Шмуліч О.В.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЗАЛИШКОВОГО НІТРОГЕНУ КРОВІ ДІТЕЙ З АТОПІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

Харківський національний медичний університет

Останнім часом спостерігається зростання алергійних захворювань, які посідають перше місце серед усіх неінфекційних захворювань дитячого віку у структурі дитячої патології [1, 2]. Актуальність проблеми обумовлена відсутністю системного підходу щодо урахування особливостей біохімічних показників основних видів обміну речовин, що суттєво знижує ефективність діагностики та терапії. Такі алергійні захворювання, як атопічний дерматит (АД), бронхіальна астма (БА), кропив’янка та набряк Квінке об'єднує єдність механізмів їхнього розвитку, у зв’язку з чим їх відносять до захворювань атопічної природи.

Білки є джерелом необхідної кількості нітрогену, який є найважливішою умовою нормальної життєдіяльності організму. Кінцевий етап білкового обміну – це формування нітрогенвмісних продуктів – аміаку, сечовини, сечової кислоти, креатиніну, індикану та процес їх екскреції з сечою. Залишковий нітроген крові включає нітроген небілкових нітрогеновмісних речовин крові, до якого належать нітроген сечовини (50% від загальної кількості небілкового нітрогену), амінокислот (25%), сечової кислоти (4%), креатину (5%), креатиніну (2,5%), аміаку, індикану (0,5%) та нітроген поліпептидів, нуклеотидів, глутатіону, білірубіну, уробіліну, холіну, гістаміну.

Порушення обміну білків є причиною великої кількості патологій. При алергійних захворюваннях також показано зміни в обміні білків [3-5]. Знання причин та проявів патологічних порушень білкового обміну на всіх етапах розвитку захворювання, уміння правильно інтерпретувати відповідні клініко-біохімічні показники обміну білків необхідні для діагностики захворювань та їх патогенетичного лікування [5, 6].

Мета дослідження - визначити вміст основних показників залишкового нітрогену крові - сечовини, креатиніну, сечової кислоти у дітей, хворих на основні нозологічні форми атопічної патології: бронхіальну астму, атопічний дерматит, кропив’янку, поєднану з набряком Квінке.

Матеріали і методи.

Роботу проведено на базі імунологічного відділення ОДКЛ №1 м. Харків. Було обстежено 183 дитини, з яких 122 дитини хворі на БА (66,7%), 36 - на АД (19,7%) та 25 дітей (13,7%) - на кропив’янку, поєднану з набряком Квінке, в гострий період та період клінічної ремісії. Сформовані 3 групи спостереження.

Перша група –122 дитини, хворі на БА, з яких 84 хлопчика (68,8%) та 38 дівчаток (32,2%). Друга група – 36 дітей, хворих на АД, серед яких частка хлопчиків становила 41,7% (15), а дівчаток – 58,3% (21). Третя група – 25 дітей з гострим алергозом, кропив’янка, поєднана з набряком Квінке. Серед яких частка хлопчиків становила 48% (12 дітей), а дівчаток – 52% (13 дітей).

В якості контрольної групи було обстежено 20 практично здорових дітей віком від 3 до 18 років без вказівок на обтяженість індивідуального та сімейного алергологічного анамнезу, у яких не реєструвалося гострих респіраторних захворювань упродовж останніх трьох місяців.

Дослідження на людях проводили відповідно до Гельсінської декларації з прав людини (1975 р.) з доповненнями Конвенції Ради Європи «Про права людини у біомедицині» (1996 р.), законів України (вимог і норм ICH GCP (2008 р.), руководства GLP (2002 р.)).

Вміст сечовини в сироватці крові визначали спектрофотометричним методом за допомогою набору реактивів «Філіст-Діагностика» (Дніпро-петровськ). Принцип методу заснований на тому, що сечовина утворює з діацетилмонооксимом у присутності іонів заліза (ІІІ) та тіосемікарбазиду комплекс червоного кольору, за інтенсивністю забарвлення якого визначали її концентрацію. Оптичну щільність визначали спектрофотометрично на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 540 -560 нм в діапазоні (0-1,0) од. Довжина оптичного шляху складала 10 мм. Достовірність одержаних результатів контролювали за допомогою контрольних сироваток «Биоконт С» (Росія) [7]. Вміст креатиніну у сироватці крові визначали спектрофото-метричним методом за допомогою набору реактивів «Філіст-Діагностика» (Дніпропетровськ). Принцип методу заснований на тому, що пікринова кислота взаємодіє у лужному середовищі з креатиніном з утворенням продукту червоного кольору. Оптичну щільність визначали спектрофотометрично на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 500 -560 нм в діапазоні 0-1,0 од. Достовірність одержаних результатів контролювали за допомогою контрольних сироваток «Биоконт С» (Росія).

