Кочмар
Інна Юріївна
Вінницький національний
аграрний університет, Вінниця
ФОРМУВАННЯ
ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ СУБ’ЄКТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Успішне функціонування будь - якого
підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в
умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничими ресурсами,
реалізації виготовленої продукції чи товарів, а також необхідність точних і
своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово - банківськими органами,
вимагає організації в них чіткої системи бухгалтерського обліку, контролю і
звітності.
Для малих підприємств України основними
господарсько - правовими формами організації бізнесу є приватна і колективна.
Різні правові форми малих підприємств мають особливі механізми функціонування.
Виявлення особливостей діяльності підприємств сфери малого бізнесу має велике
значення при формуванні їх облікової політики [4].
Питанням облікової політики підприємств
присвячено праці видатних економістів, таких, як: В. Пархоменко, Ф. Бутинець,
М. Кужельний, Л. Пантелийчук та ін., але організаційні аспекти облікової
політики на малих підприємствах потребують подальшого розгляду через недостатню
їх висвітленість. Саме тому ця тема є досить актуальною на сьогодні.
Згідно із Законом України "Про
розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в
Україні", СМП – це юридичні особи – суб'єкти господарювання будь - якої
організаційно - правової форми та форми власності, у яких середня кількість
працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний
дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам
євро та визначену за середньорічним курсом Національного банку України [3].
Облікова політика – дуже важливий елемент
організації підприємства,
оскільки вона формує процес бухгалтерського обліку на
підприємстві, без якого воно не може здійснювати свою діяльність. Кожне
підприємство має право самостійно обирати облікову політику, враховуючи
особливості своєї діяльності. Прийнята підприємством облікова політика
оформляється відповідним організаційно-розпорядчим документом – наказом або
розпорядженням. Облікова політика формується підприємством на календарний рік і
не може бути змінена упродовж нього, крім випадків, передбачених законодавством[4].
Суб'єкти малого підприємництва при
формуванні облікової політики повинні враховувати такі фактори:
1) розмір підприємства та кількість
працюючих, щоб довести необхідність створення бухгалтерської служби на
підприємстві або обмежитися лише посадою бухгалтера;
2) вид діяльності;
3) вибір плану рахунків (загальний або
спрощений);
4) вибір системи оподаткування (загальна
або спрощена);
5) обрані форми первинних документів та
документообіг;
6) вибір форми бухгалтерського обліку
(журнально-ордерна, спрощена, автоматизована та ін.).
З огляду на те, що облік відіграє важливу
роль в прийнятті управлінських рішень, необхідно врахувати вимоги, які ставлять
перед ним різні користувачі облікової інформації малих підприємств. Традиційно
виділяють внутрішніх та зовнішніх користувачів. Перш за все облікову інформацію
використовують власники, управлінський персонал підприємства. До групи
зовнішніх користувачів належать інвестори, банківські та кредитні установи,
постачальники, замовники покупці, клієнти, органи державного регулювання і
контролю. Якщо вимоги до обліку визначати потребами користувачів, то виникають
відмінності між великими і малими підприємствами Для перших властива наявність
ділових контактів практично з усіма перерахованими вище зовнішніми
користувачами, в той час як для малих підприємств вони в основному обмежуються
органами державного регулювання і контролю. Таким чином на малих підприємствах
акцент переноситься на внутрішнє використання облікової інформації
[2].
Відповідно саме на них повинна бути
зорієнтована система бухгалтерського обліку малого підприємства, яка повинна
забезпечувати:
- швидку підготовку фінансової звітності;
- достатній рівень точності суттєвої
інформації;
- обробку облікової інформації з
мінімальними витратами.
Отже, формування облікової політики
потрібно здійснювати за наступними етапами:
- визначення об'єктів бухгалтерського
обліку, щодо яких повинна бути розроблена облікова політика;
- виявлення, аналіз, оцінка факторів, під
впливом яких здійснюється вибір способів ведення бухгалтерського обліку;
- вибір і обґрунтування вихідних положень
побудови облікової політики;
- ідентифікація потенційно придатних для
застосування підприємством способів ведення бухгалтерського обліку по кожному
прийому і для кожного об'єкту;
- оформлення обраної облікової політики
[3].
Вивчення фактичних даних про методи
обліку, які застосовуються на підприємствах сфери малого бізнесу, показує, що
вимоги П(С)БО є адекватними для малих підприємств, оскільки вони надають
керівництву право вибору під час формування облікової політики. Проте окремі
вимоги цих документів є надто складними для використання у практичній
діяльності, особливо за умови, що бухгалтерський облік буде вести власник
малого підприємства. Але, виходячи з того, що в цілому стандарти
бухгалтерського обліку придатні для використання малими підприємствами, при
розробці наказу про облікову політику їм доцільно керуватись нормативними
документами.
Література:
1. Закон України «Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 – ХІV
// Все про бухгалтерський облік. – 2011. - №10. – С.3-8.
2. Закон України «Про державну підтримку
малого підприємництва» від 19.10.2000 р. №2063-ІІІ.
3. Про розвиток та державну підтримку
малого і середнього підприємництва в Україні : Закон України № 4618-VI від
22.03.2012 р.
4. Хачіна О. В. Облікова політика малого
підприємства за міжнародними та національними стандартами фінансової звітності
/ О. В. Хачіна // Управління розвитком. – 2012. – № 3(124). – С. 128–129.