Студентки 5 курсу групи ФК-52м інституту економіки та менеджменту

Полюх Мар’яна Миколаївна, Ващук Тетяна Миколаївна

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник: Цимбалюк І.О., к.е.н., доцент кафедри фінансів та оподаткування

Проблеми земельного оподаткування в Україні

Вступ.Земля як об’єкт ринкових відносин має ключове значення при здійсненні підприємницької діяльності в аграрній сфері у якості основного засобу виробництва, проте тенденції сучасного розвитку земельних відносин характеризуються недосконалістю організаційно-економічного забезпечення землекористування та землеволодіння. А тому, невід’ємною складовою механізму економічного регулювання земельних відносин є плата за землю, що обумовлює актуальність вивчення взаємовідносин власників землі та землекористувачів із бюджетом задля виявлення існуючих недоліків діючої системи оподаткування земельної власності, землекористування, причини виникнення та шляхи їх усунення.

Постановка завдання.Метою дослідженняє виявленняпроблем земельного оподаткування в Україні та обгрунтування шляхів їх усунення. Проблематиці земельного оподаткуванняприсвячені праці таких вітчизняних вчених, як О.Дмитрик, М.Дем’яненко,В.Заяць, І.Лукінов,А.Москаленко, М.Федоров, В.Хохуляк та інші.

Результати дослідження.В Україні плату за землю було впроваджено з метою раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру, проведення землеустрою та моніторингу земель, а також розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому аспектах:

1) при стягненні плати за землю майже не існує можливості ухилення від

її сплати, оскільки земельну ділянку неможливо приховати;

2) земельний податок повністю сплачується землевласниками і не може бути перекладений на будь-якого іншого платника;

3) земля як об’єкт оподаткування легко піддається точному обліку, що, в свою чергу, створює умови для точного визначення суми податкового зобов’язання на підставі достовірних даних про об’єкт оподаткування за звітний період. Адже, крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування має фізичний вимір, що спрощує його облік і визначення суми платежу;

4) при сплаті податку за землю забезпечується стимулювання власників землі та землекористувачів до більш продуктивної праці, оскільки розмір цього платежу залежить лише від розміру земельної ділянки,якою володіє його платник, а не від ефективності її використання;

5) цей вид платежу як інструмент державного регулювання може сприяти ефективному користуванню землі - основного природного багатства, оскільки її платність змушує землевласника чи землекористувача отримувати дохід від використання земельних ділянок (бо це не призводить до зростання податкових платежів);

6) ставки плати за землю визначаються за стабільною кадастровою оцінкою земель від її категорії, угідь, груп ґрунтів і переглядаються лише у разі зміни цін та інших причин. Отже, встановлюючи кадастрові диференційовані ставки залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, держава таким чином здійснює регулювання розподілу капіталу на території країни та її регіонів. Крім того, плата за землю є інструментом регулювання і територіального розміщення продуктивних сил у країні. Так, в індустріально перенасичених регіонах можуть встановлюватися підвищені ставки плати за землю. А для регіонів, які потребують додаткової підтримки з боку держави, навпаки, встановлюються пільги [5].

Плата за землю є другим за обсягом джерелом надходжень доходів до місцевих бюджетів і становить 1,4 % в структурі доходів місцевого бюджету.

Протягом 2013 року збільшувалась частка орендної плати за земельні ділянки з одночасним зменшенням земельного податку, що пояснюється фіксованими ставками земельного податку, тоді як ставки орендної плати періодично переглядаються у бік збільшення. Відтак можна прогнозувати подальше збільшення обсягів надходжень орендної плати на фоні значно повільнішого збільшення власне земельного податку [1].

Плата за землю, як складова системи земельних платежів, у сучасному форматі має певні недоліки. Як відомо, кошти від надходження земельного податку повинні бути джерелом фінансування землеохоронних заходів, а тому суттєвим недоліком сучасного механізму справляння плати за землю в Україні є те, що вона не забезпечує фінансовими ресурсами заплановані заходи [2, c.5].

Ключовим недоліком земельного податку, який слід вирішувати через податкові важелі регулювання - цевідсутність зв'язку між розмірами земельного податку з гектара угідь та фактичною величиною рентних доходів від землекористування, що зумовлює низькі ставки земельного податку і в свою чергу, не дозволяє сформувати надійне джерело фінансування землеохоронних заходів [4,с.112].

Ще одним недоліком сучасного земельного оподаткування є відсутність впливу на ринкові трансакції земельних угідь. Адже, нині досить часто здійснюються операції з земельними ділянками, пов’язані з даруванням, успадкуванням та продажем земель, в ході яких змінюється саме призначення угідь, тобто землі переводяться із сільськогосподарських в інші категорії, що є недопустимим та шкідливим для галузі. Особливого поширення зазначена проблема набула поблизу мегаполісів і за відсутності податкового регулювання ці процеси стали неконтрольованими. Внаслідок вилучення земельних ресурсів із сільськогосподарського обороту завдаються суттєві збитки аграрному виробництву, скорочуються площі сільськогосподарських угідь та знижуються їх якісні характеристики.

Також слід зазначити, що земельні податкові платежі недостатньо виконують стимулюючі та стримуючі властивості і не дозволяють належним чином врегульовувати проблеми розвитку земельних відносин, внаслідок чого знижується родючість землі та скорочуються площі сільськогосподарських угідь, що в майбутньому спричинить суттєві збитки для агросфери та створить загрози для продовольчої безпеки країни [3,с.37].

Отже, перелічені проблеми земельного оподаткування та недоліки фіскальних важелів державного регулювання розвитку земельних відносин потребують негайного та ефективного вирішення, що цілком можливе шляхом вдосконалення порядку справляння плати за землю, вдосконалення її адміністрування та упорядкування пільг щодо її сплати, отримання додатковихнадходжень, що сприятиме збалансованості відповідних місцевих бюджетів.

Список використаної літератури:

1. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2013 рік

[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ibser.org.ua

2. Дем’яненко М. Земельний податок у механізмі земельних відносин /

М.Дем’яненко //Вісник аграрної науки. – 2007. – №10. – С.3-10.

3. Заяць В.М. Роль платежів за землю у формуванні місцевих бюджетів/

В.М. Заяць// Фінанси України. 2009. – №10. – С.32-39.

4. Москаленко А. Земельне оподаткування : історія, методологія, практика

/ А. Москаленко // Регіональна економіка. – 2011. – № 4. – С. 112–116.

5. Фінансова аналітика [Електронний ресурс]- Режим доступу:

http://www.finalearn.com