УДК 353.9:574 (075.8):323.174

Карташов Є.Г.,

Народний депутат України,

кандидат філософських наук

Карташов Е.Г.,

Народный депутат Украины,

кандидат философских наук

Cartashov E.G.

Member of Parliament of Ukraine,

PhD

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОГО ФАКТОРА НА СИСТЕМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ РЕГІОНІВ

Основні напрями в реалізації державного управління стійкістю регіональних еколого-економічних сиситем мають бути спрямовані на реалізацію екологічної політики, що забезпечує збереження природних систем, підтримання їхньої цілісності, стабільності і життєзабезпечуючих функцій. Для цього необхідно: збереження і відновлення оптимального для сталого розвитку країни та її окремих регіонів комплексу наземних, прісноводних і морських природних екосистем; розвиток мереж природно-охоронних територій різного рівня і режиму, формування на їхній основі, а також на основі інших територій, природно-заповідного фонду та екологічної мережі України як невід'ємного компонента розвитку регіонів і країни в цілому, збереження унікальних природних комплексів тощо; збереження і відновлення цілісності природних екосистем, у тому числі запобігання їх необґрунтованої фрагментації в процесі господарської діяльності, при створенні гідротехнічних споруд, автомобільних і залізничних шляхів, газо- і нафтопроводів, ліній електропередач тощо; збереження і відновлення природної біотичної розмаїтості на господарсько освоєних й урбанізованих територіях.

Особливість сучасної світової системи полягає, насамперед, у тому, що її внутрішній стан є несприятливо екстремальним, близьким до соціально-економічної катастрофи та характеризується певними протиріччями в системі «людина-суспільство-природа», що проявляються між виробничо-споживницькою діяльністю людей та станом природного середовища, і, незважаючи на всі зусилля урядів, численних міжнародних і національних організацій, здобувають екстремальний характер не тільки в окремих регіонах, але й у глобальному масштабі.

Екологічний стан життєдіяльності людини опосередковується суспільними, насамперед, економічними відносинами, які в одному випадку відповідають нормальній взаємодії людини із природним середовищем, в іншому – впливають на економічний стан життєдіяльності суспільства і людини.

Взаємозв’язок виробничо-економічної і природної сфер полягає в тому, що з одного боку, людина нічого не може створити без природи, зовнішнього світу. Це той матеріал, у якому здійснюється праця, розгортається трудова діяльність і з якого праця робить свої продукти. З іншого боку, чим більше люди освоюють зовнішній світ, тим більшою мірою позбавляють себе засобів до життя: у тому розумінні, що природа усе менше належить його праці в якості засобів праці, і більшою мірою перестає давати людині засоби для безпосереднього життя, для фізичного існування.

Виробничо-економічна, природно-екологічна і соціальна сфери утворюють базу або первинний потенціал, наявність якого характеризує здатність суспільства до свого відтворення і подальшого розвитку. Залежно від якісних характеристик складових базових елементів забезпечується і сам відтворювальний процес, що об’єктивно характеризує єдність формування, використання, удосконалювання (відновлення) і відмирання елементів економічної системи.

Перераховані основні сфери життєдіяльності суспільства взаємозалежні одна від одної та впливають на потенціал суспільного відтворення як окремо, так і в сукупності. Таким чином, екологічна проблематика набула статусу глобальності, через що світове господарство все більше відчуває вплив негативних змін у природному середовищі: зростає соціально-економічні збитки, скорочуються подальші можливості та резерви розвитку виробництва, погіршуються умови відтворення людини. Ці тенденції актуалізують роль природного середовища в створенні суспільного продукту, впливі на систему державного управління стійкістю регіонів, структуру суспільного виробництва та світове господарство в цілому.

Література

1. Долішній М.І. Стратегія екологічної безпеки (регіональний контекст) / М.І. Долішній, В.С. Кравців, С.К. Харічков / НАН України; Інститут регіональних досліджень. – Львів, 1999. – 243 с.

2. Драган І. В. Узгодження еколого-економічних інтересів у системі державного регулювання сфери природокористування / І. В. Драган // Національне господарство України: теорія та практика управління: [зб. наук. пр.] / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України». – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2013. – С.155-160.

3. Захарова О.А. Природа и культура. Экологические коммуникации в социокультурном пространстве / О.А. Захарова. – М.: Лесная страна, 2008. – 150 с.

4. Згуровский М.З. Глобальный анализ устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей / М.З. Згуровский // Системные исследования и информационные технологии, – 2009. – № 1. – С. 7-21.