Современные информационные технологии. Компьютерная  инженерия.

Дубовик Т.М., Кондратьєва Н.В.

Украінський державний хіміко-технологічний університет

Методи активізації та адаптації навчання у підготовці cтудентів за напрямом Комп`ютерна інженерія

Реформа системи навчання видвинула на перший план задачі активізації навчання. Дуже важливе значення вони отримали на сучасному етапі при підготовці майбутніх спеціалістів та магістрів, яка найбільш чітко потребує відробки ланцюга "знання-вміння-навички".

Сучасна дидактика виділяє 4 основних рівня навчання.

1. Рівень-знання-знайомство. Ознаки рівня – розпізнати, розрізнити знайомий образ, інформацію, предмет.

2. Рівень-знання-копі (репродуктивний рівень). Вміння показати засвоєну учбову інформацію.

3. Рівень-знання-вміння (практичний рівень). Використання отриманих знань на практиці.

4. Рівень-трансформаційний. Він характеризується переносом отриманих раніше знань на вирішення нових задач, проблем та інше [1].

Вища школа тримає орієнтир на досягнення усіма студентами 3 та 4 рівня навчання породжує необхідність використання таких форм навчання, при яких можуть бути реалізовані слідуючі елементи: створення професійних вмінь і навичок; диференційний підхід до кожного студента та максимально-адаптований підхід до його індивідуальних особливостей (психо-фізологічних) та схильностей.

Загальновідомо, що традиційна схема навчання характеризується тим, що студент пасивно сприймає учбовий матеріал, який пред'являють йому у готовому вигляді. Альтернативою тут може стати активізація розумової діяльності таким чином, щоб процес навчання став більш самостійним, ефективним, мотивованим, що дасть змогу реалізувати наведенні вище елементи.

Класифікація Активного та адаптованого метода навчання:

-імітаційні: імітаційні задачі, аналіз конкретних ситуацій, ділова гра;

-не імітаційні: проблемна лекція, практичне заняття, лабораторна робота, семінар та дискусія, дипломне проектування, практика, олімпіада, консультація;

- адаптовані групи: групи розділені на підгрупи студентів за психологічним та розумово-емоційним складом.

Найбільш ефективними являються ситуаційні методи: аналіз конкретних ситуацій, рішення практичних задач, розбір інцидентів, поглиблене вивчення теми, ділові ігри [2].

Активний та адаптований метод навчання відрізняється від інших методів, використаних в ВУЗах наступними основними особливостями:

- примусова активізація мислення (вимушена активність). Суть цієї особливості в тому, що студент повинен бути активним, незалежно від того, бажає він цього чи ні:

- достатньо тривалий час залучення студента в учбовий процес (за програмою адаптованою під нього (розділення студентів на підгрупи за здібностями та психофігологічним станом, вивчання предметів на додаткових заняттях, використання комп’ютерного тренажеру[3,4]);

- самостійне творче відпрацьовування рішень студентів, підвищення ступені мотивації й емоціональності.

Ця класифікація ділить усі методи на імітаційні та не імітаційні. У ній можна виділити дві переваги:

- примусовий характер учбової активності;

- підвищення ступені мотивації при використанні активного та адаптованого методів навчання

Для досягнення цілі повинна лежати дидактична доцільна учбова ситуація, яка побуджує студента примінити знання які в нього є та бажання отримувати нові знання активації своїх знань для її рішення.

В основі моделювання професійної діяльності, очевидно, повинна лежати ситуація, яка виникає у практичній діяльності [6]

Сформовано цілі ситуаційних задач у практиці підготовки спеціалістів, магістрів за напрямом Комп`ютерна інженерія:

- понурення студентів у атмосферу інтелектуальної діяльності, яка дуже близька до практичної професійної діяльності інженера;

- у режимі реального часу складено динамічну картину, що змінюється, у залежності від правильних чи помилкових дій;

- нести навчальну функцію, складаючи чітку емоційну атмосферу і формуючи професійне чуття реальної відповідальності за виконану роботу;

- сформовувати оптимальний психологічний клімат відносин у процесі роботи (здорова конкуренція);

- проводити самостійний контроль рівня знань та діагностики областей незнань-тестування та самостійна робота на тренажері [3,4].

Завдяки активного та адаптованого методів навчання - добилися суттєвих кращих практичних результатів, чим при традиційних методах навчання.

Литература:

1) Загвязинский В. И., Теория обучения: Современная интерпретация: Учебное пособие для вузов. 3-е изд., испр. — М.: Академия, 2006. — 192 с.

2) Наумов Л. Б., Учебные игры в медицине / Л. Б. Наумов. – Издательство «Медицина» УзССР, 1980. – С. 320.

3) Дубовик, Т.Н. Особенности разработки адаптивных компьютерных тренажеров [текст]/ Т.Н. Дубовик // Вестник Черкасского государственного технологического университета, –№4.–2010. –С. 98–105.

4) Аванесов В.С., Хохолова Т.С., Ступак Ю.А., Потап О.Е., Чернявский В.Г., Плискановський С.А. Педагогические тесты. Вопросы разработки и примменения [Текст] Пособия для проподавателей / В.С. Аванесов, Т.С. Хохолова, Ю.А. Ступак, О.Е. Потап, В.Г. Чернявский, С.А. Плискановський – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 64 с.

5) Дубовик Т.М., Курта А, Бєкєдова С. Информационные технологии в управлении сложными системами. [текст]/ Т.Н. Дубовик // Материалы научной конференции 2011, Днепропетровск, Изд. «Свидлер А.Л.», – С 375 – 377.

6) Дубовик Т.М., Семьонов В.А. К вопросу об адаптации и настройке моделей обучения [текст]/ Т.Н. Дубовик //Региональный межвузовский сборник научных работ «Системные технологии» 3(86) 2013. – С.19–28.