¹Л.А. Шевченко, ²О.П. Бабкіна

¹Обласний наркологічний диспансер, м. Донецьк, Україна

²ДЗ « Луганський державний медичний університет»

          ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КРОВІ ТРАВМОВАНИХ ЧОЛОВІКІВ ЗА НАЯВНОСТІ ТА ВІДСУТНОСТІ ХРОНІЧНОЇ АЛКОГОЛЬНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ

Вступ. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених вивченню впливу хронічної алкогольної інтоксикації на морфо-функціональний стан внутріш­ніх органів при механічній травмі, зокрема, травмі органів черевної порожнини, систематизовано, зі застосуванням комплексу сучасних лабораторних методів дослідження,  до теперішнього часу, він не вивчений [1-3].

Результати власного дослідження, оброблені статистичними методами, дозволили нам встановити ряд нових даних, раніше не висвітлених в літературних джерелах. Новизна отриманих даних підтверджена порівняльним аналізом, проведеним між результати нашого дослідження та аналізом джерел літератури, які стосуються вивчення впливу хронічної алкогольної інтоксикації при механічній травми, продемонстровано, що надалі перспективними стають комплексні методи оцінки морфо-функціонального стану людини, які базуються на врахуванні: анамнестичних даних,вивченні медичної документації, встановленні часу зловживання алкоголю та його кількості, а також врахуванні механізмів травми та обставин її отримання, досконального вивчення клінічних симптомів та результатів лабораторних методів досліджень, а також, в летальних випадках, врахування результатів секційного дослідження трупа.

Мета дослідження:  метою дослідження була розробка комплексу критеріїв для оцінки впливу хронічної алкогольної інтоксикації на морфо-функціональний стан внутрішніх органів черевної порожнини у чоловіків (печінки та підшлункової залози) при механічній травмі за біохімічними показниками крові.

Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження є медичні картки стаціонарних та амбулаторних 54 хворих осіб на хронічну алкогольну хворобу, що зверталися по медичну допомогу в обласний наркологічний диспансер м. Донецька, медичні картки стаціонарних та амбулаторних хворих 68 травмованих осіб, які звернулися до лікарняних закладів м. Донецька. Використовували біохімічні методи дослідження: а) біохімічний аналіз крові: дослідження загального білку, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, глюкози, холестерину, загального, прямого та непрямого білірубіна, альфа-амілази; б) судово-біохімічний аналіз крові, сечі на вміст алкоголю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи за темою: « Вплив ендогенних та екзогенних факторів на стійкість організму до дії патогенних подразників та їх корекція», яка виконується на кафедрі  патологічної фізіології ДЗ «Луганський державний медичний університет» і має номер державної реєстрації 0113u002551. Дисертантка виконує самостійний фрагмент.

Результати дослідження. В результаті наших досліджень встановлено, що найбільш вірогіднішими серед біохімічних показників  для оцінки функціонального стану печінки, яка найбільш страждає під впливом хронічної алкогольної інтоксикації, є аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, загальний та прямий білірубін, які значно підвищувалися при зловживанні алкоголю. Патологію стану підшлункової залози вивчали за допомогою ферменту α-амілази, яка підвищувалися при алкогольних та травматичних ураженнях.

В результаті дослідження нами виявлено, що біохімічні показники крові у чоловіків статистично значимо відрізняється між усіма досліджуваними групами (р< 0,05), де першу групу склали чоловіки, ненасильно померлі  при наявності в анамнезі хронічної алкогольної інтоксикації, другу – чоловіки, що загиблі від механічної травми при наявності в анамнезі хронічної алкогольної інтоксикації, третю – чоловіки, насильно загиблі від механічної травми (порівняльний аналіз наведений в таблиці 2).

Таблиця 2

Біохімічні показники в групах обстежених осіб чоловічої статі

Показники,

одиниці

вимірювання

Група №1

Група №2

Група №3

Рівень значимості різниці (Р) між групами

чоловіки

чоловіки

чоловіки

Загальний білок,

г/л

53,97±0,63

(40,0 – 63,0)

Ме=55,0

(50,0 – 59,0)

53,74±0,60

(40,0 – 62,0)

Ме=55,0

(50,0 – 60,0)

70,45±0,62

(65,0 – 85,0)

Ме=70,0

(65,0 – 75,0)

Р1-2=0,76

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

АЛТ,

ммоль/л

9,13±0,35

(5,0 – 18,0)

Ме=8,0

(7,0 – 10,0)

9,13±0,38

(5,0 – 18,0)

Ме=8,0

(6,5 – 11,0)

