Маркетинг и менеджмент.

Халамендик М.В., студентка,

Фіщук Н.Ю.,

Вінницький Національний аграрний університет, Україна

Особливості робочого часу менеджера

Менеджер виступає центральною фігурою апарату управління, від результату роботи якого залежить результативність діяльності не лише окремих підрозділів підприємства, але й діяльність підприємства в цілому. Дефіцит організації управлінської праці та нераціональний розподіл робочого часу менеджера призводить до неефективної його роботи. З огляду на це в кожній організації необхідно приділяти увагу питанням ефективного використання часу управління працівниками.

В публікації Н. Юрик виділяються такі основні причини неефективного використання робочого часу (так звані поглиначі часу): відсутність чіткого плану робочого дня; недостатня кваліфікація управлінського персоналу; невпорядкованість інформації; неорганізованість виробничих процесів; нечіткий розподіл прав і обов’язків; постійна зайнятість; створення у колективі непродуктивного стилю роботи, який призводить до нераціонального використання часу в усіх ланках, а частіше всього – до банкрутства [1, с.101].

Тривалість робочого часу встановлюється згідно з законодавством. На сучасному етапі розвитку спостерігається тенденція до збільшення ролі колективно- та індивідуальнодоговірного регулювання тривалості робочого часу. Держава в свою чергу встановлює межу робочого часу яка не може бути збільшена [2, с.471].

Розуміючи проблему ефективного використання робочого часу, менеджер повинен аналізувати ситуації, що виникли під час його роботи і раціонально розподіляти свій час. Кожен успішний менеджер повинен враховувати існування цієї проблеми і проводити раз у квартал протягом 7 – 10 днів перевірку виконаної ним роботи з точки зору затрат часу. В свою чергу необхідно аналізувати, чи дійсно робота, що виконується, відповідає посаді, знанням, кваліфікації, а також чи не заперечують затрати часу на виконану роботу доцільному використанню робочого часу [1, с.104].

Ю.І. Палеха у своїй книзі «Менеджмент для початківців» зазначив як визначити керівника, який не раціонально використовує свій час: він нетерплячий, коли вирішує питання і контактує з оточуючими, особливо з рівними за становищем, а тим паче — з підлеглими; за будь-яких труднощів просить допомоги в начальства; на робочому місці безлад; завалений кореспонденцією і не в змозі в ній розібратися; не вміє розподіляти обов’язки серед підлеглих і делегувати їм більшу частину справ, а тому усім переймається сам [4].

Цілий ряд авторів пропонують використання тайм – менеджменту, як засобу для раціонального розподілу робочого часу менеджера. Цей вид менеджменту містить набір правил, порад, навиків, інструментів і систем, що сприяють доцільному використанню робочого часу менеджером.

Зокрема Н.Юрик зазначає, що: основне завдання тайм – менеджменту – визначення пріоритетних завдань в своїй діяльності, правильний розподіл людських ресурсів, підвищення ефективності управління праці.

Існують певні правела використання тайм – менеджменту. Серед яких можна виділити наступні: керівник не повинен втрачати час, ставити перед собою цілі, використовувати у своїй повсякденній роботі блокнот, записник, спеціальні програми тощо, встановлювати пріоритети, розподіляти завдання, скорочувати до мінімуму час на виконання кожного поставленого перед ним завданням, раціонально використовувати час, що витрачається на очікування [1, с.104].

Як зазначає Ю.І. Палеха, ефективне використання робочого часу можливе за наявності виконання таких вимог: правильно визначити кінцеву мету; зосередитись на головному; продумати мотиви і стимули; встановити тверді строки виконання; навчитись бути рішучим; уміти говорити «ні»; не дискутувати в телефонних розмовах; набути звички занотовувати в записній книжці; навчитись слухати, формулювати питання; враховувати дрібниці; приступати до справ одразу; використовувати повністю робочий час; стежити за тим, на що витрачається вільний час; змінювати вид занять; починати роботу якомога раніше; виховувати повагу до свого робочого часу [4].

Ми переконуємось, що менеджеру потрібно навчитись раціонально будувати систему постійного контролю за своїм робочим часом, яка була б сприятлива як для роботодавця, так і для його співробітників. Потрібно мати на увазі, що роботодавець не може витрачати великі гроші в якості матеріальних важелів впливу на трудову поведінку працівників з метою економії їх робочого часу. Це стає своєрідним бар’єром на шляхy до кар’єрного росту та об’єднання інтересів обох сторін [3. с.58].

Література:

1. Юрик Н. Особливості нормування управлінської праці, обліку та аналізу робочого часу менеджера в умовах антикризового менеджменту// Галицький економічний вісник – 2012. № 2 (41). – С.101 – 105.

2. Прудникова В.А. Ненормований робочий час як умова трудового договору//Актуальні проблеми права: теорія і практика – 2012.№25. – С.471 – 477.

3.Мудра С. Модель управління якістю підготовки майбутніх менеджерів і її практична реалізація в процесі навчання в вузах// Теорія та методика управління освітою – 2012.№9. – С.55. – 71.

4. Палеха Ю. І. Менеджмент для початківців//Підручники онлайн: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.convdocs.org/docs/index-74951.html?page=4