Вміст сечової кислоти у сироватці крові визначали спектрофотометричним методом. Принцип метода заснований на тому, що концентрація сечової кислоти пропорціональна інтенсивності блакитного кольору, який виникає при реакції з фосфорно-вольфрамовим реактивом. Оптичну щільність визначали на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 670 нм. Довжина оптичного шляху складала 10 мм [8].

Результати та їх обговорення.

Сечовина є кінцевим продуктом метаболізму білків в організмі. Ця речовина утворюється в печінці в результаті знешкодження аміаку й екскретується з організму з сечею шляхом клубкової фільтрації. Сечовина є осмотично активною речовиною. При патологічних станах зсув вмісту сечовини у сироватці крові залежать від співвідношення процесів її утворення та виведення. Концентрація сечовини в сироватці крові дітей 4-13 років складає 2,5-6,0 ммоль/л, а у дітей 14-18 років - 2,9 – 7,5 ммоль/л. Вміст сечовини в сироватці крові може змінюватися внаслідок ураження деяких органів, головним чином нирок і печінки. Уремію визначають при порушенні видільної функції нирок, в разі втрати організмом рідини (блювання, пронос, зневоднення), при гемолітичній анемії, діабетичній комі, гіпопаратиреозі, стресі, шокі, а також при посиленому розпаді білків, тобто гіперпродукції аміаку (гарячка, сепсис, туберкульоз, опіки, перитоніт). Знижується вміст сечовини в крові при порушенні її синтезу внаслідок тяжких захворювань печінки та спадкових ензимопатіях орнітинового циклу. Зміни вмісту сечовини в біологічних рідинах залежить також від характеру харчування.

Креатинін є кінцевим продуктом розпаду креатинфосфату, який утворюється у мітохондріях міоцитів та переноситься до міофібрил, де відбувається його розпад з виділенням енергії. Утворення креатиніну як кінцевого продукту метаболізму в м'язах є відносно постійним. Добове його утворення з креатинфосфату становить близько 2% від його загальної кількості. Креатинін виділяється тільки клубочками та не підлягає реабсорбції у канальцях нирок. Визначення вмісту креатиніну в плазмі крові є зручною методикою оцінки функції ниркових клубочків [7, 8]. Концентрація креатиніну в крові залежить від його утворення (залежить від стану м’язової маси) й виведення. Визначення вмісту креатину широко використовується в діагностиці захворювань нирок. Креатинінемія є характерною для ретенційної азотемії, яку спостерігають при нирковій недостатності, порушенні відтоку сечі внаслідок закупорки сечовивідних шляхів. Також цей стан спостерігають при м’язових дистрофіях, ураженнях печінки, опіках, гіпертиреозі, акромегалії, гігантизмі, цукровому діабеті, порушеннях функціонування кіркової речовини наднирників. Вживання в їжу м'яса призводить до тимчасового підвищення рівня креатиніну в плазмі на 30%. Посилена фізична активність також стимулює перетворення креатинфосфату на креатинін, що призводить до гіперкреатинінемії. Зниження вмісту креатиніну спостерігають при зменшенні м’язової маси, у період вагітності.

Кінцевим продуктом катаболізму пуринових основ у людини є сечова кислота. Ця речовина виводиться з сечею. Сечова кислота у позаклітинній рідині, в тому числі й плазмі, присутня у вигляді солей натрію (уратів) в концентрації, близькій до насичення, тому існує можливість кристалізації урату натрію, якщо концентрація сечової кислоти перевищує максимум нормальних значень. За відсутності пуринів у раціоні утворення й екскреція сечової кислоти відбуваються з однаковою швидкістю. Вміст сечової кислоти в крові підвищується внаслідок порушення її продукції, руйнування, виведення і перерозподілу в організмі у разі посиленого розпаду клітин, тканин, порушення виведення цього метаболіту із сечею, змін ендокринної регуляції обміну пуринових основ. Гіперурикемія має місце при уроджених порушеннях пуринового обміну та порушенні виділення сечової кислоти з організму (захворювання нирок). Вторинна подагра може спостерігатися при лейкозах, В₁₂- дефіцитній анемії, гострих інфекційних захворюваннях (пневмонії, скарлатині, туберкульозі), захворюваннях печінки, хронічній екземі, псоріазі, кропив’янки. Гіперурикемія також спостерігається при посиленому утворенні пуринів унаслідок гематологічних захворювань, довготривалому голодуванні, вживанні їжі, багатої на пурини, довготривалої терапії салуретиками, сечогінними препаратами, лікуванні лейкозів цитостатиками, ендокринних захворюваннях (цукровому діабеті, гіпопаратиреозі, мікседемі, акромегалії), порушеннях обміну речовин, алергії, саркоїдозі.

У роботі визначали особливості азотистого обміну у дітей, хворих на алергійні захворювання, шляхом визначення кінцевих продуктів білкового обміну - вмісту сечовини, креатиніну та сечової кислоти. Ці показники в залежності від періоду захворювання відображені у табл. 1.

Таблиця 1.

