Економічні науки / 6 Маркетинг та менеджмент

А. М. Іванов

Одеська національна академія харчових технологій

Екологічна складова туристично-рекреаційної діяльності Кримського півострова

Територіально-рекреаційна система Криму складалася в умовах планового господарства СРСР з розрахунку на внутрішні потреби великої країни, що не задовольняє сучасним економічним і соціальним вимогам. В умовах ринкової економіки необхідно міняти її внутрішню функціональну систему [1].

В Криму сьогодні наявні всі типи рекреаційних територій, причому процес їх формування, враховуючи загальну стратегію розвитку регіону, триває.

Виокремлюють:

- «місця відпочинку» (пляжі, сквери, набережні та ін.), до них можна віднести міські рекреаційні території;

- «зони відпочинку», навколо міст (курортно-рекреаційні зони, ландшафтно-рекреаційні зони, ландшафтно-рекреаційні клини міських і приміських парків і т. ін.);

- «рекреаційні райони», наприклад, Південний берег Криму;

- «рекреаційні регіони».

В Криму рекреаційні території представлені курортами і лікувально-оздоровчими місцевостями, національними парками, регіональними ландшафтними парками, парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва, ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками і місцями відпочинку. Крім того, до рекреаційних територій слід віднести екологічні й туристичні стежки з закріпленими і незакріпленими землеволодіннями і рекреаційні ареали (зони): національні природні парки, що формуються, заповідники, буферні зони заповідників, а також агрорекреаційні ареали (в основному, у вигляді дачних ділянок). До них також традиційно відносять експериментальні лісомисливські господарства (території та ареали з розвитком мисливсько-промислового туризму).

Основна частина туристичних ресурсів зосереджена в Південнобережній зоні - 1701 об’єкт, Центральною (Бахчисарай, Бєлогорськ, Сімферополь) - 547, Східною (Кіровський, Ленінський, Радянський) - 255, Західною (Сакський, Чорноморський) - 114, Північною (Джанкойський, Червоногвардійський, Красноперекопський, Нижньогірський, Первомай- ський, Раздольненський) - 278. Всього по Криму до цієї категорії ресурсів віднесено 3149 об’єктів [2].

Рекреаційні території Криму, розташовані на територіях, що охороняються, і такі, що є базою (з точки зору рекреаційних ресурсів), для розвитку екотуризму, беруть різну міру участі в підтримці екологічної рівноваги на півострові. Близькість рекреаційного природокористування до середовищноохоронної групи природокористувань (через організацію категорій природних територій (ОПТ), що охороняються, допускають на своїй території розвиток рекреаційної діяльності - музеї-заповідники, національні парки, парки- пам’ятки садово-паркової архітектури, ботанічні сади та ін.), створює можливість введення РТ в ЕК Криму, а також дозволяє розглядати наявний природно-заповідний фонд (ПЗФ) півострова як природну основу і потенціал для тих, що є, і організації нових рекреаційних територій [3].

ОПТ Криму, що мають не лише природну унікальність, і, як правило, історико-культурні пам’ятки, рекреаційним попитом при відповідних організаційних заходах можуть бути занесені до Списку Світової природної і культурної спадщини (наприклад, Великий Севастополь як кластерна територія з Херсонесом і Балаклавою, Бахчисарай і його околиці, Феодосія і багато інших). Це дозволить ОПТ Криму підвищити свої прибутки (наприклад, встановити прийнятну плату за відвідування, за додаткові рекреаційні послуги) для підтримки умов і ресурсів на якісному рівні, а також створить сприятливі умови для розвитку місцевого господарства.

Таким чином, РТ, що входять повністю, як і новоутворенні, що розвиваються на об’єктах і територіях природно-заповідного фонду, є невід’ємною частиною територіального рекреаційного комплексу Криму.