0,61±0,02

(0,20 – 0,80)

Ме=0,60

(0,50 – 0,80)

Р1-2=0,72

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

АСТ,

ммоль/л

4,67±0,14

(1,10 – 6,60)

Ме=4,80

(4,10 – 5,50)

4,61±0,14

(1,50 – 6,80)

Ме=5,0

(4,0 – 5,70)

0,36±0,01

(0,10 – 0,70)

Ме=0,40

(0,30 – 0,45)

Р1-2=0,94

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

Глюкоза,

ммоль/л

3,74±0,15

(1,60 – 5,50)

Ме=4,40

(2,10 – 4,80)

3,88±0,18

(1,50 – 6,20)

Ме=4,50

(2,0 – 5,50)

4,72±0,07

(3,40 – 5,55)

Ме=4,50

(4,30 – 5,50)

Р1-2=0,15

Р1-3<0,0001

Р2-3=0,018

Холестерин,

ммоль/л

7,07±0,21

(2,85 – 10,0)

Ме=7,60

(6,90 – 8,0)

7,04±0,19

(2,90 – 10,0)

Ме=7,80

(6,80 – 8,0)

5,27±0,05

(4,70 – 6,40)

Ме=5,0

(5,0 – 5,50)

Р1-2=0,69

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

Білірубин

загальний,

мкмоль/л

22,41±0,23

(18,0 – 26,0)

Ме=23,0

(21,0 – 24,0)

21,68±0,23*

(18,0 – 26,0)

Ме=22,0

(20,0 – 23,50)

11,25±0,35

(8,0 – 20,0)

Ме=10,0

(10,0 – 10,0)

Р1-2=0,021

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

Білірубин

прямий,

мкмоль/л

13,38±0,26

(9,0 – 18,0)

Ме=14,0

(12,0 – 15,0)

14,13±0,31*

(8,0 – 18,0)

Ме=14,0

(12,0 – 16,0)

4,40±0,11

(2,0 – 7,0)

Ме=5,0

(4,0 – 5,0)

Р1-2=0,046

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

Білірубин

непрямий,

мкмоль/л

13,62±0,36

(9,0 – 20,0)

Ме=12,0

(11,0 – 16,0)

14,48±0,41

(8,0 – 22,0)

Ме=15,50

(10,0 – 18,0)

10,72±0,36

(5,0 – 20,0)

Ме=10,0

(9,0 – 10,0)

Р1-2=0,16

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

α-амілаза

крові

г/л

44,2±0,22

(31,0 – 58,0)

Ме=46,0

(33,0 – 55,0)

48,0±0,32

(32,0 – 57,0)

Ме=47,0

(41,0 – 61,0)

37,41±0,03

(18,0 – 51,0)

Ме=46,0

(41,0 – 61,0)

Р1-2=0,72

Р1-3<0,0001

Р2-3<0,0001

 

Кількість загального білку в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 53,97±0,63г/л (медіана дорівнює 55,0), що статистично значимо не відрізняється від кількості загального білку в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 53,74±0,60 г/л (медіана дорівнює 55,0) та статистично значимо нижче, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де загальний білок відповідно складає, в середньому, 70,45±0,62 г/л (медіана дорівнює 70,0). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,76, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Рівень аланінамінотрансферази в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 9,13±0,35 ммоль/л (медіана дорівнює 8,0), що статистично значимо не відрізняється від кількості аланінамінотрансферази в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 9,13±0,38 ммоль/л (медіана дорівнює 8,0) та статистично значимо вище, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де аланінамінотрансфераза відповідно складає, в середньому, 0,61±0,02 ммоль/л (медіана дорівнює 0,60). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,72, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Вміст аспартатамінотрансферази в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 4,67±0,14 ммоль/л(медіана дорівнює 4,80), що статистично незначимо вище ніж у другій групі, в якій кількість аспартатамінотрансферази складає, в середньому, 4,61±0,14 ммоль/л (медіана дорівнює 5,0), та статично значимо вище, ніж третій групі, де вміст аспартатамінотрансферази складає, в середньому, 0,36±0,01ммоль/л (медіана дорівнює 0,40), при цьому рівень значимості різниць наступний:  Р1-2 дорівнює 0,94, Р2-3 та Р1-3  <0,0001).

Кількість глюкози в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 3,74±0,15 ммоль/л (медіана дорівнює 4,40), що статистично значимо не відрізняється від кількості глюкози в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 3,88±0,18 ммоль/л (медіана дорівнює4,50) та статистично незначимо нижче, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де вміст глюкози відповідно складає, в середньому, 4,72±0,07 ммоль/л (медіана дорівнює 4,50). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,15, Р1-3 <0,0001, Р2-3=0,018.

