Економічні науки/7. Облік і аудит

Бугаєнко О. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Бухгалтерський облік, як один з видів господарського обліку

Розвиток обліку – це розвиток бухгалтерської думки. Методологія бухгалтерського обліку пройшла шість головних етапів, збільшуючись, ускладнюючи і вдосконалюючись [6, с. 6-11]:

1. Натуралістичний ( 4000 до н.е. – 500 до н.е.). Думка бухгалтера досить примітивна, він хоче відобразити в обліку те, що бачить, з чим працює. Виникає центральне поняття бухгалтерського обліку – факт господарського життя.

2. Вартісний ( 500 до н.е. – 1300). Поява грошей (перші монети виникли в V ст. до н.е.) призвело до виникнення нового прийому – оцінки, яка проводилася у всіх випадках, коли гроші виступали у функції міри вартості. З цього моменту об'єкт обліку – факт господарського життя – роздвоївся, бо спочатку він відбивався в натуральному вимірі, а потім (або одночасно) у грошовому.

3. Діграфіческий (1300 – 1850). Бажання і необхідність виявляти фінансовий результат господарської діяльності привели до розділення патрімонального обліку на уніграфіческий (проста запис) і діграфіческий (подвійний запис).

4. Теоретико-практичний (1850 – 1900). Подальший розвиток діграфіческого обліку йшло за двома напрямками. Одні бухгалтери намагалися витлумачити факти господарського життя з позицій юриспруденції, інші розглядали їх як економічні, при цьому виникало питання про пріоритет форми (право) над змістом або змісту (економіка) над формою. Інші бухгалтери, а їх була більшість, значну увагу приділяли обліковій процедурі, що призвело до диференціації рахунків, їх класифікації, розвитку різних форм рахівництва.

5. Науковий (1900 – 1950). Багато століть бухгалтерський облік існував як практична діяльність. У середині XIX в. були закладені основи бухгалтерської науки, сформульовано і обгрунтовано її категорійний апарат. До кінця XIX в. переважала юридична інтерпретація обліку, з початку XX в. отримало визнання економічне його розуміння.

6. Сучасний (з 1950) етап привів до розвитку динамічної та статичної трактувань балансу і до спроб їх деякого синтезу.

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами [1]:

v оперативний облік;

v статистичний облік;

v бухгалтерський облік.

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Статистика застосовує різні вимірники і властиві їй способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини).

Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики.

Бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності [4].

Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень [2].

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно [5]:

1. Знати законодавчу і нормативну базу щодо ведення бухгалтерського обліку;

2. Уміти оформляти й обробляти первинні бухгалтерські документи та реєстри;

3. Складати бухгалтерську (фінансову) звітність, аналізувати отримані результати, звітувати перед зацікавленими особами.

Восени 2006 року Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів ухвалила стратегічні напрямки розвитку бухгалтерського обліку в Україні. Ці стратегічні напрямки оприлюднювалися на конференціях, були опубліковані на сайті Міністерства фінансів.

До стратегічних напрямків розвитку бухгалтерського обліку в Україні відносяться зокрема такі [3, с. 23]:

v удосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку і аудиту з метою створення інформаційної інфраструктури ринкової економіки і забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

v адаптація нормативно-правової бази бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського союзу і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

v удосконалення методологічних засад облікової політики суб’єктів державного сектору економіки;

v реформування бухгалтерського обліку в секторі державного управління;

v удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності інститутів спільного інвестування;

v удосконалення методології управлінського обліку суб’єктів господарювання;

v удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності для малих підприємств.

Важливі особливості бухгалтерського обліку полягають у тому, що він перш за все вартісний, суцільний і безперервний, документально обґрунтований, використовує властиві йому способи опрацювання інформації [4].

Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержавне значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Кожне підприємство має матеріальні складові своєї діяльності, тобто засоби господарства.

До засобів господарства відносяться [1]:

v засоби виробництва — майно, що одномоментно або багаторазово використовується у процесі виробництва;

v засоби у сфері обігу — готова продукція або товари, готівкові кошти та їх еквіваленти, кошти у розрахунках;

v засоби невиробничої сфери — об’єкти науки, культури, охорони здоров’я тощо.

Таким чином, бухгалтерський обліг складає досить вагому частку в системі господарського обліку. Усі види обліку взаєпов’язані та доповнюють друг друга, створюючи єдину систему обліку.

Література:

1. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 р.

3. Ловінська Л. Г. Бухгалтерський облік – інформаційне підгрунтя євроінтеграційних процесів в Україні / Л. Г. Ловінська // Экономика и управление. – К., 2009. – № 1. – С. 23-28

4. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: Знання, 2004. — 447 с.

5. Тігова Т. М., Селіверстова Л. С., Процюк Т. Б. Аналіз фінансової звітності: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 268 с.

6. Соколов Я. В., Соколов В. Я., История бухгалтерского учета: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2004. — 272 с: ил.