Барсегяна Д.С., БС-09-МА

Науковий керівник: Вербицька Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

 «Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів»

Постановка проблеми. Увага до процесу інвестування залишається фундаментальною передумовою ефективного функціонування фінансової та економічної системи України. Нові запити клієнтів, конкуренція у сфері інвестиційної діяльності неминуче вимагають більш високого рівня управління.

Мета роботи. Метою даної роботи є розкриття суттєвого значення до поняття акціонування, який являє собою одним з основних методів фінансування інвестиційних проектів.

Виклад основного матеріалу. Метод акціонування використовується для фінансування великих інвестиційних проектів зі значними строками окупності витрат. За умови акціонування капітал залучається шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб, або через випуск варантів. Через акціонування може залучатися не тільки грошовий капітал, а й матеріальні та нематеріальні цінності. Привабливість акціонерної фор­ми фінансування інвестиційних проектів виявляється у тому, що основний обсяг необхідних ресурсів надходить на початку його реалізації, тобто дає можливість профінансувати нові підприємства, в яких немає ще прибутків, амортизації, немає заставного майна, щоб одержати кредит у банку. Крім того, такий метод фінансування (емісія простих акцій) не зобов’язує підприємство 
повертати капітал і виплачувати дивіденди через певний проміжок часу.

Акціонерні форми господарювання здатні відіграти певну роль у реалізації нової структурної політики. Розповсюдження акцій серед підприємств і організацій приводить до перерозподілу між ними платоспроможного інвестиційного попиту, в тому числі й не забезпеченого товарами. А придбання акцій населенням сприяє трансформації споживчого попиту в інвестиційний, опосередковує відплив капіталу з фонду споживання у фонд нагромадження, переміщаючи в такий спосіб тиск незабезпечених товарами грошей із ринку предметів споживання на ринок засобів виробництва. Таким чином, відбувається розширення горизон­тальних зв’язків між підприємствами, що бувають двох видів: організаційні (концерни, асоціації, синдикати) і фінансові (об’єд­нання грошових засобів у формі акціонерних товариств). Розвиток фінансових зв’язків через створення акціонерних товариств приводить до внутрішнього та міжгалузевого переливу капіталу. З’являється можливість швидкого здійснення структурних зрушень, що сприяють освоєнню нових технологій і підвищенню конкурентоспроможності підприємств.

Порядок організації акціонерних товариств в Україні визначено у Цивільному кодексі України, який набрав чинності 1 січня 2004 р. [17].

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Ста­тутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій і не може бути меншим за розмір, встановлений законом. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними або фізичними особами, які несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства. Воно відповідає за зобов’язаннями учасників, пов’язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

Основним фінансовим інструментом для залучення інвестиційних ресурсів на підприємстві за такого методу фінансування є акція.

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ, акція — це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь на паях у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу, отже, його влаштовує те, що він не зобов’язаний повертати інвесторам вкладений ними капітал.

Висновки. Акціонування як метод фінансування інвестиційних проектів здатен відіграти певну роль і у реалізації нової державної структурної політики. Розповсюдження акцій серед підприємств та організацій веде до перерозподілу між ними платоспроможного попиту, у тому числі незабезпеченого відповідними товарами. А придбання акцій населенням сприяє трансформації споживчого попиту в інвестиційний, опосередковує відплив капіталу з фонду споживання у фонд нагромадження, переміщаючи у такий спосіб тиск незабезпечених товарами грошей із ринку предметів споживання на ринок засобів виробництва.

Акціонерна форма фінансування інвестиційних проектів значно полегшує і процес інтеграції економіки країни в систему світових господарських зв’язків, залучаючи інвестиції іноземних підприємств. Випуск та реалізація цінних паперів національними підприємствами на світових ринках має сприяти залученню додат­кових валютних ресурсів для здійснення технічного розвитку, переозброєння та реконструкції виробничої бази. Використання фінансового ринку дає змогу керувати значно більшими обсягами знеособлених продуктивних інвестицій дрібних акціонерів (у тому числі іноземних) порівняно з механізмом створення спільних підприємств.

Література:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність»

2. [ Електронний ресурс ] : конспект лекцій за курсом Аптекар C.C., Вербицька Ю.В., Нефедова Ю.В. «Проектне фінансування» ; М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. Інвестиційного менеджменту. ─ Донецьк : [ДонНУЕТ], 2012

3. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2013. – 367 с.

4. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2012. – 472 с.

5. Інвестологія: наука про інвестування: Навч. посібник/ Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. та ін.; За ред. С.К. Реверчука. – К.: Атака, 2010. – 264 с.