Рівень холестерину в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому,                         7,07±0,21 ммоль/л (медіана дорівнює 7,60), що статистично значимо незначно вище ніж у другій групі, в якій вміст холестерину, в середньому, дорівнює 7,04±0,19 ммоль/л (медіана дорівнює 7,80), та третій групі, де вміст холестерину складає, в середньому, 5,27±0,0 ммоль/л (медіана дорівнює 5,0). Рівень значимості різниць наступний: Р1-2=0,69, Р1-3 та Р2-3<0,0001.

Вміст загального білірубіну в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому,                  22,41±0,23 мкмоль/л (медіана дорівнює 23,0), що статистично незначимо вище ніж у другій групі, в якій кількість загального білірубіну складає, в середньому, 21,68±0,23 мкмоль/л (медіана дорівнює 22,0), та статично значимо вище, ніж третій групі, де вміст загального білірубіну складає, в середньому, 11,25±0,35 мкмоль/л (медіана дорівнює 10,0), при цьому рівень значимості різниць наступний:  Р1-2 дорівнює 0,021, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Рівень прямого білірубіну  в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому,                       13,38±0,26 мкмоль/л (медіана дорівнює 14,0), що статистично значимо не відрізняється від кількості прямого білірубіну в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 14,13±0,31 мкмоль/л (медіана дорівнює 14,0) та статистично значимо вище, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де рівень прямого білірубіну  відповідно складає, в середньому, 4,40±0,11 мкмоль/л (медіана дорівнює 5,0). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,046, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Кількість непрямого білірубіну в першій групі досліджуваних учоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 13,62±0,36 мкмоль/л (медіана дорівнює 12,0), що статистично незначимо нижче ніж у другій групі, в якій кількість непрямого білірубіну складає, в середньому, 14,48±0,41 мкмоль/л (медіана дорівнює 15,50), та статично значимо вище, ніж третій групі, де вміст непрямого білірубіну складає, в середньому, 10,72±0,36 мкмоль/л (медіана дорівнює 10,0), при цьому рівень значимості різниць наступний:  Р1-2 дорівнює 0,16, Р2-3 та Р1-3  <0,0001).

Рівень α-амілази крові в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 44,2±0,22 г/л (медіана дорівнює 46,0), що статистично значимо не відрізняється від кількості α-амілази крові в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 48,0±0,32 г/л (медіана дорівнює 47,0) та статистично значимо вище, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де α-амілаза крові відповідно складає, в середньому, 37,41±0,03 г/л (медіана дорівнює 36,0). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,72, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Рівень α-амілази крові в першій групі досліджуваних у чоловіків, хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, складає, в середньому, 44,2±0,22 г/л (медіана дорівнює 46,0), що статистично значимо не відрізняється від кількості α-амілази крові в другій групі досліджуваних у чоловіків, загиблих від травм та хворих на хронічну алкогольну інтоксикацію, який, в середньому, складає 48,0±0,32 г/л (медіана дорівнює 47,0) та статистично значимо вище, ніж в третій групи у чоловіків, загиблих від травм при відсутності хронічної алкогольної інтоксикації, де α-амілаза крові відповідно складає, в середньому, 37,41±0,03 г/л (медіана дорівнює 36,0). Рівень значимості різниць складає: Р1-2=0,72, Р2-3 та Р1-3  <0,0001.

Висновки. Таким чином, в результаті проведено нами дослідження встановлено, що найбільш статистично значимими відмінностями характеризуються показники АлАТ, АсАТ, загального та прямого білірубіну, які значно вище як, у чоловіків з хронічною алкогольною інтоксикацією, так і у чоловіків, які отримали механічну травму на фоні алкогольної інтоксикації, ніж у травмованих чоловіків, не вживаючих алкогольні напої.

          Література:

1.     Денисюк Я. С. Сучасні погляди на проблему алкогольної хвороби печінки (етіологія, патогенетичні механізми, клінічні прояви, принципи діагностики) / Я.С. Денисюк // Гепатологія . - 2009 . - № 4. - С. 4-15.

2.     Пермяков А.В. Патоморфология и танатогенез алкогольной интоксикации / А.В. Пермяков, В.И. Витер. – Ижевск; Экспертиза, 2002. – 91 с.

3.     Correale M. Alcohol-induced cardiac disease/ Correale M., Laonigro I., Altomare E., Di Biase M.// G Ital Cardiol (Rome).- 2009, Jan.-№10(1).-Р.18-27.