Вміст показників залишкового нітрогену в крові здорових дітей та дітей з атопічною патологією

Нозологічна форма	Періоди захворювання	Сечовина^а	Креатинін^b	Сечова кислота^а
Бронхіальна астма	гострий	5,36±0,60	37,85±4,23*	0,49±0,05*
	ремісії	4,95±0,54	78,60±8,31*	0,50±0,04*
Атопічний дерматит	гострий	4,42±0,52	54,19±6,43	0,59±0,06*
	ремісії	3,96±0,47	48,35±5,37	0,57±0,54*
Кропив’янка	гострий	5,13±0,50	93,12±8,35*	0,44±0,035*
	ремісії	5,03±0,58	38,35±4,80*	0,42±0,03*
Контрольна група		4,60±0,55	49,80±5,25	0,35±0,04

Примітка:^а -вміст виражений в ммоль/л, ^b- мкмоль/л, * - р<0,05 відносно контролю

У дітей з атопічною патологією у гострий період та період ремісії не виявлено достовірних відмін у вмісті сечовини в сироватці крові.

У крові дітей, хворих на АД, у гострий період та період клінічної ремісії не визначали істотних змін рівня креатиніну (табл. 1).

У хворих на БА дітей у гострий період спостерігали зменшення вмісту креатиніну у сироватці крові порівняно з цим показником у здорових дітей на 24%, а у період ремісії – вміст підвищувався на 57,8%.

У крові дітей, хворих на кропив’янку, поєднану з набряком Квінке, у гострий період визначали суттєве перевищення вмісту креатиніну на 87% та зниження цього показника на 23% у період ремісії порівняно з аналогічним показником в крові здорових дітей. У всіх дітей з атопічною патологією спостерігалась гіперурикемія. У дітей, хворих на АД, у гострий період вміст сечової кислоти перевищував цей показник у здорових дітей на 70%, а у період ремісії був підвищеним на 63%. У дітей, хворих на БА, перевищення вмісту сечової кислоти протягом хвороби був дещо меншим, ніж за АД. У гострий період хвороби вміст сечової кислоти був на 40% вищим за аналогічні показники у здорових дітей, а у період ремісії – на 44% порівняно з вмістом у здорових дітей. Ще менші відміни вмісту сечової кислоти у сироватці крові спостерігалися у дітей, хворих на кропив’янку, поєднану з набряком Квінке, у порівняні зі здоровими особами. У гострий період захворювання перевищення становило 26%, а у період клінічної ремісії – 21%.

Висновки. Вміст креатиніну в плазмі крові дітей з атопічною патологією не мав однозначної специфічної тенденції до змін для усіх дослід-жуваних нозологічних форм атопічної патології. Це, з одного боку, свідчить про те, що зміни цього показника не є патогномонічними для алергозів. З другого боку, наявність змін визначеного показника примушують уважно придивитися до змін метаболічних процесів в організмі дітей щодо прийняття рішень для корекції метаболічних зсувів обміну білків, а також прогнозування перебігу алергійних захворювань. Таким чином, результати дослідження свідчать про залучення азотистого обміну до патологічного процесу алергійного характеру.

Література.

1. Антипкін Ю. Г. Сучасна класифікація бронхіальної астми у дітей / Ю. Г. Антипкін, В. Ф. Лапшин, Т. Р. Уманець [та ін.] // Перинатология и педиатрия. – 2011. – №1 (45). – С.8-10.

2. Беш Л. В. Алергічний марш: перспективи профілактики і прогнозу / Л. В. Беш // Львів: Каменяр, 2010. – 68 с.

3. Дворчик Е. Е. Выявление изменения параметров иммунной системы у больных бронхиальной астмой в зависимости от клинико - патогенетического варианта / Е. Е. Дворчик, А. В. Зурочка, П. П. Городечный // Медицинская иммунология. –2005. – Т. 7, № 2-3. – С. 132.

4. Дутчак Г. М. Особливості перебігу атопічного дерматиту в дітей / Г. М. Дутчак, О. Б. Синоверська / Здоровье ребенка. – 2011. – № 6 (33). – С. 21-25.

5. Зубаренко А. В. Атопический дерматит: современные взгляды на этиопатогенез, клинику и диагностику заболевания / А. В. Зубаренко, О. А. Портнова // Здоровье ребенка. – 2008. – № 6 (15). – С. 30-32.

6. Балаболкин И. И. Современная концепция бронхиальной астмы у детей / И. И. Балаболкин, И.Е. Смирнов, В.А. Булгакова [и др.] // Иммунология, аллергология, инфектология. – 2006. – № 1. – С. 26-35.

7. Камышников В. С. Клинико-биохимическая лабораторная диагностика / В. С. Камышников. – Минск : Интерпрессервис, 2003. – Т. 1. – 495 с.

8. Лабораторные методы исследования в клинике: справочник / [В. В. Меньшиков, В. В. Делекторская, Л. Н Золотницкая и др.]. - М., 1987. - 368 с.