Прикладом рекреаційних територій, що підтримують екологічний баланс Південного берега Криму, можуть служити ландшафтні парки XVIII - XIX ст., нині - парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, які на сьогодні перетворились на улюблені місця відпочинку кримчан і гостей півострова. Найбільшу популярність набули парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, розташовані на західному узбережжі (0,8 % ПЗФ Криму): Алупський, Форосський, Лівадійський, Масандровський, Місхорський, Гурзуфський, Харакський, «Бескид», Кипарисовий, Харасанський і Нікитський ботанічний сад. Крім загальнодержавних (10) в Криму нараховується в цілому близько 28 об’єктів цієї природоохоронної категорії.

Використовуючи класифікацію РТ за вільним часом [4], в Криму набули розвитку всі три типи рекреаційних територій, які розвиваються на природних територіях, що охороняються:

1-й тип - рекреаційні території для щоденного відпочинку - пляжі, сквери, бульвари, парки, лісопарки, набережні в містах і на великих селитебних об’єктах у межах пішохідної доступності (наприклад набережна м. Ялти, Приморський бульвар і Історичний бульвар м. Севастополя, музей-заповідник Херсонеса, сквери Сімферополя, Євпаторійський дендропарк і т. ін.);

2-й тип - рекреаційні території для щотижневого відпочинку. До цього типу можна віднести і території, які ми назвали вище, до них ще приєднуються території в межах до 3 годин їзди на громадському і особистому транспорті:

а) рекреаційні території стаціонарного відпочинку. Сюди відносять в основному агрорекреаційні території (дачні селища), у Криму вони тяжіють до міст, узбережжя або ОПТ різного рангу (наприклад дачні селища в районі Фіолента, Ласин, Любимівки і багато інших). Сюди також відносять території, що набули останнім часом популярності (особливо серед городян в зимку) дво-триденний відпочинок у здравницях і на базах відпочинку на ПБК. Наприклад, сюди можна віднести рекреаційні території таборів, пансіонатів і баз відпочинку від мису Лія до мису Сарич та інших;

б) рекреаційні території маршрутного відпочинку і туризму з елементарним набором фізичних навантажень та історико-культурними пам’ятками: піші — наприклад, серед севастопольців популярні сімейні і шкільні походи околицями Балаклави, в район мису Фіолент, Любимівки та ін.), автобусні - парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва з палацами ПБК (наприклад Алупкинський палац), Нікитський ботанічний сад та ін., навчальні екологічні стежини - до них можна віднести фрагменти обладнаних стежин Ялтинського, Кримського і Карадагського заповідників, Сонячну, Боткінську, Курчагівську та інші знамениті стежини;

3-й тип - рекреаційні території відпускного циклу (до них належать території здравниць і курортних установ міст: Саки, Євпаторія, Велика Ялта та ін. (з переважанням стаціонарного відпочинку). До цієї категорії можна віднести сільський зелений туризм узбережжя і гірського Криму (наприклад в заповіднику «Байдарський», в прибережних курортних селищах ПБК). До територій з переважанням маршрутного туризму і відпочинку традиційно відносяться гірський і передгірський Крим, насичений численними природними і культурно-історичними пам’ятками та мережею маршрутів і турбаз.

Рекреаційна діяльність може бути умовно поділена на лікування, оздоровлення і туризм. Рекреаційні ресурси Криму дозволяють успішно розвивати всі гри види рекреаційної діяльності й формувати на його території чотири основні типи рекреаційних систем, які набули розвитку в Криму: лікувальний (запобігання прогресу хронічних захворювань, пригнічення активності запальних процесів і т. ін.), оздоровчий (профілактика захворювань), спортивний (зміцнення фізичного здоров’я) і пізнавальний (зміцнення духовного здоров’я і задоволення пізнавальної активності індивіда) [5]. Перші два типи пов’язані з лікувально-оздоровчими місцевостями і курортами як територіями, що охороняються, останні два - безпосередньо стосуються територій (ОНІТГ і ОІТГ), що особливо охороняються і охороняються.

