К.е.н., доцент Коваль Л.В.,

Бойко Юлія Вячеславівна

Вінницький національний аграрний університет, Вінниця

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Питання про оптимізація діяльності суб’єкта, що господарює, та пошук напрямів раціоналізації його центрів витрат і центрів відповідальності за допомогою різних видів інструментів є доволі цікавим напрямом, на який звертали увагу як зарубіжні, так і вітчизняні автори. Тому, дослідження останнього десятиріччя дозволяють відокремити облікову політику як засіб підвищення ефективності бухгалтерського обліку.

Для аналізу теоретичних та практичних розробок щодо облікової політики, присвячені численні праці вітчизняних авторів: Т. Барановської [1], В. М. Пархоменко [4], М. Пушкаря [5], В. Г. Швець[6]та ін.

При цьому вони дозволяють виявити, що проблемними питаннями на сучасному етапі є: визначення сутності та змісту облікової політики; її місця в системі бухгалтерського обліку; призначення облікової політики; а також розгляд облікової політики як фактору, що впливає на отримання та співставлення макроекономічних показників [1].

Якщо розглядати облікову політику як елемент регулювання, виділення рівнів нормативного регулювання повинно базуватися на ієрархії нормативних документів згідно з їх правовою силою та функціональному розмежуванні керівних органів з бухгалтерського обліку, що визначені Законом Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні.

У зв’язку з тим, що облікова політика формулюється в нормативному акт нижчого рівня, а бухгалтерське законодавство є комплексним, вона повинна ґрунтуватися на наступних нормативних актах:

1) Конституція України;

2) кодекси (господарський, цивільний);

3) закони;

4) підзаконні акти (Укази Президента, постанови Уряду, інструктивні матеріали Міністерства фінансів) [4].

В окремих випадках до елементів системи нормативного регулювання відносять не саму облікову політику, а відповідний стандарт або положення бухгалтерського обліку, яким визначаються питання її формування та розкриття.

Як правило, такий стандарт знаходиться в числі перших, схвалених національними органами регулювання, тому вивчення закордонного досвіду, дозволить за аналогією визначити вимоги до його оформлення в рамках одного з рівнів регламентації бухгалтерської діяльності в нашій країні.

Важливим моментом є зазначений в Положенні про облікову політику підприємства, його взаємозв’язок, як елементу системи нормативного регулювання обліку, з іншими Положеннями з бухгалтерського обліку. Тобто прийняття чи відхилення подібного Положення у вітчизняній практиці залежить від вже існуючих П(С)БО. Питання, що входять до облікової політики, вже віднесені на децентралізований рівень регулювання (підприємств), діючим законодавством [2].

Варіанти існування положення про облікову політику, а також кількість рівнів нормативного регулювання, їх характер і якісний склад (в тому числі, наявність можливостей у формуванні облікової політики окремого підприємства) характеризують політику держави у сфері бухгалтерського обліку (облікову політику держави), тобто мова йде про рівні реалізації облікової політики.

Ймовірність існування облікової політики на кількох рівнях логічно випливає з того, що вона є складовою системи бухгалтерського обліку, яку також в свою чергу, можна розглядати як на мікрорівні (на рівні окремого підприємства), де основним завданням виступає визначення фінансового результату або добробуту власників, так і на макрорівні, для розрахунку таких показників як рахунки поточних операцій і рахунки нагромадження із СНР [3].

Дворівневість облікової політики знайшла відображення в працях вчених як в Україні, так і за її межами.

Облікова політика держави повинна враховувати такі фактори як: рівень розвитку ринкової економіки, ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір і вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. Свою облікову політику держава формує шляхом розробки й прийняття законодавчих актів та інших нормативних документів, які регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку й звітності.

Тому, процес формування облікової політики полягає у виборі і розробці методичних прийомів, способів та процедур ведення та організації бухгалтерського обліку з числа затверджених нормативними актами з бухгалтерського обліку та аналіз їх придатності до умов діяльності підприємства [5].

Процес організації обліку на підприємстві доцільно проводити за такими напрямками: перший методологічний напрям, визначає об’єкти та методи обліку, що використовуються для формування необхідної інформації; другий технічний напрям, відображає вибір форм регістрів аналітичного і синтетичного обліку для внутрішньої звітності із зазначенням напрямків руху інформації у середині підприємства та для зовнішніх користувачів; третій організаційний напрям, передбачає розподіл обов’язків між працівниками в системі обліку на підприємстві [2].

Облікова політика є важливою складовою процесу лібералізації системи бухгалтерського обліку. За допомогою такого інструменту стає можливим процес економічного регулювання бухгалтерського обліку. Здійснюється спроба вирішення протиріч окремих норм законодавства, заповнення прогалин нормативних правових актів, захисту використання прийомів і методів бухгалтерського обліку на підприємстві, передбачених обліковою політикою.

Облікова політика переважно повинна містити положення з організації ведення бухгалтерського обліку на окремому підприємстві, а тому перспектив -

ним є розробка державою нормативних актів відповідного рівня, що зведуть до мінімуму невизначеність з методичних питань ведення обліку на окремому підприємстві, наприклад, детальних і суворих інструкцій, а не стандартів, як це має місце тепер.

Література:

1. Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н. – К.: НАУ, 2012. – 21 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. Частина 2. –Житомир: ЖДТУ, 2013. – 524 с.

3. Кондакова Н.М. Экономические предпосылки гармонизации бухгалтерского учета на международном и национальном уровнях. // Вісник ЖДТУ: Економічні науки. – 2013. – № 2 (24). – С. 115-122.

4. Пархоменко В.М., Петрук О.М. Законодавче та нормативно-методичне забезпечення регулювання бухгалтерського обліку // Вісник ЖІТІ. Серія: Економічні науки. – 2012. – № 18. – С. 107-117.

5. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2012. – 422 с.

6. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2013. – 414 с.