Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

БОНДАРЕНКО О.П. (1884–1937) - Видатний вітчизняний вчений у галузі тваринництва

Бондаренко Олександр Пилипович народився 29 травня 1884 р. в селищі Узруєвського цукрозаводу Чернігівської губ. Формування наукових пріоритетів ученого розпочалося під час навчання в Московському сільськогосподарському інституті. Трудову діяльність розпочав з 1912 р. агрономом-зоотехніком Полтавського земства в с. Решетилівка. Упродовж 1913–1928 рр. очолював відділ тваринництва Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. Саме в цей період виявив організаційні здібності, зокрема при створенні сировинної бази Полтавської беконної фабрики та організації 760 парувальних пунктів із кнурами великої білої породи.

Перші наукові дослідження вченого були спрямовані на покращання місцевих овець шляхом прилиття крові каракульської породи, яких за ініціативою Полтавського товариства сільського господарства неодноразово завозили з Бухари. О.П. Бондаренко обґрунтував ефективність поліпшення місцевих порід овець на основі оцінки якості смушків при їх реалізації. За його ініціативою у Решетилівському повіті був створений перший в Україні кооператив з обробки та збуту смушків. Ученим також вперше розроблено методи використання молока овець, питання організації штучних пасовищ у вівчарстві. На Всеукраїнській нараді з дослідної справи у 1924–1925 рр. за пропозицією О.П. Бондаренка було прийнято рішення про започаткування наукових досліджень, спрямованих на вивчення сокільських і решетилівських овець (підвищення м’ясної й молочної продуктивності, покращання якості смушків тощо).

На початку 20-х рр. ХХ ст. одним із перших розпочав наукові дослідження з беконної відгодівлі свиней, а також прижиттєвого визначення якості бекону. Провів низку порівняльних досліджень із вивчення продуктивності місцевих і англійських порід свиней. Під його керівництвом за короткий період були створені нові вітчизняні лінії та родини у великій білій породі свиней, які відіграли вирішальну роль при комплектуванні стад племінних свинорадгоспів УСРР. Зусиллями О.П. Бондаренка організовано перші племінні розплідники та засновано Державну племінну книгу свиней великої білої породи (1927). Вперше на науковому рівні започатковано вивчення продуктивних якостей місцевих порід курей і гусей, розроблено також технологію їх годівлі, загальні питання розведення, несучості, виходу та якості яєць, скороспілості й виведення молодняку.

Враховуючи наукові здобутки О.П. Бондаренка, у 1923 р. йому було присвоєно вчене звання професора. На той час він працював на кафедрі свинарства Полтавського політехнікуму (нині - Полтавська державна аграрна академія), де вів навчальні курси зі свинарства, птахівництва, вівчарства.

Із 1928 р. О.П. Бондаренко очолив створену на базі відділу тваринництва Полтавську зоотехнічну дослідну станцію, а в подальшому Український інститут експериментальної зоотехнії. У 1930 р. став першим науковим директором і завідувачем відділу годівлі свиней Всесоюзного науково-дослідного інституту свинарства. У цей час учений розробив єдину програму й методику досліджень у галузі свинарства для всієї мережі дослідних установ СРСР. Запропонував методику й очолив роботу з виведення миргородської породи свиней сального напряму продуктивності, яка і в умовах сьогодення користується попитом у господарствах населення. Результати виконаних ним експериментальних робіт із різних проблем свинарства було покладено в основу зоотехнічної практики з удосконалення місцевих не покращених порід свиней. Учений також розробив перші науково обґрунтовані норми годівлі свиней у ячмінних кормових одиницях.

Поряд із науково-дослідною роботою О.П. Бондаренко надавав велику увагу виконанню завдань державних комісій із розробки заходів щодо розвитку тваринництва в Україні. Брав участь у розробленні планів розвитку сільського господарства УРСР на першу та другу п’ятирічки.

Як відомий учений, О.П. Бондаренко був запрошений спеціалістом зі свинарства до Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук і водночас завідував кафедрою тваринництва у Вищій сільськогосподарській школі партійних кадрів (згодом Комуністичний університет ім. Артема в Харкові), де повною мірою розкрився його талант педагога. З 1935 р. працював ученим фахівцем зі свинарства Південного науково-дослідного інституту великої рогатої худоби (нині Інститут тваринництва НААН).

У 1936 р. професору О.П. Бондаренку кваліфікаційною комісією було присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук без захисту дисертації.

Помер О.П. Бондаренко 6 лютого 1937 р. у Харкові.

Науковий доробок вченого становить понад 50 робіт, у тому числі підручники, навчальні посібники, які посіли чільне місце у вітчизняній зоотехнічній науці та практиці. Основні наукові праці О.П. Бондаренка: «Беконне відгодовування свиней» (1926), «Виховування поросят на бекон» (1926), «Досліди безмолочного вирощування відлучених поросят» (1931), «Отходы коммунального питания (гарбич) как корм для свиней» (1932), «Силосованный корм в рационе свиней» (1932), «Опыты безмолочного выращивания поросят на растительных кормах» (1932), «Осіння парувальна компанія у свинарстві» (1933), «Підручник технікуму з свинарства» (1934).

Література:

1. Матиец М. И. Памяти профессора А. Ф. Бондаренка / М. И. Матиец // Вестник животноводства. – 1947. – № 1. – С. 88–89.

2. Нагаєвич В. М. Професор О. П. Бондаренко – організатор зоотехнічної науки в Україні / В. М. Нагаєвич, О. М. Бондаренко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2011. – № 2. – С. 76–79.

3. Сагло О. Ф. Бондаренко Олександр Пилипович / О. Ф. Сагло // Вчені-селекціонери у галузі тваринництві / Наук. ред. М. В. Зубець, В. П. Буркат. – К.: Аграрна наука, 1997. – С. 21–22. – (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ ст.», кн. 1).