасивів банківської системи України (15,02 % станом на 01.01.2013р.; 12,88% станом на 01.01.2009 р.). Протягом 2009-2013 рр. спостерігається загальне, систематичне і послідовне зростання частки капіталу у пасивах українських банків з відповідним зниженням частки зобов’язань. Це притаманно всій банківській системі, а також усім групам банків [1, 3]. Крім того, така тенденція є результатом укрупнення банків, що пов’язано з об’єктивними факторами та регулятивними вимогами Національного банку України. Закономірність щодо збільшення частки власного капіталу у сукупних пасивах пов’язана з призначенням банків, їх роллю у фінансовому посередництві.

Незважаючи на незначну питому вагу в сукупних пасивах комерційних банків, власний капітал є фундаментом діяльності банку, основою його надійності, стійкості та безпеки. Власний капітал банку є базовим параметром для формування ресурсів як окремого комерційного банку, так і банківської системи в цілому. Питома вага власного капіталу у структурі ресурсів банків України є незначною і не перевищує 15%, це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через функції, які виконує власний капітал банку.

Підсумовуючи зазначимо, що формуванню банками власного капіталу притаманні як певні переваги, так і вади. Перевагами є:

— відносна простота залучення коштів, оскільки прийняття власниками і менеджерами банку рішення про формування власного банківського капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел) не потребує одержання згоди інших суб’єктів господарювання;

— більш висока спроможність банків генерувати дохід від здійснення операцій або надання послуг, оскільки у разі його використання не потрібно сплачувати проценти;

— можливість забезпечити фінансову основу подальшого розвитку, платоспроможність і фінансову стійкість банку на перспективу;

— незалежність від кон’юнктури грошового ринку (за умови формування власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел);

— підвищення довіри вкладників, кредиторів і регулювальних органів;

— відсутність загрози втрати контролю над банком з боку власників (особливо у разі формування власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел).

До вад власного капіталу банку можна віднести, зокрема:

— повне оподаткування, оскільки на формування власного капіталу спрямовується прибуток після оподаткування;

— виникнення проблеми зменшення розміру дивідендів, отримуваних акціонерами та іншими власниками банку.

Отже, капіталізація прибутку є одним з найпростіших та найдешевших способів зростання власного капіталу. Однак незначна частка прибутку у власному капітал вітчизняних комерційних банків свідчить про недостатність цього внутрішнього джерела нарощення. Умовою зростання прибутку є використання у процесі банківської діяльності ефективного ризик-менеджменту.

Література:

1. Аналітичний огляд банківської системи України за 2012 рік [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://rurik.com.ua/documents

2. Банковский надзор. Европейский опыт и российская практика: Пер. с англ. / Под ред. М. Олсена. – М.: Банк России, 2005. – 356 с

3. Динаміка фінансового стану банків [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://bankografo.com