При першому типі ТРС лікувальні заходи здійснюються переважно за допомогою природних чинників: лікувальних мінеральних вод (пиття і ванни), лікувальних грязей (аплікації), кліматотерапевтичних процедур. До такого типу ТРС фахівці висувають підвищені вимоги до природних комплексів, оскільки різні елементи цих комплексів вступають у тісний зв’язок з найважливішими системами організму і спрямовані на лікування та зміцнення здоров’я хворих людний. Лікування хворих здійснюється в курортних умовах. При цьому, у разі потреби, можуть бути допущені антропогенні зміни - окультурення природних ландшафтів (наприклад, заміна природної рослинності на інтродуцировану при розбитті парків навколо санаторіїв). До такого типу ТРС відносять райони: м. Саки, Євпаторії, трикілометрову курортну зону Південного берега Криму (від Севастополя до Феодосії).

При другому і третьому типі ТРС (оздоровчий і спортивний тип) використовують загальнозміцнюючі заходи для здорових людей, спрямовані на усунення стомлення, відновлення функцій найважливіших систем організму у зв’язку зі стомленням, а також для підвищення їх працездатності. Істотного значення для досягнення цих цілей набувають дозовані прогулянки, походи, екскурсії, видовищні заходи, повітряні і сонячні ванни, морські і річкові купання і т. ін. Соціальна і медико-біологічна значущість цих двох типів ТРС дуже велика, оскільки вони спрямовані на зміцнення здоров’я трудящих (трудових ресурсів, населення країни), підростаючого покоління. Без оздоровчих і спортивних заходів не можна здійснювати гармонійний і духовний розвиток народу [6]. Разом із загальновизнаними типами ТРС, є декілька підтипів, пов’язаних із містами-курортами та екскурсійними центрами (максимально урбанізованими рекреаційними територіями з великими технічними спорудами, розвиненою інфраструктурою відпочинку); мінімально урбанізованими і не урбанізованими рекреаційними територіями, що є районами, наближеними до малозмінних природних комплексів, парків з багатою рослинністю, чистим повітрям та ін. Тут є всі можливості для активного відпочинку, тривалих прогулянок на свіжому повітрі, занять спортом та іншими подібними заходами, спрямованими на зміцнення здоров’я. Цей комплекс заходів має бути використаний (згідно з регламентованим тренувальним режимом, з урахуванням віку і загальної підготовленості різних категорій людей розумової і фізичної праці) для диференційованих навантажень у цілях зміцнення здоров’я.

Четвертий тип ТРС стосується переважно таких аспектів, які потрібні для пізнання нових явищ, і процесів, що лежать в основі розвитку лікувально-оздоровчих і загальнозміцшюючих заходів, з одного боку, і розширення загального кругозору людей, підняття рівня їх культури і духовного розвитку - з іншого.

Література:

1. Гончаренко Г. А. Перспективы развития малых городов в рекреационном хозяйстве Крыма / Г. А. Гончаренко // Культура народов Причорномор’я. – 2001. - №25. – С. 32-34.

2. Цопа Н. В. Туристические возможности и основы перспективного развития териториально-рекреационного космплекса АР Крым / Н. В. Цопа // Культура народов Причорноморья. – 1999. - №6. – С.

3. Багров НВ. Каким бать Крыму в XXI веке? / Н. В. Багров. – Симферополь. – 1997. – 196 с.

4. Чижова В. П. Рекреация и заповедное дело: итогои и перспективы взаимодействия / В. П. Чижова, И. Л. Прыгунова. – Минск: ДОЛ-Принт, 2004. – 146 с.

5. Теоретические основы рекреационной географии / Отв. Ред.. В. С. Преображенський. – М.: Наука, 1975. – 224 с.

6. Царфис В. Г. Природа и здоровье человека / В. Г. Царфис. – Высшая школа, 1987. – 480 с.