История/1.Отечественная история

Потапов Олексій Миколайович

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна

УЧАСТЬ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ КИЄВА В ОРГАНІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЗА ЧАСІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ГЕТЬМАНА П. СКОРОПАСЬКОГО

Положення про суспільне управління міст від 8 липня 1917 р. — основний нормативно-правовий акт, що регулював діяльність тогочасних органів місцевого самоврядування, — у ст. 2 ч. 8 чітко передбачало їх повноваження у сфері освіти. До них належало: облаштування та утримання початкових училищ, які перебували у віданні міста; завідування визначеними училищами в учбовому та адміністративно-господарському відношенні; організація дошкільного і позашкільного навчання; піклування про влаштування просвітницьких і загальнокорисних закладів, таких як: народні університети, консерваторії, суспільні бібліотеки, музеї, театри і т. ін. [1]. Звичайно, що зовнішні фактори — фінансові труднощі, які переживало все міське управління, політичні події, які призупиняли на деякій час будь-яку культурну роботу, — не сприяли широкомасштабній діяльності в освітній сфері, проте все ж таки органам міського управління Києва вдалось реалізувати цілий ряд важливих і невідкладних програм. Безперечно, цьому факту сприяла політика тогочасних урядів Центральної Ради, гетьмана П. Скоропадського, а пізніше і Директорії, яка була спрямована на розбудову української державності та національно-культурне будівництво [2, с.25]. Так, вітчизняний дослідник А. Боровик відзначає, що лише за часів Української Держави гетьмана П. Скоропадського Міністерство народної освіти і мистецтва розробило і видало значну кількість державних документів, щодо реформування шкільної освіти. Лише за період із 12 травня по 24 жовтня 1918 р. видано 72 закони і розроблено 35 законопроектів, які були передані на розгляд до Ради Міністрів [3, с.80].

Одним із напрямків діяльності першої демократичної думи Києва в освітній сфері стало налагодження педагогічно обґрунтованої роботи із дошкільного виховання дитини. Як відзначає Д. Розовик, саме навесні 1917 р. з ініціативи Центральної Ради було створено колектив українських педагогів на чолі з С. Русовою, який розробив науково-методичні принципи дошкільного виховання дітей. У загальних рисах їх головний зміст зводився до того, що педагогічна робота з дитиною має розпочинатися вже в той час, коли дитина робить свої перші кроки і далі з переходом до комплексного виховання в сім’ї, садку, школі [4, с.77].

Вже восени 1917 р. в країні почали утворюватися перші впорядковані садки, майданчики, будинки дитини. Не стояли осторонь цього процесу і органи міського самоврядування Києва. Так, у звітний період міським самоуправлінням було відкрито 3 дитячих садочка. Один з них розташовувався відносно близько до центру — на Подолі, інші — на тогочасних окраїнах — Лук’янівці та Куренівці. Саме останній садочок відвідувало найбільше дітей — 70 чоловік, другий — щоденно приймав близько 42 дітей, нарешті, подільський — задовольняв потреби ще 35 дітей. Більшість дітей, які відвідували садочок, були у віці 7, 6 та 5 років (141 дитина із 182), порівняно менше — 8 і 4 років, дуже рідко до садочку приймали трьохрічних дітей (7 чоловік у третьому дитячому садочку) [5, с.62].

Персонал садочка, як правило, складався із завідуючої, однієї чи двох помічниць, а також няні, яка виконувала окрім традиційних функцій ще й обов’язки економки. У садочку, розташованому на Куренівці, крім вищеперерахованих працівників ще працював фельдшер.

Садочки працювали із 8⁰⁰ до 16⁰⁰. Протягом цього часу дітей тричі годували: о 9⁰⁰-9³⁰ — чай (із молоком доки дозволяли кошти), 12⁰⁰-12³⁰ — обід, 15³⁰ — вечеря, чай або молоко. Звичайно, з дітьми проводились розвиваючи бесіди, рухливі ігри, музичні вправи, а у старшій групі починалось вивчення грамоти. Кожного дня, приблизно годину-півтори, дітям надавався час на вільні ігри з іграшками та відпочинок.

Утримання трьох дитячих садочків обходилось місту у 31 829 крб. 12 коп., із них 14 085 крб. 2 коп. йшли на оплату праці персоналу, 12 324 крб. 1 коп. — закупку продовольства, 4 138 крб. 67 коп. — утримання приміщень, 1 281 крб. 42 коп. — поточні потреби [5, с.62].

Звичайно, що задовольнити потреби всіх дітей дошкільного віку, проаналізовані нами, заклади не могли. Проте, саме у той час і саме за допомогою конкретних дій органів міського самоврядування були закладені основи побудови системи закладів дошкільної освіти. Вже згадуваний нами Д. Розовик, аналізуючи ситуацію у сфері розбудови дошкільної системи освіти, влітку 1919 р., на прикладі Києва наводить дані, що у столиці нараховувалось 40 000 дітей дошкільного віку, але садків для них було відкрито лише два десятки. Місцеві органи влади розробили програму побудови в місті у найближчі два роки 500 дошкільних осередків. Виконуючи цю програму, навесні-влітку 1919 р. в місті щомісячно відкривалося по півтора-два десятки садків, майданчиків, будинків дитини [4, с.78].

Література:

1. Постановление Временного правительства «Об изменении действующих Положений об общественном управлении городов» от 9 июня 1917 г. // Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при Правительствующем сенате. — 1917 — 8 июля. — №157. — Ст.869.

2. Розовик Д. Формування національної системи освіти урядами України у 1917-1920 рр. / Д.Розовик // Часопис української історії. — 2010. — Вип.17. — С.24-27.

3. Боровик А.М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917-1920 рр.). — Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2008. — 368 с.

4. Розовик Д. Становлення системи дошкільного виховання в Україні у 1917-1920 рр. / Д. Розовик // Етнічна історія народів Європи. — 2001. — Вип.12. — С.78-80.

5. Детские сады // Киевские городские известия. — 1918. — №16. — С.61-62.