К.е.н., доцент Коваль Л.В.,

Семелькіна Катерина Олександрівна

Вінницький національний аграрний університет, Вінниця

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

При організації роботи новоствореного підприємства особливе місце належить формуванню облікової політики. Головною метою при її створенні має бути формування якісної, достовірної та правдивої інформації про діяльність підприємства для зацікавлених користувачів.

Використання різноманітних елементів порізному впливає на фінансові результати діяльності господарюючих суб’єктів. У зв’язку з цим необхідною умовою задоволення потреб усіх користувачів фінансової інформації є об’єктивне й повне розкриття облікової політики. Вона є конкретизованим кодексом правил, прийомів і процедур ведення обліку, який забезпечує дотримання єдиної методики відображення господарських операцій відповідно до основних методологічних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При визначенні їх базового складу існують численні розбіжності у поглядах науковців щодо ідентифікації принципів та їх сутності.[4]

Згідно з теоретичними положеннями праць вітчизняних і зарубіжних учених під поняттям «політика» розуміють форми і методи відстежування і підтримки пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Це поняття припускає наявність альтернативних напрямів, вибір яких пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень.

Первинною складовою облікової політики є принципи, які відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як «базові концепції, які кладуться в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності» суб’єкта господарювання:

1) не змінювати протягом року засад облікової політики щодо відображення окремих фактів господарської діяльності та оцінки майна і зобов’язань, виходячи з порядку, передбаченого законодавством (принцип послідовності обліку);

2) повністю відображати в обліку за звітний рік усі факти господарської діяльності, здійснені у поточному році, та результати інвентаризації майна, зобов’язань (принцип повноти висвітлення);

3) правильно відносити доходи і витрати до звітного періоду відповідно до рахунків обліку та нормативних документів (принцип нарахування та відповідності доходів і витрат);

4) розмежовувати в обліку поточні витрати на виробництво (витрати обігу) й капітальні інвестиції;

5) забезпечувати тотожність даних аналітичного і синтетичного обліку та залишків на рахунках обліку.[2]

Однак на практиці часто виробнича система не досягає потрібного рівня або ці процеси здійснюються дуже поволі. Розробляючи нові, найдосконаліші організаційні процеси обліку, до яких належить і облікова політика, ми не одержуємо належних результатів і в практичній діяльності далеко не повністю використовуються можливості облікової політики.

Ситуацію, що склалася, можна пояснити такими основними причинами.

По-перше, в Україні не сформувалися стійкі товарні та фінансові ринки, а також їх інфраструктура, основними елементами якої є біржі, аукціони, кредитна та емісійна системи, інформаційні технології й засоби ділової комунікації, система страхування комерційного ризику, спеціальні зони вільного підприємництва тощо.

По-друге, поряд з проблемами формування ринкових структур, зростанням виробництва та розвитком комерційних зв'язків відбуваються процеси становлення нового економічного мислення, нової етики управління, адаптації бухгалтерського обліку до реалій господарювання, наближення його до світової облікової практики та умов ринкової економіки.

По-третє, в господарській практиці трапляються випадки, коли функціональні процеси впроваджуються розрізнено, без відповідної підготовки. В результаті функціональна діяльність - планування, облік, аналіз, звітність тощо - на окремих підприємствах здійснюється на достатньо високому рівні, а виробнича система розвивається та вдосконалюється слабко. Причиною виникнення такої ситуації можуть бути явища заорганізованості, управління без урахування об'єктивних законів розвитку.

По-четверте, у господарській практиці відбувається адаптація до умов роботи з використанням національних стандартів бухгалтерського обліку. При цьому виникає багато організаційних проблем.[2]

Отже, можна стверджувати, що створення та удосконалення облікової політики важкий процес, при цьому фахівці з бухгалтерського обліку розуміючи вагомість та необхідність даного документа для підприємства, особливого значення як інструменту забезпечення облікового процесу не надають. Це пояснюється, тим що власники не приділяють належної уваги формуванню облікової політики, що негативно впливає на обліковий процес та визначення фінансових результатів.

Література:

1. Черній М.Я. Формування облікової політики підприємств на основі організаційно-технологічних особливостей діяльності/ Черній М.Я // [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://eztuir.ztu.edu.ua/4182/1/381.pdf

2. Проблеми формування облікової політики та шляхи їх вирішення/ [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://slv.com.ua/darom/byxoblik/002.html

3. Омельчук О.О. Проблеми формування облікової політики підприємства / Омельчук О.О.// [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://ic.faaf.org.ua/pdf/141-problemi-formuvannya-oblikovoi-politiki-pidpriemstva.pdf

4. Піскунова Н.В. Принципи формування облікової політики та чинники впливу на її вибір/ Піскунова Н.В.// Електронний ресурс] . – Режим доступу http://ecj.oa.edu.ua/articles/2013/n23/34.pdf