Приходько Н. І., Резніченко О. А.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Використання принципу суттєвості в сучасному аудиті

Судження про суттєвість – одне з найважливіших рішень, що приймаються аудитором, а отже потребує досить високого професіоналізму та досвіду. Міжнародною практикою, що сьогодні в Україні приймається за основу, визначено необхідним документування не тільки процедур аудиту, а і обґрунтування рішень аудитора з врахуванням ризику, що базується на використанні критерію суттєвості. З іншого боку, документування найбільш важливих процедур аудиту створює базу для контролю якості перевірок. Саме тому, проблема наукового обґрунтування методики оцінки суттєвості в аудиті набуває особливої актуальності.

Актуальність і значущість суттєвості в аудиті пояснюються декількома причинами :

– по-перше, принцип суттєвості допускає не приймати до уваги незначні характеристики, але вся важлива інформація повинна бути розкрита повністю;

– по-друге, принцип суттєвості дозволяє визначити вплив вартості певних об'єктів бухгалтерського обліку на суму і структуру балансу, на фінансові результати. Отже, в ході виконання процедур аудиту досліджуються ті господарські операції, які значно впливають на величину активів, зобов’язань і фінансових результатів;

– по-третє, принцип суттєвості вимагає розкрити всю інформацію, що має важливість для її користувачів.

В даний час проблема встановлення рівня суттєвості в аудиті набула особливої актуальності у зв'язку з необхідністю застосування в аудиторській практиці Міжнародних стандартів аудиту.

Цією проблематикою займаються такі вчені як Андрєєв В. Д.,
Бутинець Ф. Ф., Лоббек Дж., Соколов В. Я., Бурцева В. В., Петрик О. А., Пилипенко І. І., Редько О. Ю, Сухарєва Л. О. та інші.

Порядок визначення суттєвості в міжнародній аудиторській практиці регулюється стандартом „Суттєвість в аудиті” (ISA 320 „Audit Materiality”). „Суттєвість – інформація є суттєвою якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів” [2].

На рівень суттєвості впливає величезний ряд чинників. Виходячи з визначення самого терміну „суттєвість”, мова піде про окремі елементи фінансової звітності, що мають значне вираження в сумі. Суттєвою буде будь-яка вагома стаття. Це вплив кількісного чинника на визначення рівня суттєвості. Проте суттєвість статті залежить не лише від її розміру, але і від природи (економічної суті), яка має бути проаналізована з огляду на конкретні обставини. Це прояв не менш важливого чинника – якісного.

Найчастіше при оцінці суттєвості помилок застосовують два основних підходи: індуктивний та дедуктивний [4]. Індуктивний підхід полягає в тому, що спочатку визначають допустиму суттєвість помилок за окремими статтями фінансової звітності, а потім на основі узагальнення – загальну величину суттєвості для звітності в цілому. Дедуктивний підхід, навпаки, передбачає насамперед визначення загальної, „сумарної” величини допустимої помилки у фінансовій звітності, а потім розподіл її між конкретними статтями звітності.

В аудиторській практиці прийнято виділяти три категорії невідповідностей. Перша – невідповідність вимогам чинного законодавства у сфері господарювання та оподаткування. Вважається, що ця категорія більш важлива та істотна, бо ступінь ризику виявляється найбільшим. Друга – полягає у невідповідності вимогам окремих спеціальних державних регуляторних
актів – і це високий ступінь ризику. Третя – невідповідність встановленим внутрішнім нормам і правилам – ступінь ризику середній

Розвиток проблеми вживання принципу „суттєвість” на практиці обумовлено як зовнішніми причинами, так і внутрішніми [3].

До зовнішніх причин відносяться в основному непостійність законодавства у сфері бухгалтерського обліку, податкового обліку, аудиторської діяльності.

До внутрішніх – зміна спеціалізації аудиторських організацій, зміна керівництва аудиторських фірм і реформація напрямів їх політик, зміна структури замовників. Для правильного і повного вирішення цього питання необхідно: укріпити законодавчу базу, визначити чіткий перелік умов роботи аудиторських фірм, дати конкретну характеристику можливостей замовників аудиторських послуг. Проблема полягає в чіткому обчисленні рівня суттєвості, адже щонайменший недолік може привести аудитора до помилкового висновку, а користувачів фінансової звітності – до неефективного вирішення питань.

Тому у процесі надання аудиторських послуг аудитор зобов’язаний постійно оцінювати розмір суттєвості і її характеристики до закінчення періоду, що перевіряється.

Література:

1. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 14.09.2006 р. № 140-V [зі змін. та доп.]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: вид. 2010 року, ч. 1: пер. з англ.
О. Л. Ольховікова, О. В. Селезньов, О. О. Зєніна та ін. – К.: Міжнародна федерація бухгалтерів, Аудиторська палата України, 2010. – 846 с.

3. Панкова М. Проблема використання принципу суттєвості в сучасному аудиті / М. Панкова, Н. Такаджі // Економічний аналіз. – 2010. – №6. –
С. 476 – 478.

4. Проскуріна Н. М. Оцінка суттєвості помилок в контексті міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики / Н. М. Проскуріна. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem _biol/nvlnau/Ekon /2010_17/ Proskurina.pdf