доцент Коновал В. В., студентка Пазинич О. В.

Вінницький національний аграрний університет

НАПРЯМКИ ЗАЛУЧЕННЯ РІЗНИХ ДЖЕРЕЛ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО АГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Стабільний та стійкий розвиток як виробничої, так і соціальної сфери аграрного сектора економіки України, в умовах становлення ринкових відносин потребує інвестиційної активності, надання необхідних грошових і матеріальних ресурсів з різних джерел. Це дає можливість заміни застарілого і зношеного устаткування та впровадження інноваційних технологій для забезпечення ефективного виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку соціальної сфери села.

Подолання критичного стану сільського господарства залежить від реалізації комплексу заходів інноваційно-інвестиційного характеру, що забезпечать його динамічний розвиток і вихід на передовий рівень технологій та якості продукції. Штучне подрібнення земельних масивів і реструктуризація сільськогосподарських підприємств зумовили незацікавленість інвесторів в аграрній галузі України в 90-ті роки ХХ ст. Натомість стабілізація економічних і фінансових умов роботи сприяла збільшенню інвестицій в аграрну галузь України [1].

З огляду на низький рівень платоспроможного попиту сільськогосподарських товаровиробників на ринку інноваційної продукції, недостатність коштів, що залучаються на договірній основі, незначну частку фінансових ресурсів комерційних структур у структурі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виконуваних в аграрній сфері, основним інструментом мінімізації негативних наслідків приєднання України до СОТ для національного АПК є забезпечення достатності бюджетного фінансування інноваційної діяльності, як найбільш гнучкої та маневреної складової економіки, здатної сформувати високоефективне агропромислове виробництво [3].

Загалом на період від 2009 до 2015 рр. на підтримку національного аграрного сектору в бюджеті виділено 120750,5 млн. грн.. бюджетних коштів, з яких 18373,7 млн. грн. (15,2%) спрямовано на удосконалення системи професійної освіти, а 5308,3 млн. грн. (4,4%) – на розвиток аграрної науки.

Незважаючи на зростання масштабів бюджетного фінансування аграрної науки та професійної освіти як важливих чинників інноваційного розвитку вітчизняної аграрної сфери, фактичні обсяги фінансового забезпечення даних статей бюджету все ще не перевищують 50 % від потреби. Так, нині в АПК фінансуються переважно неприбуткові прикладні дослідження, а орієнтація наукових розробок на реальні потреби аграрного сектора є недостатньою (нині в Україні більше третини науково-технічної продукції, яка створюється установами і організаціями аграрної науки, залишається неосвоєною виробництвом), що зумовлює розпорошення бюджетних коштів, які вкладаються в науку, унеможливлює збільшення інноваційних надходжень від науки до виробництва, спричиняє економічну самоліквідацію наукових шкіл і призводить до виникнення соціальної напруженості [1].

Важливою частиною інвестиційного процесу в АПК є розвиток його інфраструктури. Невід’ємною складовою міцної інфраструктури є її виробнича та соціальна сфера діяльності об’єктів, спрямована на забезпечення ефективної роботи основного виробничого комплексу інфраструктури сфери АПК, яка надає послуги виробничого характеру спеціалізованими підрозділами і задовольняє потреби населення у соціальному напрямі [2].

Ефективність функціонування інфраструктури в системі АПК тісно пов’язана з вирішенням двох проблем: встановлення таких пропорцій і рівня їх розвитку, який би відповідав вимогам основних сфер комплексу – сільського господарства і переробної промисловості; забезпечення такої спрямованості розвитку основних підрозділів виробничої інфраструктури, яка орієнтує і сприяє одержанню високих кінцевих результатів [2]. Ефект діяльності виробничої інфраструктури в цілому та її складових має, в основному, міжгалузевий характер і проявляється у результатах функціонування не окремих її підрозділів, а в основних сферах комплексу. Економія на витратах в інфраструктурні підрозділи спричиняє значні втрати сільськогосподарської продукції, погіршення її якості та соціальних стандартів у сфері послуг та рівня життя селян. Все це викликає необхідність удосконалення всієї інфраструктури, запровадження пропорціонального її розвитку, зокрема у сфері забезпечення сучасними житловими умовами, та відповідного рівня послуг у навчанні, медичній, культурній і побутовій сферах.

Отже перехід агропромислового виробництва на нову інноваційну основу потребує зосередження зусиль на відтворенні нормальних виробничих умов у агропромисловому виробництві, стимулюванні науково-технічного прогресу в усіх ланках його розвитку: наука – перетворення результатів науково-дослідних робіт в інновації (винахід), винахід – у технології, технології – в наукоємний продукт.

Література:

1. Коркішко О. Г. Проблеми та напрямки залучення різних джерел інвестиції / О. Г. Коркішко // Економіка України: фінансово-економічні проблеми інноваційного розвитку— К. : НДЕІ - 2012. - № 3 – С. 98-105

2.  Міколяш А. А. Сучасний стан та ефективність залучення інвестицій в аграрний сектор економіки / А. А. Міколяш // Економіка України: фінансово-економічні проблеми інноваційного розвитку— К. : НДЕІ - 2013. - № 25 – С. 58-65

3. Громов О. А. Напрямки удосконалення фінансово-інвестиційного забезпечення розвитку інноваційного аграрного підприємництва / О. А. Громов // Економіка і фінанси / Збірник наукових праць. – 2013. – Вип. 34 – С. 55-60.