К.е.н., доцент Коваль Л.В.,

Бойко Юлія Вячеславівна

Вінницький національний аграрний університет, Вінниця

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Питання про оптимізація діяльності суб’єкта, що господарює, та пошук напрямів раціоналізації його центрів витрат і центрів відповідальності за допомогою різних видів інструментів є доволі цікавим напрямом, на який звертали увагу як зарубіжні, так і вітчизняні автори.

Для аналізу теоретичних та практичних розробок щодо облікової політики, присвячені численні праці вітчизняних авторів: Т. Барановської [1], В. М. Пархоменко [4], М. Пушкаря [5], В. Г. Швець[6]та ін.

При цьому вони дозволяють виявити, що проблемними питаннями на сучасному етапі є: визначення сутності та змісту облікової політики; її місця в системі бухгалтерського обліку; призначення облікової політики; а також розгляд облікової політики як фактору, що впливає на отримання та співставлення макроекономічних показників [1].

Якщо розглядати облікову політику як елемент регулювання, виділення рівнів нормативного регулювання повинно базуватися на ієрархії нормативних документів згідно з їх правовою силою та функціональному розмежуванні керівних органів з бухгалтерського обліку, що визначені Законом Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні.

У зв’язку з тим, що облікова політика формулюється в нормативному акт нижчого рівня, а бухгалтерське законодавство є комплексним, вона повинна ґрунтуватися на наступних нормативних актах: Конституція України; кодекси (господарський, цивільний); закони; підзаконні акти [4].

Як правило, такий стандарт знаходиться в числі перших, схвалених національними органами регулювання, тому вивчення закордонного досвіду, дозволить за аналогією визначити вимоги до його оформлення в рамках одного з рівнів регламентації бухгалтерської діяльності в нашій країні.

Важливим моментом є зазначений в Положенні про облікову політику підприємства, його взаємозв’язок, як елементу системи нормативного регулювання обліку, з іншими Положеннями з бухгалтерського обліку. Тобто прийняття чи відхилення подібного Положення у вітчизняній практиці залежить від вже існуючих П(С)БО. Питання, що входять до облікової політики, вже віднесені на децентралізований рівень регулювання (підприємств), діючим законодавством [2].

Ймовірність існування облікової політики на кількох рівнях логічно випливає з того, що вона є складовою системи бухгалтерського обліку, яку також в свою чергу, можна розглядати як на мікрорівні (на рівні окремого підприємства), де основним завданням виступає визначення фінансового результату або добробуту власників, так і на макрорівні, для розрахунку таких показників як рахунки поточних операцій і рахунки нагромадження із СНР [3].

Дворівневість облікової політики знайшла відображення в працях вчених як в Україні, так і за її межами.

Облікова політика держави повинна враховувати такі фактори як: рівень розвитку ринкової економіки, ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір і вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку.

Тому, процес формування облікової політики полягає у виборі і розробці методичних прийомів, способів та процедур ведення та організації бухгалтерського обліку з числа затверджених нормативними актами з бухгалтерського обліку та аналіз їх придатності до умов діяльності підприємства [5].

Процес організації обліку на підприємстві доцільно проводити за такими напрямками: перший методологічний напрям, визначає об’єкти та методи обліку, що використовуються для формування необхідної інформації; другий технічний напрям, відображає вибір форм регістрів аналітичного і синтетичного обліку для внутрішньої звітності із зазначенням напрямків руху інформації у середині підприємства та для зовнішніх користувачів; третій організаційний напрям, передбачає розподіл обов’язків між працівниками в системі обліку на підприємстві [2].

Облікова політика переважно повинна містити положення з організації ведення бухгалтерського обліку на окремому підприємстві, а тому перспектив -

ним є розробка державою нормативних актів відповідного рівня, що зведуть до мінімуму невизначеність з методичних питань ведення обліку на окремому підприємстві, наприклад, детальних і суворих інструкцій, а не стандартів, як це має місце тепер.

Література:

1. Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н. – К.: НАУ, 2012. – 21 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський облік в Україні. Міфологія. Частина 2. –Житомир: ЖДТУ, 2013. – 524 с.

3. Кондакова Н.М. Экономические предпосылки гармонизации бухгалтерского учета на международном и национальном уровнях. // Вісник ЖДТУ: Економічні науки. – 2013. – № 2 (24). – С. 115-122.

4. Пархоменко В.М., Петрук О.М. Законодавче та нормативно-методичне забезпечення регулювання бухгалтерського обліку // Вісник ЖІТІ. Серія: Економічні науки. – 2012. – № 18. – С. 107-117.

5. Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, 2012. – 422 с.

6. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2013. – 414 с.