Сертифікація продукції за міжнародними стандартами, як важливий фактор збільшення обсягів її реалізації на підприємствах - виробниках безалкогольних напоїв.

Успішний виробник продукції - це підприємство, яке має сьогодні стабільний прибуток, вітчизняні ринки збуту та надійних контрагентів, але це тільки сьогодні. В наш час суб'єкт господарювання обов'язково повинен враховувати й глобалізацію світової економіки, що передбачає формування спільних ринків збуту, це з однієї сторони розширює споживацький сектор, а з другої – підштовхує виробника збільшувати конкурентоздатність своєї продукції.

Найважливішим на сьогоднішній день показником діяльності підприємств виступає якість продукції, підвищення її рівня – це один із основних способів конкурентної боротьби, завоювання ринків збуту. При аналізі якості продукції основним об'єктивним кількісним показником виступає коефіцієнт сортності, він розглядається та вивчається у працях багатьох вчених – економістів: Савицкая Г.В., Грабовецкий Б.Є., Алексеева А.І., Солярник Н.Г., та визначення його не є доцільним на підприємствах безалкогольної промисловості, оскільки в останні декілька років виробники безалкогольних напоїв для оцінки якості не використовують сортову продукцію. Оскільки готову продукцію на вищевказаних підприємствах відносять до сертифікованої, тобто документально підтвердженої уповноваженим органом відповідність продукції, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління охороною праці, персоналу, встановленим законодавством, то аналіз якості продукції має свою специфіку, а саме:

- визначення відповідність вітчизняним, та актуальних на сьогодні міжнародним стандартам;

- визначення питомої ваги сертифікованої продукції за світовими стандартами.

Саме визначення і аналіз цих показників буде показувати розвиток підприємства в світовому напрямку та укріплення позицій на вітчизняному ринку.

Вивчаючи галузь виробництва безалкогольних напоїв в нашій країні, ми спостерігаємо підвищення їх культури споживання: споживач віддає перевагу стабільній якості, натуральності та безпечності продукту. Відповідність готової продукції тільки вітчизняним нормативним документам: ТУ, ДСТУ, ГОСТ, інструкціям не влаштовує сьогодні українського споживача, він стає досить обізнаним і жадає верифікації третьої незалежної сторони вказаного рівня якості як самого готового продукту, так і всієї сировини та матеріалів, що застосовувались для його виготовлення. Таке підтвердження знаходить сертифікація виробника на відповідність стандартам ISO 9000, впровадження яких забезпечує функціонування ефективних систем управління якістю. Система управління якістю є основою для постійного покращення, яке сприяє збільшенню ймовірності підвищення задоволеності замовника чи кінцевого споживача. Наявність сертифікату ISO 9000[1] , є суттєвим чинником успіху на міжнародному ринках. Воно підтверджує належність підприємства до цивілізованого ділового світу. А якщо брати до уваги споживача іноземного, то його інтереси та вподобання захищені та підтверджені на законодавчому рівні. Наприклад у країнах ЄС стандарт ISO 22000, який об'єднує принципи аналізу небезпечних факторів і визначає положення системи менеджменту харчової безпеки — вимоги до світових виробників продуктів харчування [2], є обов'язковим для учасників харчового ринку, так як харчові продукти та умови і засоби їх виробництва зазвичай є основними джерелами ризиків. Нажаль, в Україні стандарт ISO 22000 не є обов'язковим для виконання підприємствами агропромислового комплексу (АПК) та харчової промисловості, але в останні 3-5 років в нашій країні процес сертифікації харчових виробництв набирає обертів і підприємства-виробники, які прагнуть не тільки зберегти вітчизняні ринки збуту а й вийти на міжнародні, докладають титанічні зусилля та витрачають великі кошти на їх впровадження.

Як підсумок, скажемо основні переваги підприємств на яких впроваджуються міжнародні стандарти управління якістю та безпечністю, вони мають позитивний вплив на збільшення обсягу продажу завдяки:

- розширенню ринків збуту за рахунок виходу на міжнародний рівень;

- підвищенню конкурентоздатності готової продукції, як наслідок її стабільної якості та безпечності;

- позитивна репутація підприємства, як виробника так і контрагента;

- отриманню більш дешевих кредитів, що позитивно вплине на фінансовий результат;

- можливістю об'єднання з міжнародними компаніями.

Негативними сторонами цієї сертифікації в основному виражається в збільшенні витрат підприємства, а саме:

- значні фінансові витрати на впровадження міжнародних стандартів;

- збільшення постійних витрат на щорічний підтверджуючий аудит;

- розширення штату працівників, як слідство – збільшення фонду оплати праці;

- додатковий суттєвий об'єм роботи, як для керівників так і для всіх працівників підприємства.

Проаналізувавши вищевказані докази можна зробити висновок, що враховуючи сучасні вимоги споживача, щодо якості продукції, доцільно вивчати якість продукції як основний елемент конкурентоспроможності виготовленої продукції. А сертифікацію за міжнародним стандартами управління якістю та безпечністю одним із основних показників якості, яка сприяє до збільшення обсягів реалізації такої продукції, а як слідство – збільшення суми прибутку підприємства.

Література:

1. «ISO 9001:2008 Системы менеджмента качества. Требования». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://etr-spektr.com.ua/

2. «ISO 22000 - системы управления Безопасностью пищевых продуктов - Требования для любой организации в пищевой цепи». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sm-mt.com.